Рішення

від 02.12.2013 по справі 905/6953/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2013 Справа № 905/6953/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» м.Донецьк в особі Відокремленого підрозділу «Родник» смт.Старомихайлівка Донецької області,

про стягнення 82 029,83грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Герасим'юк В.Є. за довіреністю №130Д-169/2013 від 13.11.2013р.,

від відповідача: Пилипенко Е.В. за довіреністю б/н від 05.03.2013р.

у судовому засіданні 28.11.2013р. оголошувалась перерва до 02.12.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

01.10.2013оку Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» м.Київ (далі - ТОВ «ДПЗКУ-МТС») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» м.Донецьк (далі - ТОВ «Сінтезпродсервіс») в особі Відокремленого підрозділу «Родник» смт.Старомихайлівка Донецької області (далі - ВП «Родник») про стягнення 82 029,83грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості зі сплати виконаних позивачем робіт за договором №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. на суму 74200,00грн. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за вказаним договором, просить стягнути з останнього пеню в сумі 5567,23грн. та 3%річних в сумі 2262,60грн.

Ухвалою від 02.10.2012року вказана позовна заява прийнята судом до розгляду, порушене провадження у справі №905/6953/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 16.07.2012р., правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 546, 549, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.173 193, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд застосувати ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та визнати договір недійсним, посилаючись на те, що останній вчинено представником ТОВ «Сінтезпродсервіс» з перевищенням повноважень, а не здійснення платежів за договором з боку відповідача свідчить про відсутність подальшого схвалення цього правочину. Одночасно, просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки з відповідача.

На підтвердження заперечень, що викладені у відзиві надав копії довіреності від 04.05.2012р. на Шинкарьова В.Л., Положення про Відокремлений підрозділ «Родник».

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що протягом усього часу відповідач не заперечував фактів укладення договору, виконання робіт та їх прийняття, розглянувши претензію позивача від 20.09.2013р. відповідач не вчинив жодних дій які б свідчили про непогодження з виконаними роботами, не звертався до суду з вимогами про визнання договору недійсним, що свідчить про відсутність зауважень щодо виконаних робіт, стверджує, що позивач не знав та не міг знати про обмеження повноважень представника відповідача за довіреністю на підписання спірного договору, оскільки у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача не значиться про будь-які обмеження ВП «Родник». Пояснив, що всього між сторонами було укладено три договори, які з боку відповідача підписані начальником ВП «Родник», проте, заборгованість існує тільки за спірним договором, доказом чого є оборотно-сальдова відомість, у зв'язку з чим, твердження відповідача щодо обмеження цивільної дієздатності згадуваної особи вважає сумнівними.

Протягом розгляду справи позивач надав для залучення до матеріалів справи копії довіреності на представника ТОВ «ДПЗКУ-МТС» від 20.04.2012р. №130/д-13/2012, акту приймання-передачі круглої печатки №21 від 20.04.2012р., листа №54 від 25.07.2012р., додаткової угоди №1 від 25.07.2012р. до договору, претензії №130 ЮР/Д-37/2012 від 20.09.2012р., оборотно-сальдової відомості за рахунком 361, податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та оригінал Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ТОВ «Сінтезпродсервіс».

У судовому засіданні 28.11.2013р. судом досліджено оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2013р., у судовому засіданні 02.12.013р. - оригінал довіреності від 04.05.2012р., виданої на ім'я Шинкарьова В.Л.

У судовому засіданні 02.12.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2013р. підтримав відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів представники сторін до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

22.05.2012року між ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (Виконавець) та ВП «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» (Замовник) укладено договір №КО-ДН-0042/12, за умовами якого Виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь Замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному Замовника - за кількістю, якістю, у строки та на умовах, наведених за текстом договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (арк.справи 6-7).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012року (п.7.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору загальна вартість робіт складає 123760,00грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.07.2012р. загальна вартість робіт за договором зменшена до 74200,00грн.

Вищезазначені договір та додаткова угода з боку Замовника підписані начальником ВП «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьовим В.Л. на підставі довіреності від 04.05.2012р., підпис представника скріплений печаткою відокремленого підрозділу.

Згідно з довіреністю від 04.05.2012р., копія якої міститься в матеріалах справи, начальник ВП «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьов Володимир Леонідович уповноважений, серед іншого, від імені ТОВ «Сінтезпродсервіс» укладати господарські договори, контракти та угоди на суму, що не є більшою за 50 000,00грн., (якщо сума договору є рівною або більше 50 000,00грн., укладати договори, контракти та угоди за погодженням із директором ТОВ «Сінтезпродсервіс») і завіряти їх печаткою відокремленого підрозділу.

Посилаючись на те, що спірний договір підписано начальником відокремленого підрозділу відповідача з перевищенням наданих йому повноважень без відповідного погодження з директором ТОВ «Сінтезпродсервіс», як передбачено довіреністю від 04.05.2012р., відповідач просить суд вийти за межі позовних вимог та визнати договір недійсним, як такий, що вчинено особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. та додаткова угода №1 від 25.07.2012р. до нього з боку Замовника підписані начальником ВП «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьовим В.Л., при цьому, в преамбулі договору зазначено, що вказана особа діяла на підставі довіреності від 04.05.2012р.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - постанова Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р.).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Положення про відокремлений підрозділ «Родник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», затвердженого загальними зборами учасників вказаного підприємства 05.05.2011р., управління поточною діяльністю Відокремленого підрозділу здійснюється начальником Відокремленого підрозділу. Начальник відокремленого підрозділу здійснює свою діяльність у відносинах з третіми особами від імені товариства виключно в межах, визначених довіреністю, виданою директором Товариства.

Як випливає зі змісту довіреності від 04.05.2012р. договори, сума яких є більшою ніж 50000,00грн. начальник ВП «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьов В.Л. був уповноважений укладати лише за погодженням із директором ТОВ «Сінтезпродсервіс».

При укладанні договору загальна вартість робіт згідно з п.1.2 договору складала 123760,00грн., та в подальшому була зменшена до 74200,00грн. шляхом укладення додаткової угоди №1 від 25.07.2012р.

Отже, оскільки загальна вартість робіт згідно п.1.2 договору з урахуванням додаткової угоди до нього є більшою за 50000,00грн. начальник відокремленого підрозділу мав укладати спірний договір лише за погодженням з директором ТОВ «Сінтезпродсервіс».

З огляду на те, що докази відповідного погодження в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що спірний договір укладено начальником відокремленого підрозділу з перевищенням повноважень наданих йому довіреністю.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як роз'яснено у п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Отже, зважаючи на наявну у преамбулі договору умову про підписання його особою, яка діє на підставі довіреності від 04.05.2012р., що встановлює повноваження зазначеної особи, суд виходить з того, що позивач знав про наявні обмеження повноважень начальника відокремленого підрозділу та відхиляє у цьому зв'язку заперечення позивача з цього приводу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у письмових поясненнях стверджує, що відповідач протягом усього часу не заперечував фактів укладення договору, виконання робіт та їх прийняття, розглянувши претензію позивача від 20.09.2013р. відповідач не вчинив жодних дій які б свідчили про непогодження з виконаними роботами, не звертався до суду з вимогами про визнання договору недійсним, що свідчить про відсутність зауважень щодо виконаних робіт.

Зазначені твердження позивача не можна розцінювати як подальше схвалення правочину юридичною особою з наступних підстав.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє , лише у разі наступного схвалення правочину цією особою . Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють , створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Проте, наступного схвалення дій відокремленого підрозділу з боку юридичної особи - ТОВ «Сінтезпродсевіс» не було, оскільки акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2013р. до спірного договору також підписаний керівником відокремленого підрозділу, отже роботи прийняті відокремленим підрозділом, а не юридичною особою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи будь-які платежі ТОВ «Сітезпродсервіс» за спірним договором не здійснювало.

У цьому зв'язку, суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність жодних дій з боку відповідача за наслідками розгляду претензії від 20.09.2013р., що свідчить про відсутність зауважень з його боку щодо виконаних робіт, оскільки вказана претензії також була направлена на адресу відокремленого підрозділу (вул.Складська, 4, смт.Старомихайлівка Донецької області, 85635).

При цьому, докази листування безпосередньо з юридичною особою - ТОВ «Сінтезпродсервіс», які могли б свідчити про подальше схвалення правочину юридичною особою, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, посилання позивача на наявність між сторонами ще двох договорів, підписаних також керівником відокремленого підрозділу, за якими заборгованість відсутня, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, суд не вважає належними доказами у справі, оскільки за кожним договором у сторін виникають окремі, не пов'язані між собою, правовідносини.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що спірні правочини в порушення ст.207 ЦК України підписано представником юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень. Вказана обставина відповідно до положень ч.1 ст. 215 та ч.2 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання вказаного правочину недійсним, як такого, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. реалізація господарським судом права, передбаченого пунктом 1 частини першої ст.83 ГПК України здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Виходячи з викладених підстав, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою заявлених позовних вимог у справі є договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р.

З огляду на визнання судом вказаного договору недійсним, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 74200,00грн., пені в сумі 5567,23грн. та 3%річних в сумі 2262,60грн. суд відмовляє.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.92, 203, 207, 215, 216, 241 Цивільного кодексу України; ст.207 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Відокремленим підрозділом «Родник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс».

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» м.Донецьк в особі Відокремленого підрозділу «Родник» про стягнення 82 029,83грн., у тому числі: заборгованості в сумі 74200,00грн., пені в сумі 5567,23грн. та 3%річних в сумі 2262,60грн. відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.12.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.12.2013року.

Суддя А.М. Осадча