Ухвала

від 30.10.2014 по справі 808/7645/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 808/7645/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі №808/7645/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеценергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спеценергомонтаж" (далі за текстом - ТОВ „Спеценергомонтаж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0000582214/4816.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0000582214/4816.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 березня 2012 року між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області укладено договір №1 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання: бюст Героя Радянського союзу Безух М.І. в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 24292,80 грн., в тому числі ПДВ 4048,80 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/1, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 №1 на суму 24292,80 грн., від 10.05.2012 №1/1 на суму 7244,40 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №3, від 17.05.2012 №3, від 21.05.2012 №6 на загальну суму 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

На загальну суму 7244,40 грн., в тому числі ПДВ 1207,40 грн. позивач виписав рахунок-фактуру від 08.05.2012 №СФ-0000020.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 24292,80 грн., в тому числі ПДВ 4048,80 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 31537,20 грн., в тому числі ПДВ 5256,20 грн.

26 березня 2012 року між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області укладено договір №2 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання. Скульптура група „Греко-мелеко" в с.Мелекіно Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 70957,20 грн., в тому числі ПДВ 11826,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт прийомки виконаних робіт за червень 2012 від 05.06.2012 на суму 70915,39 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №4, від 02.07.2012 №3 на загальну суму 70915,39 грн., в тому числі ПДВ 11819,23 грн.

Згідно довідки від 05.06.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2012 склала 70915,39 грн., в тому числі ПДВ 11819,23 грн.

26 березня 2012 року між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області укладено договір №3 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу невиробничого обладнання. Скульптура „Осетр" в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 8484,00 грн., в тому числі ПДВ 1414,60 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/3, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 10429,20 грн., в тому числі ПДВ 1738,20 грн.

За наслідками виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт №3 прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 на суму 8466,32 грн. та акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 10.05.2012 на суму 1945,20 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 02.04.2012 №5, від 17.05.2012 №5, від 21.05.2012 №8 на загальну суму 8466,32 грн., в тому числі ПДВ 1411,05 грн.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 8466,32 грн., в тому числі ПДВ 1411,05 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 10411,52 грн., в тому числі ПДВ 1735,25 грн.

05 квітня 2012 року між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області укладено договір №4 на виконання робіт на створення та установку меморіальної дошки на Алеї Слави в с. Білосарайська коса Першотравневого району Донецької області, а замовник прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт та сплатити їх вартість, згідно кошторисної документації.

Загальна вартість робіт за договором складає 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

До зазначеного договору була укладена Додаткова угода №1/4, відповідно до якої загальна вартість за договором складає 62582,40 грн., в тому числі ПДВ 10430,40 грн.

За наслідками виконання робіт на створення та установку меморіальної дошки між позивачем та Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області було підписано акт №4 прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 07.05.2012 на суму 59313,60 грн. та акт прийомки виконаних робіт за травень 2012 від 10.05.2012 на суму 3268,80 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт були виписані податкові накладні від 13.04.2012 №6, від 17.05.2012 №4, від 21.05.2012 №7 на загальну суму 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

Згідно довідки від 07.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 59313,60 грн., в тому числі ПДВ 9885,60 грн.

Згідно довідки від 10.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2012, вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2012 склала 62586,40 грн., в тому числі ПДВ 10430,40 грн.

Відповідно до п. 6 вищезазначених договорів замовлення, прийомка, поставка, розвантажування, складування зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій виконується силами позивача. Крім того, позивач має забезпечити роботи матеріалами.

З метою виконання зазначених договорів 03.05.2012 між позивачем та ТОВ „Дидактика" був укладений договір №07-М на поставку матеріалів, обумовлених цим договором.

На виконання договору ТОВ „Дидактика" поставило позивачу матеріали, відповідно до переліку, визначеного п. 1 Договору. За наслідками виконання поставки матеріалів ТОВ „Дидактика" позивачу видавались податкові накладні від 03.05.2012 №36, від 03.05.2012 №38, від 03.05.2012 №37, від 04.05.2012 №59 на загальну суму 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн. та видаткові накладні від 03.05.2012 №77, від 03.05.2012 №78, від 03.05.2012 №79, від 04.05.2012 №80 на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ „Дидактика" за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ „Дидактика", що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2012 №108, від 01.06.2012 №101, від 29.05.2012 №97 на загальну суму 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн.

29 травня 2012 року між позивачем та ТОВ „Дидактика" був укладений договір №08-М на поставку матеріалів, обумовлених договором.

На виконання договору ТОВ "Дидактика" поставило позивачу матеріали, відповідно до переліку, визначеного п. 1 Договору. За наслідками виконання поставки матеріалів ТОВ „Дидактика" позивачу видавалась податкова накладна від 01.06.2012 №15 на загальну суму 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн., видаткова накладна від 01.06.2012 №183 та рахунок-фактура від 01.06.2012 №257 на зазначену суму.

Розрахунок із ТОВ „Дидактика" за виконання зазначеного договору здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ „Дидактика", що підтверджується платіжними дорученнями від 18.07.2012 №132, від 04.07.2012 №128 на загальну суму 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн.

Позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість по операціях з ТОВ „Дидактика" за травень 2012 ПДВ у сумі 7482,00 грн., за липень 2012 ПДВ у сумі 10731,00 грн.

07 лютого 2013 року відповідачем позивачу було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження, відповідно до якого відповідач просив надати інформацію та її документальне підтвердження з питань відносин з контрагентом постачальником ТОВ „Дидактика", за рахунок якого було сформовано податковий кредит по деклараціям з ПДВ за період травень 2012 у сумі 11352,53 грн. та червень 2012 у сумі 7168,78 грн., крім того надати інформацію та її документальне підтвердження щодо подальшої реалізації або використання в господарській діяльності товарів придбаних у вищевказаного контрагента в зазначених періодах.

На зазначений запит листом про надання інформації від 21.02.2013 №6 позивач повідомив, що матеріали придбані у ТОВ „Дидактика" і доставлені на об'єкти ним же, згідно із договорами 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М та були використані на будівництво об'єктів Мелекінської селищної ради Першотравневого району Донецької області і віднесені до складу валових витрат у другому кварталі 2012 року. До зазначеного листа були надані первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ „Дидактика".

Крім того, на усний запит відповідача позивачем листом від 19.09.2013 №14 надавалися первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області.

Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 12.04.2013 №426, згідно повідомлення від 12.04.2013 №67 в період з 15.04.2013 по 19.04.2013 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Дидактика" їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, липень 2012 року.

Наказом відповідача від 12.04.2013 №426 було визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача має бути проведена за період травень, серпень 2012 року, проте наказом від 04.07.2013 №112 відповідач вніс зміни до наказу від 12.04.2013 №426, а саме зазначив, що позапланова невиїзна перевірка позивача має бути проведена за період травень, липень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26 квітня 2013 року №101/22-1421/23849531, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 14.1.36, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України №1492 від 02.02.2012 „Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", позивачем завищено податковий кредит за травень 2012 на загальну суму 11353,00 грн., липень 2012 на суму 7169,00 грн., який сформований від контрагента ТОВ „Дидактика", що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на загальну суму 11353,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2012 року на загальну суму 11353,00 грн.;

- заниження позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року на загальну суму 7169,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2012 року на загальну суму 7169,00 грн.

В обґрунтування висновків акту перевірки відповідач посилається на те, що ним встановлено неправомірне включення в травні 2012 року та липні 2012 року позивачем до складу податкового кредиту операцій по взаємовідносинам з ТОВ „Дидактика".

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582214/4816 від 29 травня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23152,50 грн., з яких 18522,00 грн. за основним платежем, 4630,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Згідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на письмовий та усний запити відповідача надавалися як первинні документи бухгалтерського обліку так і пояснення щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, що свідчить про відсутність в діях позивача порушень ст. 44 Податкового Кодексу України.

ТОВ „Спеценергомонтаж" задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість по операціях з ТОВ „Дидактика" за травень 2012 ПДВ у сумі 7482,00 грн., за липень 2012 ПДВ у сумі 10731,00 грн.

На виконання умов укладених договорів від 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М продавцем на суми поставок 68115,19 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11352,53 грн. та 43012,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7168,78 грн., виписано податкові накладні від 03.05.2012 №36, від 03.05.2012 №38, від 03.05.2012 №37, від 04.05.2012 №59, 01.06.2012 №15 та видаткові накладні від03.05.2012 №77, від 03.05.2012 №78, від 03.05.2012 №79, від 04.05.2012 №80, 01.06.2012 №183. Позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 19.06.2012 №108, від 01.06.2012 №101, від 29.05.2012 №97, від 18.07.2012 №132, від 04.07.2012 №128.

Судом встановлено, що позивачем договори від 03.05.2012 №07-М та від 29.05.2012 №08-М з ТОВ „Дидактика" укладалися з метою придбання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва об'єктів, відповідно до договорів №1, №2, №3, №4 на виконання робіт з монтажу невиробничого обладнання, укладених з Мелекінською селищною радою Першотравневого району Донецької області, за якими, серед іншого, позивач мав сам забезпечити роботи матеріалами. Зазначене підтверджує факт використання придбаних у ТОВ „Дидактика" будівельних матеріалів у господарській діяльності та спростовує факт порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності договорів укладених позивачем з контрагентом, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Судом встановлено, що згідно умов укладених із ТОВ „Дидактика" договорів, доставка матеріалів на об'єкт здійснювалася продавцем (ТОВ „Дидактика") за його рахунок. З метою отримання матеріалів від ТОВ „Дидактика" позивач видавав працівнику ОСОБА_4 довіреності від 03.05.2012 №8, від 04.05.2012 №9, від 01.06.2012 №11, за яким останній отримував будівельні матеріали.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на акт від 21.12.2012 №7211/224/34735238 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ „Дидактика" з ТОВ „Інферм", ПП „СВ Гермес", ПВП „Форест" за період червень 2011 року, ТОВ „Олімп", ТОВ „Пасіфік", БПП „Сура" за період вересень 2011 року, ПП „СВ Гермес" за березень 2011 року, ТОВ „Кафепродакшн" за січень 2011 року, який було отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ„Дидактика" порушують ст. 185 Податкового Кодексу України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ „Інферм", ПП „СВ Гермес", ПВП „Форест", ТОВ„Олімп", ТОВ „Пасіфік", БПП„Сура", ПП „СВ Гермес", ТОВ „Кафепродакшн" - ТОВ„Дидактика" та покупцями визначеними в акті перевірки. ТОВ „Дидактика" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ „Дидактика" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ „Дидактика" в перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів/послуг, які надавались підприємством.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок податкового органу про нікчемність укладеного позивачем правочину зроблений з огляду на діяльність його контрагента є безпідставним та не обґрунтованим.

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентом вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентом, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту, а також валових витрат у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі №808/7645/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров