Ухвала

від 02.12.2013 по справі 2а-13625/12/0170/14

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13625/12/0170/14

02.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-13625/12/0170/14 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 17.09.13

за позовом Закладу Федерації професійних спілок України "Учбово-спортивна база "Авангард" (вул. Бірюкова, 2 А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98635)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005552301 та № 0005562301 від 16.11.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року задоволено позовні вимоги Закладу Федерації професійних спілок України "Учбово-спортивна база "Авангард" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005552301 та № 0005562301 від 16.11.2012 року.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005552301 від 16.11.2012 року, № 0005562301 від 16.11.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закладу Федерації професійних спілок України «Учбово-спортивна база «Авангард» (ЄДРПОУ 04718697) витрати зі сплати судового збору у сумі 649,58 грн. (шістсот сорок дев'ять грн. п'ятдесят вісім коп.) та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 11 628,00 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім грн.).

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013 року клопотання Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про заміну відповідача по справі задоволено. Замінено відповідача у справі №2а-13625/12/0170/14 Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Заклад Федерації професійних спілок України «Учбово-спортивна база «Авангард» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005552301 та № 0005562301 від 16.11.2012 року, відшкодування витрат зі сплати судового збору у сумі 649,58 грн., відшкодувати витрати з проведення судової економічної експертизи у розмірі 11 628 грн.

Заклад Федерації професійних спілок України «Учбово-спортивна база «Авангард» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 18.09.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи 04718697, місцезнаходження: 98635, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Бірюкова, б. 2-А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 593353 (т.1 а.с. 191).

Відповідно до Статуту позивача, предметом діяльності Закладу є, зокрема, створення необхідної матеріально-технічної бази, що відповідає найновішим досягненням у сфері технологічного оснащення спортивних споруд і спортивної медицини, для забезпечення підготовки спортсменів (т.1 а.с. 10-13)

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Будівельна Компанія «Акрополь СВ», код ЄДРПОУ-36129658; ТОВ Фірма «Капітель плюс», код ЄДРПОУ - 31095815, КП «Альянс», код ЄДРПОУ-32468182, за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року

За результатами перевірки складено акт № 2274/22-01/04718697/219 від 05.11.2012 року (т. 1 а.с. 14-26) (далі - Акт перевірки) .

Актом перевірки встановлено наступні порушення позивачем: пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11 936 грн.; п.п. 7.4.1., 7.4.5.п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 833 грн..

На підставі зазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення №0005552301 від 16.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13 917 грн., у тому числі 11 936 грн. за основним платежем, 1981 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005562301 від 16.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 041 грн., у тому числі 40 833 грн. за основним платежем, 10 208 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 28-31).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладено договір № 904 від 22.06.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням виконати роботи зі створення системи доступу на об'єкті Замовника, згідно з кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору. (т. 1 а.с. 48-49). 23.06.2010 року КП «Альянс» на ім'я Замовника виписано рахунок-фактуру № 2335 на суму 33 774,00 грн., у тому числі ПДВ 5 629,00 грн. (т. 1 а.с.51). На виконання договору 24.06.2010 року позивачем перераховано на рахунок КП «Альянс» 33 744,00 грн., у тому числі ПДВ 5 629,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300 (т.1 а.с. 50), виписана податкова накладна № 1998 від 24.06.2010 р. на загальну суму 33 774,00 грн., у тому числі ПДВ 5 629,00 грн. (т.1 а.с. 63), надано акт приймання виконаних підрядних робіт. (т. 1 а.с. 59-62).

Між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладено договір № 1225/905 від 05.07.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням виконати роботи з монтажу та поставки міні АТС на об'єкті Замовника, згідно з кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с. 67-68). На виконання договору 05.07.2010 року позивачем перераховано на рахунок КП «Альянс» 3 730,80 грн., у тому числі ПДВ 621,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 311 (т.1 а.с. 66). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт, 30.07.2010 року КП «Альянс» здав, а позивач прийняв роботи на суму 3 730,80,00 грн., у тому числі ПДВ 621,80 грн. (т. 1 а.с. 69-71).

Між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладено договір № 944 від 08.07.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням виконати роботи з монтажу та поставки кабельного телебачення об'єкті Замовника, згідно з кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 77-78). 09.07.2010 року КП «Альянс» виписано рахунок-фактуру № 2630 на суму 28 536,00 грн., у тому числі ПДВ 4 756,00 грн. (т. 1 а.с.76). На виконання зазначеного договору 09.07.2010 року позивачем перераховано КП «Альянс» 28 536,00 грн., у тому числі ПДВ 4 756,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 319 (т.1 а.с. 75). На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем виписана податкова накладна № 2143 від 09.07.2010 р. на загальну суму 28 536,00 грн., у тому числі ПДВ 4 756,00 грн. (т.1 а.с. 92). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт, 30.07.2010 року КП «Альянс» здав, а Зпозивач прийняв роботи на суму 28 536,00 грн., у тому числі ПДВ 4 756,00 грн. (т. 1 а.с. 81-84).

Між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладено договір № 1116 від 22.07.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням виконати роботи з монтажу та поставки обладнання та матеріалів для створення системи відео нагляду на об'єкті Замовника, згідно з кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язується прийняти у власність та своєчасно оплатити вартість матеріалів та виконання робіт на умовах даного договору (т. 1 а.с. 95-96). 22.07.2010 року КП «Альянс» позивачу виписано рахунок-фактуру №2780 на суму 30 633,00 грн., у тому числі ПДВ 5 105,50 грн. (т. 1 а.с.94). На виконання договору 04.08.2010 року позивачем перераховано на рахунок КП «Альянс» 30 633,00 грн., у тому числі ПДВ 5 105,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 360 (т.1 а.с. 93). КП «Альянс» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем виписана податкова накладна №3018 від 04.08.2010 р. на загальну суму 30 633,00 грн., у тому числі ПДВ 5 105,50 грн. (т. 1 а.с. 106). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, 24.06.2010 року КП «Альянс» здав, а позивач прийняв роботи на суму 30 633,00 грн., у тому числі ПДВ 5 105,50 грн. (т. 1 а.с. 102-105).

Між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладено договір № 1115 від 21.06.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника поставити обладнання та матеріали на створення системи контролю доступу на об'єкті Замовника. (т.1 а.с. 109-110). 25.07.2010 року КП «Альянс» позивачу виписано рахунок-фактуру № 2781 на суму 12 063,00 грн., у тому числі ПДВ 2 010,50 грн. (т. 1 а.с.108). На виконання зазначеного договору 04.08.2010 року позивачем перераховано на рахунок КП «Альянс» 12 063,00 грн., у тому числі ПДВ 2 010,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 359 (т.1 а.с. 50). КП «Альянс» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем виписані видаткова накладна № РН-3017 від 04.08.2010 року та податкова накладна № 3017 від 04.08.2010 р. на загальну суму 12 063,00 грн., у тому числі ПДВ 2 010,50 грн. (т.1 а.с. 111, 112).

Між позивачем (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Підрядник) укладено договір підряду № 827 від 01.09.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території ЗФПУ УСБ «Авангард» АРК, м. Ялта, вул. Бірюкова, 2-а. (т.1 а.с. 117-119). Підрядником позивачу виписано рахунки-фактури № б/н від 02.09.2011 року на суму 8700,00 грн., у тому числі ПДВ 1 450,00 грн., № б/н від 13.09.2011 року на суму 8 706,07 грн., у тому числі 1 451,01 грн. (т. 1 а.с.132-133). На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем виписані податкові накладні № 24 від 05.09.2011 року на суму 8 700,00 у тому числі ПДВ 1 450,00, № 61 від 14.09.2011 р. на загальну суму 8 706,00 грн., у тому числі ПДВ 1 451,01 грн. (т. 1 а.с. 132-133). Також позивачем перераховано на рахунок Фірми «Капітель плюс» 05.09.2011 р. 8 700,00 грн., у тому числі ПДВ 1 450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 135, 14.09.2011 р. 8 706,07 грн., у тому числі ПДВ 1 451,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 510 (т.1 а.с. 180, 182). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року 23.09.2011 року позивач прийняв роботи на суму 17 406,07 грн., у тому числі ПДВ 2 901,01 грн. (т. 1 а.с. 124-126).

Між позивачем (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Підрядник) укладено договір підряду №847 від 13.09.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території ЗФПУ УСБ «Авангард» АРК, м. Ялта, вул.. Бірюкова, 2-а . (т.1 а.с. 134-136). Фірмою «Капітель плюс» виписано рахунок-фактуру № б/н від 14.09.2011 року на суму 3 538,84 грн., у тому числі ПДВ 589,81 грн. (т. 1 а.с.137). Фірмою «Капітель плюс» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з Зпозивачем виписана податкова накладна № 62 від 14.09.2011 року на суму 3 538,84 у тому числі ПДВ 589,81 грн. (т. 1 а.с. 132-133). На виконання зазначеного договору позивачем 14.09.2011 р. перераховано на рахунок Фірми «Капітель плюс» 3 538,84 грн., у тому числі ПДВ 589,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 509 (т.1 а.с. 181). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт позивач прийняв роботи на суму 3 538,84 грн., у тому числі ПДВ 589,81 грн. (т.1 а.с. 145-147).

