Постанова

від 26.11.2013 по справі 801/7828/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 р. (12:09) Справа №801/7828/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Бакаєв С.М., довіреність № б/н від 01.01.13, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000192203від 28.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 5867 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 814 грн., а всього на суму 6681 грн. та № 0000542203 від 07.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 5237 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2618,5 грн., а всього на суму 7855,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0000192203 від 28.03.2013р. та № 0000542203 від 07.05.2013 р. є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач, вказуючи в акті № 000023/01-05-22-04/00240141 від 18.03.2013р. про фіктивність правочинів позивача та про відсутність реальних господарських операцій з ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ» не навів жодного переконливого доводу про допущені позивачем порушення норм законодавства. Позивач вказує на той факт, що існуючи у нього первинні документи повністю відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів бухгалтерського обліку.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону. В запереченнях на адміністративний позов вказують, що позивачем неправомірно віднесено вартість придбаних ТМЦ до складу валових витрат за перевіряє мий період з ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ» по яким не підтверджується фактичне здійснення постачання ТМЦ.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" зареєстровано 01.09.1995 року Сімферопольською міською радою народних депутатів, рішення №240п-р. Статут у новій редакції 2011 року. Має права юридичної особи, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 002401401091. Організаційно - правова форма - публічне акціонерне товариство.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 00240141.

ПАТ "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" взято на податковий облік 05.09.2008 року за №14566 в ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС.

ПАТ «СМЗ «Прогрес» зареєстроване платником податку на додану вартість з 22.07.1997 року.

Відповідно до довідки про включення у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ПАТ «СМЗ «Прогрес» має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД: 17.30 Роздрібна торгівля пальним; 33.20 Установлення та монтаж машин та устаткування; 29.20 Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; 28.13 Виробництво інших помп компресорів.

З 04.03.2013 року по 11.03.2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС від 04.03.2013 року № 138 (а.с.114) та направлення на перевірку від 04.03.2013 року №126 (а.с.115) проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. та за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. та податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., з 01.10.2012р. по 30.11.2012р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «А.Ю.А. Сфера» (ЄДРПОУ 37092060) та ПП «ТД ТАМ» (ЄДРПОУ 35861367).

За результатами перевірки 18.03.2013 року складений акт № 000023/01-05-22-04/000240141 (а. с. 15-40), згідно з яким документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ «СМЗ «Прогрес» встановлено порушення:

1. П.44.1 ст.44, 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.39.1.9. п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, ст..146, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток періоді що перевірявся, всього у сумі 5867 грн., у тому числі: за 2-4 квартал 2011р. у сумі 4239 грн., за 2012 рік у сумі 1628 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ».

2. П.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755- VI від 02.12.2010, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 5237 грн., у тому числі: за грудень 2011 року заниження у сумі 3686 грн.; за жовтень 2012 року завищення у сумі 92 грн.; за листопад 2012р. заниження у сумі 1643 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ».

Перевіркою встановлено, що відсутність у ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ» основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів вказує про неможливість фактичного постачання ТМЦ. Здійсненні між підприємствами - контрагентами операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємствами податкової вигоди. Також в акті вказано, що у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст.22, 188 Податкового кодексу України. Встановлено, що усі операції за участю ТОВ «А.Ю.А. Сфера» та ПП «ТД ТАМ» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки № 000023/01-05-22-04/000240141 від 18.03.2013 року ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000192203 від 28.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 5867 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 814 грн., а всього на суму 6681 грн. та № 0000542203 від 07.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 5237 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2618,5 грн., а всього на суму 7855,50 грн. (а.с.41-42).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI .

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Також, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність та спеціалізується на випуску устаткування для цегляних заводів. У перелік виготовленого обладнання входить автомат для різання і укладання цегли на сушильні вагонетки СМК 127А. Вказаний автомат складається з металоконструкцій, виготовлених на заводі і комплектуючих виробів, що придбаваються у постачальників.

Судом встановлено, що позивач 18.10.2012 року перерахував 9854,02 грн. на розрахунковий рахунок ПП ТД "ТАМ" (згідно з платіжним дорученням, наявному в матеріалах справи, № 3467) (а.с.63).

Після оплати металопрокат був отриманий на складі ПП ТД "ТАМ" в м. Дніпропетровськ водієм заводу Новіковим М.Е. на автомобілі КАМАЗ № 098-54КО за ТТН № 0000000258 від 22.10.2012 року (а.с.127).

ПП ТД "ТАМ" видало видаткову накладну № РН-0000675 від 22.10.2012 року на суму 9304,01 грн., Та перерахувало різницю грошових коштів у сумі 550,01 грн. 22.10.2012 року на розрахунковий рахунок ПАТ "СМЗ" Прогрес" платіжним дорученням № 2125 (а.с.61, 130).

Судом встановлено, що отриманий металопрокат був оприбуткований на склад заводу за прибутковим ордером № 55 потім метал був відпущений в цех (накладна - вимога від 30.11.2012 року, списання ТМЦ у виробництво № 00000265, накладна-вимога від 30.01.2013 року, списання ТМЦ у виробництво № 00000003) для виготовлення: 1) вузлів автомата СМК 127А для ТОВ "Тактика" г.Ижевск, Росія (замовлення № 17, контракт № 65); 2) автомата СМК 127 А для Горковского цегельного заводу ЗАТ "Горак" (контракт №41) (а.с.134-151).

Після виготовлення автомата СМК 127А і його вузлів, цех здав готові вироби на склад готової продукції, надалі вони відправлені замовникам (копії відвантажувальних матеріалів є в матеріалах справи) (а.с.152).

Також судом встановлено, що позивач в грудні 2011 року у ТОВ «А.Ю.А. Сфера» здійснив придбання: 1.Гальмо колодкове ТКГ-200 у кількості 1 шт., ціною 2145 грн. без ПДВ; 2. Гідророзподільник ВЕ10-44 Г24 у кількості 2 шт., ціною 1750 грн. без ПДВ; 3. Гідрозамок ГЗМ 10/3 у кількості 1 шт., за ціною 902 грн. без ПДВ; 4. Клапан зворотний 1 МКО 10/20 у кількості 1 шт., ціною 385 грн. без ПДВ; 5. Клапан запобіжний МКПВ 10/3 СЗ В2 24в у кількості 1 шт., ціною 960 грн. без ПДВ; 6. Перемикач манометра ПМ2-2-С320 у кількості 1 шт., ціною 515 грн. без ПДВ; 7. Манометр МТП-1М-25мПа-2,5Д у кількості 1 шт., ціною 185 грн. без ПДВ; 8. Дросель ДК 10.3-Н у кількості 2 шт., ціною 1964 грн. без ПДВ; 9. Редуктор РМ-500-50-31М у кількості 1 шт., ціною 9625 грн. без ПДВ.

Усього згідно з податковою накладною №7 від 07.12.2011 року, №8 від 08.12.2011 року та видатковою накладною № РН-0000246 від 16 грудня 2011 року придбано обладнання на загальну суму 18431 грн., ПДВ 3686,20 грн., а разом 22117,20 грн. (а.с.43, 156-157).

Позивачем на поточний рахунок ТОВ «А.Ю.А. Сфера» 07.12.2011 року було перераховано суму у розмірі 11550 грн., а 08.12.2011 року сума у розмірі 10567,20 грн., а разом 22117,20 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 2432 від 07.12.2011 року та №2436 від 08.12.2012 року (а.с.153-154).

Згідно з матеріалами справи весь товар був оприбуткований на склад заводу за прибутковим ордером № 202 від 16.12.2011 року, а потім виданий в цех для виготовлення кантувача форм СП 102 за лімітно-забірними картками № 103 та № 98. Після виготовлення закінчений виріб було передано на склад готової продукції за приймально -сдаточному акту № 1, а замовнику ЗАТ "ТБК" м. Херсон за дорученням від 29.09.2012 року та накладної № 3 був переданий кантувач (а.с.158-169).

Оцінюючи висновки ДПІ щодо нікчемності здійснених операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договорів позивачем з ТОВ «А.Ю.А. Сфера» (ЄДРПОУ 37092060) та ПП «ТД ТАМ» (ЄДРПОУ 35861367).

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.9 Конституції України від 28 червня 1996 року чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, Верховна Рада України постановила Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати.

Таким чином, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року) є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Також суд наголошує, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що «А.Ю.А. Сфера» на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали ідентифікаційні номери: «А.Ю.А. Сфера» код за ЄДРПОУ 37092060 та ПП «ТД ТАМ» код за ЄДРПОУ 35861367.

Отже, суд зауважує, що за таких обставин Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за його взаємовідношення з іншими контрагентами та за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" 11.06.2013 року було утворено Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим. ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС та ДПІ у Чорноморському районі АР Крим ДПС реорганізовано шляхом приєднання до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим. Тому Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим та є належним відповідачем по справі.

Згідно з ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000192203 від 28.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6681,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000542203 від 07.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 7855,50 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сімферопольський машинобудівельний завод "Прогрес" (ЄДРПОУ 00240141) судовий збір у розмірі 145,37 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.