Постанова

від 22.04.2009 по справі 10/719/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/719/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р. 15:30Справа №  10/719/07

м. Миколаїв

За позовом: Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, 54030, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 24

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЛФ “Агро”, 54017, м.Миколаїв, пр-т Леніна, 67

про: визнання недійсними реєстраційних документів з моменту їх реєстрації.

Суддя Семенчук Н.О.

Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Марченко О.О., дов. № 5/9/10-011 від 08.01.2009р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва звернулась до господарського суду з позовними вимогами про: 1. визнання недійсними з моменту реєстрації установчих та реєстраційних документів ТОВ “ЗЛФ “Агро”, зокрема: статуту ТОВ “ЗЛФ “Агро” зареєстрованого Виконкомом Миколаївської міської ради за № 15221200000003118 від 09.06.2005 року, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ “ЗЛФ “Агро” за № 15221200000003118 від 09.02.2004 року виданого Виконкомом Миколаївської міської ради; 2. визнання недійсним реєстрацію ТОВ “ЗЛФ “Агро” в якості платника податку та визнати недійсним Свідоцтво № 19762473 від 19.02.2004 року про реєстрацію платника податків на додану вартість з дати внесення в реєстр ПДВ; 3. визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів виданих ТОВ “ЗЛФ “Агро”; 4. скасування державної реєстрації ТОВ “ЗЛФ “Агро” код ЄДРПОУ 32820017 зареєстрованого Виконкомом Миколаївської міської ради за № 17464 від 09.02.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зареєстрований з порушенням порядку державної реєстрації встановленого законодавством, та що власник підприємства не здійснював безпосередньої самостійної діяльності направленої на отримання прибутку, тому дану діяльність не можно вважати підприємницькою.

Відповідач відзив на позовну заяву та заперечень проти позову не надав.

Враховуючи, що ухвали господарського суду від 31.10.2007р. та додана до них позовна заява з додатком, ухвали від 28.11.2007 року, від 25.12.2007 року, від 09.04.2009 року надіслані на адресу відповідача: 54017, м.Миколаїв, пр-т Леніна, 67, яка зазначена в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ (а.с. 6), то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

          Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЛФ “Агро”, як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа, зареєстроване Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за № 15221200000003118 від 09.02.2004 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 6).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 14036418/4873 ТОВ “ЗЛФ “Агро” взяте на облік у ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в якості платника податків 09.02.2004 року за № 14036418.

19 лютого 2004 року за № 19762473 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва видало ТОВ “ЗЛФ “Агро” свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ № 16726.

09.06.2005 року Виконкомом Миколаївської міської ради за № 15221200000003118  було зареєстровано статут ТОВ “ЗЛФ “Агро”.

Позивач зазначає, що установчі та реєстраційні документи ТОВ “ЗЛФ “Агро” в порушення вимог чинного законодавства складені та зареєстровані на підставну особу.

З письмових пояснень Митрохіної Т.П. яка є засновником підприємства наданих до податкової міліції, вбачається, що вона за винагороду погодилась на пропозицію незнайомих їй двох осіб зареєструвати на її паспортні дані підприємство.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 80 Цивільного Кодексу України, - Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 87 ЦК України, - для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Юридична  особа  вважається  створеною  з дня її державної реєстрації.

Згідно ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості,  передбачені законом.

Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання, у випадках передбачених законом, є статут (положення). Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, а також інші відомості, передбачені законодавством. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкту господарювання.

Частина 5 статті 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачає, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб  на установчих документах повинні бути  нотаріально посвідчені.

Згідно письмових пояснень Митрохіної Т.П. від 26.07.2007 року наданих до податкової міліції статут ТОВ “ЗЛФ “Агро” був підписаний нею власноручно (а.с. 14).

Як вбачається з доданого до позовної заяви статуту підприємства (а.с.10-12) справжнсть підпису громадянки Митрохіної Т.П. посвідчений нотаріально 08.06.2005 року та зареєстровано в реєстрі № 2292.

Статтею 89 Цивільного Кодексу України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або  невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у  державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (Далі –Закон України № 755) встановлено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на   проведення  державної  реєстрації  юридичної  особи, відомостям,  які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб,  які зазначені як  посадові  особи органу управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям  щодо них, які  містяться  в  Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних  дій,  які встановлені  абзацом  четвертим  частини  другої  статті  35 цього Закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне    найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання  у найменуванні юридичної особи приватного права повного  чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного    найменування, перелік яких встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Таким чином перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить.

За наявністю необхідного пакету документів у органу державної реєстрації не було підстав для відмови у державній реєстрації, а встановити, чи діяла особа, яка бажає зареєструвати підприємницьку діяльність, під впливом омани, насильства, за обіцянку винагороди, тощо, посадова особа, на яку законом покладено засвідчення факту створення юридичної особи та вчинення інших реєстраційних дій, не тільки не має можливості, а й навіть таких функцій ї повноважень.

Позивачем не наведено суду доказів порушення закону допущеного реєструючим органом під час державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ “ЗЛФ “Агро”, та не доведено належними доказами невідповідність установчих документів вимогам закону.

Позовні вимоги про визнання недійсним реєстрації ТОВ “ЗЛФ “Агро” в якості платника податку задоволенню не підлягають, оскільки порядок взяття на облік та зняття з обліку платників податків регулюються Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII, Законом України “Про державну податкову службу”, та Наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998 року „Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)” та обов'язок зняття з обліку платників податків покладаються на органи державної податкової служби.

Заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсним Свідоцтва № 19762473 від 19.02.2004 року про реєстрацію платника податків на додану вартість з дати внесення в реєстр ПДВ не підлягають задоволенню, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість не є рішенням (актом індивідуальної дії чи нормативно правовим актом) суб'єкта владних повноважень, тобто свідоцтво платника податку на додану вартість не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Згідно з приписами ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” та Наказу ДПА України від 01.03.2000 року № 79  Про затвердження „Положення про Реєстр платників податку на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке здійснюється самим податковим органом.

Крім того слід зазначити, що акт № 226 від 31.10.2006 року (а.с. 19) свідчить що рішенням комісії анульовано реєстрацію ТОВ “ЗЛФ “Агро” як платника податку на додану вартість оскільки останній не подає звітності до податкового органу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, позовні вимоги щодо визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів виданих ТОВ “ЗЛФ “Агро” задоволенню не підлягають оскільки, позивачем не доведено належними засобами доказування обставин на підставі яких ґрунтуються вищезазначені позовні вимоги.

Не обґрунтовані також  підстави  звернення позивачем з вказаними вимогами до суду.

П. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” встановлено право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Посилання позивача на покладені на податкові органи функції контролю за дотриманням законодавства про оподаткування не доречне, оскільки хоча відносини з державної реєстрації суб'єктів господарювання за своєю правовою природою є теж публічно-правовими, проте мають зовсім інший предмет регулювання, ніж податкові відносини.

Факт умисного ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування має бути доведений у передбачений законом спосіб у межах розслідування кримінальної справи та через вирок суду, а не за допомогою судового рішення, яке, з огляду на предмет доказування у справах такої категорії, взагалі не може містити будь-яких встановлених судом фактів у сфері податкових правовідносин.

За таких обставин звернення позивача до суду з вимогами про: визнання недійсними з моменту реєстрації установчих та реєстраційних документів ТОВ “ЗЛФ “Агро”, зокрема: статуту ТОВ “ЗЛФ “Агро” зареєстрованого Виконкомом Миколаївської міської ради за № 15221200000003118 від 09.06.2005 року, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ “ЗЛФ “Агро” за № 15221200000003118 від 09.02.2004 року виданого Виконкомом Миколаївської міської ради; - визнання недійсним реєстрацію ТОВ “ЗЛФ “Агро” в якості платника податку та визнання недійсним Свідоцтва № 19762473 від 19.02.2004 року про реєстрацію платника податків на додану вартість з дати внесення в реєстр ПДВ; - визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів виданих ТОВ “ЗЛФ “Агро” не узгоджується з конституційним  принципом дії суб'єктів владних повноважень виключно на підставі, у межах та у спосіб, що  передбачені Конституцією та Законом України.

Частина 2 ст. 38 Закону України № 755 встановлює підстави для  постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з  банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій,  документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про скасування державної реєстрації відповідача задоволенню не підлягають оскільки позивачем не зазначено підстав для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, передбачених Законом України № 755.

За таких обстави позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163, 167, 254 КАСУ Господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.О.Семенчук