Постанова

від 03.03.2014 по справі 905/6953/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2014 року справа №905/6953/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Стойка О.В. за участю представників сторін: від позивача: Самсоненко І.Л. - за дов., від відповідача:Потоцький О.В. - за дов., розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданнітовариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ на рішення господарського судуДонецької області від 02.12.2013р. у справі№905/6953/13 (суддя Осадча А.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс" м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу "Родник" смт.Старомихайлівка Донецької області простягнення 82029,83грн.

В судовому засіданні 19.02.2014 року оголошено перерву до 26.02.2014 року о 13:10 год.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2013р.у справі №905/6953/13 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ про стягнення боргу за договором №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. у розмірі 82029,83грн. у зв'язку з визнанням вказаного договору недійсним на підставі ст.83 ГПК України.

Вважаючи незаконним вказане рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема апелянт вважає, що суд першої інстанції, визнавши договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. недійсним, вийшов за межі позовних вимог, а також залишив поза увагою факт виконання вказаного правочину, про що свідчить акт на суму 74 200,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу №60 від 21.01.2014 року представник відповідача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 22.01.14 року представники сторін висловилися на підтримку своїх вимог та заперечень.

Ухвалою від 22.01.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено у зв'язку з необхідністю направлення запиту до Державної податкової інспекції Ворошиловського району м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, відповідь на який надано в листі №5346/7/05-62-15-01 від 19.02.2014 року.

Відповідачем заявлено клопотання від 26.02.2014 року про відкладення судового засідання в зв'язку з необхідністю проведення звіряння з податковим органом, оскільки, на думку заявника, в довідці Державної податкової інспекції Ворошиловського району м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області за №5346/7/05-62-15-01 від 19.02.2014 року можливо містяться помилкові дані.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначене клопотання відповідача не задовольняє з врахуванням наступного.

В якості доказу можливої помилкової відповіді Державної податкової інспекції Ворошиловського району м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області на запит суду заявник вважає неврахування корегування даних Декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року. При цьому, доказів недостовірності даних, що містяться у відповіді Державної податкової інспекції Ворошиловського району м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області №5346/7/05-62-15-01 від 19.02.2014 року, суду не надано.

Крім того, колегія суддів враховує, що з огляду на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2013р. строк розгляду даної апеляційної скарги закінчується 27.02.2014р., клопотання про продовження строку розгляду спору жодним з учасників не заявлено, суд апеляційної інстанції зобов'язаний дотримуватися строку розгляду апеляційної скарги, що визначений ст. 102 ГПК України, відтак, наведені заявником обставини не можуть бути враховані, тому клопотання відхиляється.

Також представником відповідача під час судового засідання надано заяву про відвід колегії суддів від розгляду справи №905/6953/13 головуючому судді Скакуну О.А., суддям Колядко Т.М., Стойка О.В. з підстав відмови в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів; витребування апеляційним судом документів від податкового органу та з'ясування обставин справи шляхом надання запитань учасникам процесу в судовому засіданні, що, на думку заявника, порушує принцип неупередженості та рівності сторін.

Ухвалою від 26.02.2014 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс" м.Донецьк про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Скакуна О.А., суддів Колядко Т.М., Стойка О.В. від розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2013р.у справі №905/6953/13 - залишено без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2012 року між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (Виконавець) та ВП "Родник" ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Замовник) укладено договір №КО-ДН-0042/12, за умовами якого Виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь Замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному Замовника - за кількістю, якістю, у строки та на умовах, наведених за текстом договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.а.с.6-7).

Згідно п. 1.2 договору, загальна вартість робіт складає 123760,00грн. В подальшому, додатковою угодою №1 від 25.07.2012р. сторони внесли зміни до вказаного пункту, зменшивши загальну вартість робіт за договором до 74200,00грн. (а.с.38)

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012року (п.7.1 договору).

Позивач, посилаючись на повне виконання ним передбачених умовами вищевказаного договору зобов'язань, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 16.07.2012р., та неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, звернувся до господарського суду з позовом, предметом якого є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 74200,00грн., пені в сумі 5567,23грн. та 3% річних в розмірі 2262,60грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. підписано представником юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень, без доказів схвалення вказаних дій юридичною особою, а тому, керуючись п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, визнав недійсним вказаний договір на підставі ч.2 ст.203, ст.ст.207, 215 Цивільного кодексу України.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду щодо недійсності договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. помилковим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (Виконавець) та ВП "Родник" ТОВ "Сінтезпродсервіс" з подальшими змінами укладено на суму 74200,00грн.

З наявної у справі довіреності №б/н від 04.05.2012р. вбачається, що начальник ВП "Родник" ТОВ "Сінтезпродсервіс" Шинкарьов В.Л. мав право на підписання договорів на суму, що не перевищує 50 000,00 грн.

Тобто вищевказаний договір був підписаний не юридичною особою, а керівником відокремленого підрозділу, з перевищенням повноважень.

Однак цей договір неможна визнати недійсним, оскільки за наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень.

Якщо керівник відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Положеннями ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з положеннями ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що виникнення, зміна та припинення цивільних прав та обов'язків за спірним правочином, укладеним неуповноваженим представником та/або з перевищенням наданих йому повноважень, законодавцем поставлено у залежність від його наступного схвалення особою, від імені якої здійснено такий правочин.

Відповідно п.3.1 Положення про відокремлений підрозділ «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс», затвердженого загальними зборами ТОВ «Сінтезпродсервіс» (протокол від 05.05.2011 року), відокремлений підрозділ має право, зокрема, вступати у господарські та цивільно-правові відносини з підприємствами, організаціями, установами незалежно від форм власності, а також з окремими громадянами згідно з довіреністю , виданою директору Відокремленого підрозділу від імені Товариства за видами діяльності та за видами операцій.

Згідно п.5.2 даного Положення, начальник Відокремленого підрозділу здійснює свою діяльність у відносинах з третіми особами від імені Товариства виключно в межах, визначених довіреністю, виданою директором Товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. та додаткова угода до нього №1 від 25.07.2012р. з боку Замовника підписано начальником ВП "Родник" ТОВ "Сінтезпродсервіс" Шинкарьовим В.Л., який діяв на підставі довіреності від 04.05.2012р.

Довіреність №б/н від 04.05.2012р., видана начальнику відокремленого підрозділу «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс», встановлює обмеження відносно підписання договорів на суму, що перевищують 50 тисяч гривень (тільки за погодженням директора ТОВ «Сінтезпродсервіс») (а.с.48).

Надавши правову оцінку повноваженням, наданим начальнику ВП "Родник" ТОВ "Сінтезпродсервіс" Шинкарьову В.Л., визначеним у вищевказаній довіреності, та беручи до уваги встановлену умовами договору загальну вартість робіт, яка перевищує 50000,00грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Шинкарьов В.Л. без погодження з директором ТОВ "Сінтезпродсервіс" уклав договір №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. з перевищенням повноважень.

Проте суд першої інстанції, вірно встановивши наявність факту перевищення начальником відокремленого підрозділу «Родник» повноважень на укладання договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р., дійшов помилкового висновку щодо відсутності наступного його схвалення ТОВ "Сінтезпродсервіс" як підстави дійсності правочину, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення таких дій можливе у різних формах: шляхом подання відповідної заяви, мовчазною згодою, здійсненням дій, які свідчать про прийняття правочину.

Обґрунтовуючи свої висновки про необхідність визнання договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. недійсним, суд першої інстанції послався на відсутність доказів наступного схвалення дій відокремленого підрозділу з боку юридичної особи - ТОВ "Сінтезпродсевіс".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заповнено податкову декларацію з ПДВ за липень 2012 року з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які засвідчують облік ТОВ "ДПЗКУ-МТС" м.Київ оподатковуваних господарських операцій за звітний період, зокрема виконання робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2012 року на суму 74200,00 грн., з яких 12 366,67 грн. ПДВ. (а.с.а.с.62-65).

Однак судом першої інстанції не було надано будь-якої правової оцінки вищевказаним документам, в зв'язку з чим апеляційний суд для повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справи ухвалою від 22.01.2014 року витребував у Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області до 19.02.2014 року наступні документи:

ѕ виписку з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних щодо отримання відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс" м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу "Родник" смт.Старомихайлівка Донецької області , податковою декларації за липень 2012 року (копії податкової декларації з Додатком №5 додано до ухвали), та:

ѕ чи включена зазначена податкова декларація при формуванні податкового кредиту за відповідний період (Декларація з ПДВ та Додаток №5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ).

На запит апеляційного суду щодо надання документів відносно того, чи включена зазначена податкова декларація при формуванні податкового кредиту за відповідний період (липень 2012р.) (а.с.123), Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області листом №5346/7/05-62-15-01 від 19.02.2014 року повідомила про те, що ТОВ «Сінтезпродсервіс» було сформовано податковий кредит у Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (вх..№9050624503 від 20.08.2012р.) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (вх.№9050624516 від 20.08.2012р.) у сумі ПДВ 12 366,67 грн.

Таким чином, контролюючи діяльність свого відокремленого підрозділу, ТОВ «Сінтезпродсервіс», як юридична особа, включило суму ПДВ за податковою накладною №617 від 26.07.2012 року, яка включена до Декларації з ПДВ за липень 2012 року, до податкового кредиту, що безумовно свідчить про схвалення ТОВ «Сінтезпродсервіс» дій його відокремленого підрозділу «Родник» з підписання договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. та прийняття виконаних позивачем робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2012 року.

Зазначені обставини мають суттєве значення для справи і впливають на результати вирішення спору, проте не були належним чином досліджені судом першої інстанції, тому висновок суду попередньої інстанції про наявність правових підстав до визнання договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. недійсним, слід вважати передчасним та таким, що суперечить вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р., останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 74200,00грн., пені в розмірі 5567,23грн. та 3% річних в сумі 2262,60грн. внаслідок невиконання обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт за договором №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р.,

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що загальна вартість виконаних робіт обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами (п.3.2). Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт (п.3.3).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані роботи, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2012 року на суму 74 200,00 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 12366,67 грн. ).

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 74 200,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції задовольняє вимоги про стягнення 3% річних за період з 03.08.2012 року по 08.08.2013 року у розмірі 2 262,60 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.3.3 договору, оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

У свою чергу, відповідач вартість виконаних за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1536 від 26.07.2012р. робіт на протязі 5 робочих днів (кінцевий строк оплати - 02.08.2012р.) повністю не оплатив, тобто прострочення платежу почалося з 03.08.2012 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем, враховуючи умови п.п.3.3, 5.3 договору, було заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 567,23 грн. за період з 03.08.2012р. по 01.02.2013р., тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

У відзиві на позов №705 від 29.10.2013 року відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені (а.с.54).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «ДПЗКУ-МТС»» звернулося до господарського суду Донецької області з даним позовом 27.09.2013р. (а.с.18).

Позовна давність, згідно статті 256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

У відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 3892,46 грн. за період з 27.09.2012р. по 01.02.2013р., а також відмови в іншій частині цих вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

На підставі вищевикладеного , судова колегія Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2013р.у справі №905/6953/13 частково скасовує як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, залишаючи без змін рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1674,77 грн., а позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ задовольняє частково, стягуючи з відповідача на користь позивача 74200, 00 грн. основного боргу, 2 262,60 грн. 3% річних та 3892,46 грн. пені.

Також колегія суддів зазначає про те, що надані суду для огляду представником позивача в судовому засіданні копії податкової накладної №617 від 26.07.2012 року та квитанції №1 до матеріалів справи судом не долучено, оскільки про це було відсутнє відповідне клопотання сторони та вони не були завірені належним чином, а тому не можуть бути доказами в розумінні ст.36 ГПК України.

При цьому, факт видачі податкової накладної позивачем та включення її в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних підтверджується матеріалами справи (а.с.62-64).

За таких обставин, вказані документи підлягають поверненню позивачу за відповідним супровідним листом.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2013р.у справі №905/6953/13 - частково скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс" м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу "Родник" смт.Старомихайлівка Донецької області про стягнення 82 029,83 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезпродсервіс" м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу "Родник" смт.Старомихайлівка Донецької області (ЄДРПОУ 37671062) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м.Київ (ЄДРПОУ 37702357) основний борг за договором №КО-ДН-0042/12 від 22.05.2012р. в розмірі 74 200,00 грн., 3% річних в сумі 2 262, 60 грн., пеню в розмірі 3892,46 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1685,37 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 842,69 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1674,77 грн. - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

О.В.Стойка

Надруковано: 7 прим.:

1,2. позивачу; 3,4 . відповідачу; 5. у справу; 6 ДАГС;7 ГСДО.