Між позивачем (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Підрядник) укладено договір підряду № 865 від 19.09.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території ЗФПУ УСБ «Авангард» АРК, м. Ялта, вул. Бірюкова, 2-а (біля будівлі трибун). (т. 1 а.с. 149-151). Підрядником виписано рахунки-фактури № б/н від 21.09.2011 року на суму 8 500,00 грн., у тому числі ПДВ 1 416,67 грн.; № б/н від 26.09.2011 р. на суму 21 718,26 грн., у тому числі ПДВ 3 619,71 грн. (т. 1 а.с.152, 153). Фірмою «Капітель плюс» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем виписана податкова накладна № 139 від 27.09.2011 року на суму 30 218,26 грн. у тому числі ПДВ 5 036,38 грн. (т.1 а.с. 164). На виконання зазначеного договору позивачем перераховано на рахунок Фірми «Капітель плюс» 22.09.2011 р. 8 500,00 грн., у тому числі ПДВ 1 416,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 518; 27.09.2011 р. 21 718,26 грн., у тому числі ПДВ 3 619,71 грн., платіжним дорученням № 540 (т.1 а.с. 183, 184). Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт позивач прийняв роботи на суму 30 218,26 грн., у тому числі ПДВ 5 036,38 грн. (т. 1 а.с. 183-184).

Між Зпозивачем (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Підрядник) укладено договір підряду № 924 від 10.10.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території ЗФПУ УСБ «Авангард» АРК, м. Ялта, вул. Бірюкова, 2-а (біля будівлі трибун) (т. 1 а.с. 165-168). Фірмою «Капітель плюс» позивачу виписано рахунок-фактуру № б/н від 20.10.2011 року на суму 8 500,00 грн., у тому числі ПДВ 1 416,67 грн.; № б/н від 26.09.2011 р. на суму 8 881,81 грн., у тому числі ПДВ 1 480,30 грн. (т. 1 а.с.168). Фірмою «Капітель плюс» позивачу виписана податкова накладна № 101 від 20.10.2011 року на суму 8 881,81 грн. у тому числі ПДВ 1 480,30 грн. (т. 1 а.с. 179). На виконання зазначеного договору 20.10.2011 року позивачем перераховано на рахунок Фірми «Капітель плюс» 8 881,81 грн., у тому числі ПДВ 1 480,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 589 (т.1 а.с. 185). Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року 31.10.2011 року позивач прийняв роботи на суму 8 881,81грн., у тому числі ПДВ 1 480,30 грн. (т.1 а.с. 176-178).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь СВ» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір № 100112, за умовами якого Виконавець зобов'язується поставити передбачений умовами даного договору товар, а Замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його (т.1 а.с. 32-34). ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» позивачу виписано рахунок-фактуру № 002 від 11.01.2012 року на суму 58 750,00 грн., у тому числі ПДВ 9 791,67 грн. (т. 1 а.с.168). На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій виписана податкова накладна № 1 від 11.01.2012 року на суму 58 750,00 грн. у тому числі ПДВ 9 791,67 грн. (т. 1 а.с. 37). На виконання зазначеного договору 11.01.2012 року позивачем перераховано на рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» 58 750,00 грн., у тому числі ПДВ 9 791,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 (т.1 а.с. 44). 05.09.2012 року здійснено поставку товару на суму 58 750,00 грн., у тому числі ПДВ 9 791,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № 045 (т.1 а.с. 36).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь СВ» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір № 110112 від 11.01.2012 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується поставити передбачений умовами даного договору товар, а Замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його. (т.1 а.с. 38-40). На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій виписано податкову накладну № 2 від 11.01.2012 року на суму 21 200,00 грн. у тому числі ПДВ 3 533,33 грн. (т.1 а.с. 42). На виконання зазначеного договору 12.01.2012 року позивачем перераховано на рахунок Виконавця 21 200,00 грн., у тому числі ПДВ 3 533,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 (т.1 а.с. 45). 05.09.2012 року ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» здійснила поставку товару на суму 21 200,00 грн., у тому числі ПДВ 3 533,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 046 (т.1 а.с. 41).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Враховуючи, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з вересня 2009, слід перевіряти відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) та Податковому кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р..

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 цього Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно п.п. 7.5. вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року по справі №2а-13625/12/0170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко