Постанова

від 20.11.2013 по справі 808/7645/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 листопада 2013 року (15 год. 01 хв.) Справа № 808/7645/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Сонькіної Л.П., Терехова Р.Г.,

відповідача - Бойка Є.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

24.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000582214/4816, видане відповідачем відносно позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дидактика» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, липень 2012 за результатами якої складено акт від 26.04.2013 №101/22-1421/23849531 (далі - Акт перевірки). В обґрунтування висновків Акту перевірки позивача відповідач посилається на нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Дидактика». На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000582214/4816. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Через невідповідність позову вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 25.09.2013 його було залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 07.10.2013.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою судді від 08.10.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 22.10.2013.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.10.2013.

У судове засідання 28.10.2013 представник відповідача не прибув, через що судовий розгляд було відкладено на 04.11.2013.

У судове засідання 04.11.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 04.11.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 20.11.2013.

Ухвалою від 20.11.2013 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 20.11.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Дидактика» свідчать дані наданих відповідачу для перевірки документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. Посилання відповідача на нікчемність, укладених позивачем із ТОВ «Дидактика» правочинів, є необґрунтованим та не доведеним у встановленому законодавством порядку. Зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право визначати дійсність чи недійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Зазначив, що правочини укладені із ТОВ «Дидактика» у повному обсязі за формальними та матеріальними критеріями відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов; предметом правочинів є купівля продаж товару, що не обмежено в цивільному обороті України; правочини реально сторонами було виконано: товар надано, грошові кошти сплачено. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод між позивачем та ТОВ «Дидактика». Відсутність товарно-транспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджували б транспортування товару, свідчить про не підтвердження факту поставки товару за період, що перевірявся, позивачу від ТОВ «Дидактика». У ТОВ «Дидактика» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи і транспортні засоби, які проходили по розрахункових рахунках не є господарською діяльністю підприємства, що свідчить про відсутність у вказаного підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру контрагента позивача для створення правових наслідків. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.11.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було укладено договір №1 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання: бюст Героя Радянського союзу Безух М.І. в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 24292,80 грн., в тому числі ПДВ 4048,80 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/1, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 №1 на суму 24292,80 грн., від 10.05.2012 №1/1 на суму 7244,40 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №3, від 17.05.2012 №3, від 21.05.2012 №6 на загальну суму 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

На загальну суму 7244,40 грн., в тому числі ПДВ 1207,40 грн. позивач виписав рахунок-фактуру від 08.05.2012 №СФ-0000020.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 24292,80 грн., в тому числі ПДВ 4048,80 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

26.03.2012 між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було укладено договір №2 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання. Скульптура група «Греко-мелеко» в с. Мелекіно Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 70957,20 грн., в тому числі ПДВ 11826,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт прийомки виконаних робіт за червень 2012 від 05.06.2012 на суму 70915,39 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №4, від 02.07.2012 №3 на загальну суму 70915,39 грн., в тому числі ПДВ 11819,23 грн.

Згідно довідки від 05.06.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2012 склала 70915,39 грн., в тому числі ПДВ 11819,23 грн.

26.03.2012 між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було укладено договір №3 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання. Скульптура «Осетр» в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 8484,00 грн., в тому числі ПДВ 1414,60 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/3, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 10429,20 грн., в тому числі ПДВ 1738,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт №3 прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 на суму 8466,32 грн. та акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 10.05.2012 на суму 1945,20 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №5, від 17.05.2012 №5, від 21.05.2012 №8 на загальну суму 8466,32 грн., в тому числі ПДВ 1411,05 грн.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 8466,32 грн., в тому числі ПДВ 1411,05 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 10411,52 грн., в тому числі ПДВ 1735,25 грн.

05.04.2012 між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було укладено договір №4 на виконання робіт на створення та установку меморіальної дошки на Алеї Слави в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/4, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 62582,40 грн., в тому числі ПДВ 10430,40 грн.

За наслідками виконання робіт на створення та установку меморіальної дошки між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт №4 прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 на суму 59313,60 грн. та акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 10.05.2012 на суму 3268,80 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 13.04.2012 №6, від 17.05.2012 №4, від 21.05.2012 №7 на загальну суму 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 62586,40 грн., в тому числі ПДВ 10430,40 грн.

Відповідно до п. 6 вищезазначених договорів замовлення, прийомка, поставка, розвантажування, складування зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій виконується силами позивача. Крім того, позивач має забезпечити роботи матеріалами.

З метою виконання зазначених договорів 03.05.2012 між позивачем та ТОВ «Дидактика» був укладений договір №07-М на поставку матеріалів, обумовлених цим договором.

На виконання договору ТОВ «Дидактика» поставило позивачу матеріали, відповідно до переліку, визначеного п. 1 Договору. За наслідками виконання поставки матеріалів ТОВ «Дидактика» позивачу видавались податкові накладні від 03.05.2012 №36, від 03.05.2012 №38, від 03.05.2012 №37, від 04.05.2012 №59 на загальну суму 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн. та видаткові накладні від 03.05.2012 №77, від 03.05.2012 №78, від 03.05.2012 №79, від 04.05.2012 №80 на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ «Дидактика» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Дидактика», що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2012 №108, від 01.06.2012 №101, від 29.05.2012 №97 на загальну суму 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн.

29.05.2012 між позивачем та ТОВ «Дидактика» був укладений договір №08-М на поставку матеріалів, обумовлених договором.

На виконання договору ТОВ «Дидактика» поставило позивачу матеріали, відповідно до переліку, визначеного п. 1 Договору. За наслідками виконання поставки матеріалів ТОВ «Дидактика» позивачу видавалась податкова накладна від 01.06.2012 №15 на загальну суму 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн., видаткова накладна від 01.06.2012 №183 та рахунок-фактура від 01.06.2012 №257 на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ «Дидактика» за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Дидактика», що підтверджується платіжними дорученнями від 18.07.2012 №132, від 04.07.2012 №128 на загальну суму 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн.

Позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Дидактика» за травень 2012 ПДВ у сумі 7482,00 грн., за липень 2012 ПДВ у сумі 10731,00 грн.

07.02.2013 відповідачем позивачу було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження, відповідно до якого відповідач просив надати інформацію та її документальне підтвердження з питань відносин з контрагентом постачальником ТОВ «Дидактика», за рахунок якого було сформовано податковий кредит по деклараціям з ПДВ за період травень 2012 у сумі 11352,53 грн. та червень 2012 у сумі 7168,78 грн., крім того надати інформацію та її документальне підтвердження щодо подальшої реалізації або використання в господарській діяльності товарів придбаних у вищевказаного контрагента в зазначених періодах.

На зазначений запит листом про надання інформації від 21.02.2013 №6 позивач повідомив, що матеріали придбані у ТОВ «Дидактика» і доставлені на об'єкти ним же, згідно із договорами 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М та були використані на будівництво об'єктів Мелекінської селищної ради Першотравневого району Донецької області і віднесені до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року. До зазначеного листа були надані первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ «Дидактика».

Крім того, на усний запит відповідача позивачем листом від 19.09.2013 №14 надавалися первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області.

На підставі наказу відповідача від 12.04.2013 №426, згідно повідомлення від 12.04.2013 №67 в період з 15.04.2013 по 19.04.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дидактика» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, липень 2012 року.

Наказом відповідача від 12.04.2013 №426 було визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача має бути проведена за період травень, серпень 2012 року, проте наказом від 04.07.2013 №112 відповідач вніс зміни до наказу від 12.04.2013 №426, а саме зазначив, що позапланова невиїзна перевірка позивача має бути проведена за період травень, липень 2012 року.

За наслідками перевірки 26.04.2013 був складений Акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.36, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України №1492 від 02.02.2012 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», позивачем завищено податковий кредит за травень 2012 на загальну суму 11353,00 грн., липень 2012 на суму 7169,00 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Дидактика», що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на загальну суму 11353,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2012 року на загальну суму 11353,00 грн.;

- заниження позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року на загальну суму 7169,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2012 року на загальну суму 7169,00 грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що ним встановлено неправомірне включення в травні 2012 року та липні 2012 року позивачем до складу податкового кредиту операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Дидактика».

На підставі Акту перевірки 29.05.2013 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000582214/4816, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23152,50 грн., з яких 18522,00 грн. за основним платежем, 4630,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем була подана скарга від 13.06.2013 №32 на зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 31.07.2013 №1925/10/08-01-10-01-20 було відмовлено у задоволенні первинної скарги позивача.

Позивач звернувся із скаргою від 14.08.2013 №43 на зазначене податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №10631/6/99-99-10-01-15 позивачу було відмовлено у задоволенні повторної скарги.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Дидактика».

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем на письмовий та усний запити відповідача надавалися як первинні документи бухгалтерського обліку так і пояснення щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, що свідчить про відсутність в діях позивача порушень ст. 44 Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Дидактика» за травень 2012 ПДВ у сумі 7482,00 грн., за липень 2012 ПДВ у сумі 10731,00 грн.

На виконання умов укладених договорів від 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М продавцем на суми поставок 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн. та 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн., виписано податкові накладні від 03.05.2012 №36, від 03.05.2012 №38, від 03.05.2012 №37, від 04.05.2012 №59, 01.06.2012 №15 та видаткові накладні від03.05.2012 №77, від 03.05.2012 №78, від 03.05.2012 №79, від 04.05.2012 №80, 01.06.2012 №183. Позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 19.06.2012 №108, від 01.06.2012 №101, від 29.05.2012 №97, від 18.07.2012 №132, від 04.07.2012 №128.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем договори від 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М з ТОВ «Дидактика» укладалися з метою придбання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва об'єктів, відповідно до договорів №1, №2, №3, №4 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, укладених з Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області, за якими, серед іншого, позивач мав сам забезпечити роботи матеріалами. Зазначене підтверджує факт використання придбаних у ТОВ «Дидактика» будівельних матеріалів у господарській діяльності та спростовує факт порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.

Відповідач стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки позивачу матеріалів від ТОВ «Дидактика» не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від ТОВ «Дидактика» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Дидактика».

Позивач зазначає, що згідно умов укладених із ТОВ «Дидактика» договорів, доставка матеріалів на об'єкт здійснювалася продавцем (ТОВ «Дидактика») за його рахунок. З метою отримання матеріалів від ТОВ «Дидактика» позивач видавав працівнику Івко А.В. довіреності від 03.05.2012 №8, від 04.05.2012 №9, від 01.06.2012 №11, за яким останній отримував будівельні матеріали.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на акт від 21.12.2012 №7211/224/34735238 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інферм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест» за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура» за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, який було отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Дидактика» порушують ст. 185 ПК України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ «Інферм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Кафепродакшн» - ТОВ «Дидактика» та покупцями визначеними в Акті перевірки. ТОВ «Дидактика» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Дидактика» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Дидактика» правочинів.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне.

На даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів від 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М між позивачем та ТОВ «Дидактика».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та ТОВ «Дидактика» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладеного позивачем правочину зроблений з огляду на діяльність його контрагента є безпідставним та не обґрунтованим.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з формування в акті від 21.12.2012 №7211/224/34735238 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика» з ТОВ «Інферм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест» за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура» за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року» висновків про визнання відсутності у ТОВ «Дидактика» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по серпень 2011 року.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Так, згідно викладених в Акті перевірки позивача відомостей, судом встановлено, що ТОВ «Дидактика» в перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів/послуг, які надавались підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання умов договорів.

Відповідно по п.п. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктами 2.1, 2.2, 2.4, 2.16 п. 2 Положення передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з ТОВ «Дидактика».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000582214/4816, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №157 від 23.09.2013 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 231,53 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000582214/4816, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» було збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23152,50 грн., з яких за основним платежем 18522 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4630,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» (код ЄДРПОУ 23849531, зареєстроване: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 21, кв. 3) судовий збір у сумі 231,53 грн. (двісті тридцять одна гривня 53 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль