Ухвала

від 17.10.2013 по справі 820/4639/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 820/4639/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Плужник О.О

представника відповідача Наконечний А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/4639/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Ваго Телеком" (позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (відповідач) , в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0001952210 від 30.05.2013 року, №0001962210 від 30.05.2013 року, прийняті на підставі акту перевірки №1895/2210/36989226 від 17.05.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позов ТОВ "Ваго Телеком" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001962210 від 30.05.2013 року в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001952210 від 30.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 139 286,25 грн., з яких за основним платежем 139 323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54,25 грн.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції обставин та доказів реального виконання договорів позивача від 01.08.2011 року, 03.01.2012 року, за якими позивач отримав послуги від ТОВ "Білавто Груп", безпідставності висновків відповідача про виключно формальне відображення в первинних документах без реального виконання операцій надання послуг позивачу, що призвело до невірного висновку суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої не взято до уваги доводи податкового органу про безтоварність (нереальність, фіктивність) господарських операцій позивача з контрагентами, акти податкових перевірок, акти про неможливість проведення зустрічної звірки, про результати зустрічних звірок по контрагентах позивача, дані інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу ТОВ "Ваго Телеком", просив її задовольнити, заперечив проти вимог апеляційної скарги відповідача, просив в частині задоволення позову рішення суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, просив її задовольнити, заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, просив суд доводи апеляційної скарги відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ваго Телеком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №1895/2210/36989226 від 17.05.2013 року (т. 1, а. с. 19-75).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.138.2 ст. 138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 200 088,00 грн.: за 1 квартал 2011 року у сумі 9 109,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 79 158,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 36 952,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 13 800,00 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 213,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 60 856,00 грн.

- п.188.1 ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 ПК України, оскільки позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 215 488,00 грн.: за лютий 2011 року у сумі 5 225,00 грн., за березень 2011 року у сумі 3 868,00 грн., за червень 2011 року у сумі 124 010,00 грн., за липень 2011 року у сумі 35 319,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 8 240,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 11 857,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 11 501,00 грн., за січень 2012 року у сумі 1 967,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 124 грн., за травень 2012 року у сумі 78 грн., за липень 2012 року у сумі 1 299,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 12 000,00 грн.; порушення вимог п.3.5 Положення №637 перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства у сумі 1 144,10 грн.

30.05.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0001952210, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання по платежу податок на додану вартість загальною сумою 236 085,25 грн. (основний платіж - 215 488,00 грн., штрафні санкції - 20 569,25 грн.);

№0001962210, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток в сумі 215 256, 25 грн. (200 088,00 грн. - основний платіж, 15 268,25 грн.- штрафні санкції) (т. 1, а.с. 16-17).

Підставою збільшення позивачу зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємства, непідтвердження права на податковий кредит, суми витрат (в т.ч. валових), є висновок податкового органу про безтоварність операцій за угодами позивача з ТОВ "Білавто Груп", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Т.К.О.", ТОВ "ТБ"Східна Україна", ТОВ "Енергосвет", з посиланням на акти податкових перевірок (актів зустрічних звірок) по вказаним контрагентам, якими встановлено нікчемність, фіктивність угод контрагентів позивача з третіми особами, зафіксовано відсутні у контрагентів позивача основних виробничих фондів, складських приміщень, транспорту, устаткування та працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами є необґрунтованими, належних доказів на підтвердження висновків перевірки відповідачем не надано, тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 21.07.2011 року між ТОВ "Ваго Телеком" (покупець) та ТОВ "Білавто Груп" (постачальник) укладено договір купівлі - продажу №00096 щодо поставки дроселів, ламп, патчкордів в асортименті тощо (т. 1, а.с. 76-77).

Реальність операцій за договором підтверджується видатковими накладними, актом здачі - прийняття, податковими накладними, платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 78-97).

04.01.2011 року позивачем (покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №1/11 про поставку замків накладних "Титан", інструментальних штампів в асортименті (т. 1, а.с. 98-100).

Фактичне здійснення операцій за договором підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т. 1, а.с. 101-102, 190, 228, 103-105, 191-192).

Оплата товару здійснена позивачем в повному обсязі шляхом списання коштів з банківських рахунків позивача, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 106-107, 229-250).

Окремо колегія суддів бере до уваги, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року (набрала законної сили 03.12.2012 року) по справі № 2а-5076/12/2070 позовні вимоги ТОВ "Ваго Телеком" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003682305 від 12.04.2012 року на загальну суму 25177,50грн., №0001362405 від 06.02.2012 р. на загальну суму 10601,50 грн., №0001372305 від 06.02.2012 р. на загальну суму 9393,75 грн. (т. 1 а.с. 231-235).

Господарські відносини позивача по даній справі ТОВ "Промспец Консалтинг" за договором купівлі - продажу №1/11 від 04.01.2011 року, були предметом судового дослідження в межах справи № 2а-5076/12/2070, яким встановлено реальність виконання договору купівлі - продажу №1/11 від 04.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг".

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

05.01.2011року ТОВ "Ваго Телеком" (замовник) та ТОВ "Т.К.О." (постачальник) укладено договір №050101 щодо поставки модулів, медіаконверторів в асортименті (т. 1, а.с. 108-110).

Реальність виконання зобов'язань по договору від 05.01.2011 року підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т. 1, а.с. 113-123).

Оплату товару позивачем здійснено у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про прийняття до виконання (т. 1, а.с. 124-127).

У квітні 2012 року ТОВ "Ваго Телеком" шляхом обміну первинними документами уклало договір з ТОВ "ТБ"Східна Україна" про поставку товару (накопичувачі) на загальну суму 746,00 грн., в т.ч. ПДВ 124,33, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною (т. 1, а.с. 128,129).

Товар позивачем оплачено, що підтверджується платіжним дорученням (т. 1, а.с. 130).

ТОВ "Ваго Телеком" (покупець) шляхом обміну первинними документами укладено договір з ТОВ "Енергосвет" (постачальник) про поставку світильників ЛПП 2*36, ЛПО 2*36, вкидання операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 131, 227, 132-133, 134, 226).

Придбаний товар за всіма вище вказаними правочинами позивачем оприбутковано на орендованому складському приміщенні за адресою: м. Харків, вул. О. Яроша, 9-А, відповідно до укладених договорів оренди: №18/11 від 31.08.2011 року (т. 1, а.с. 144-147), №17/11 від 31.08.2011 року з ТОВ "Призма Плюс"(т. 1, а.с. 185-188). Реальність укладених договорів оренди підтверджується складеними та підписаними актами прийому - передачі (т. 1 а.с. 148, 189).

Наявність придбаного товару у позивача оприбуткування на орендованому приміщенні підтверджується накладною вимогою на відпуск, актом списання товару (т. 1, а.с. 217-224).

Доставка товару здійснювалась самовивозом, транспортним засобом, який був отриманий Позивачем у користування, а саме: вантажний автомобіль ГАЗ №2752-288К 2010 року, відповідно до договору фінансового лізингу №100701-1/ФЛ-Ю-А від 01.07.2010 року (т. 1 а.с. 150-156).

Факт укладення договору фінансового лізингу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, специфікацією, актом прийому - передачі (т. 1, а.с. 159-162).

Фактичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами, товарно - транспортними накладними долученими до справи в суді першої інстанції та додатково надані позивачем при перегляді справи в суді апеляційної інстанції (т. 1, а.с. 193-203).

Доводи апелянта щодо відсутності вказаних доказів переміщення товару спростовуються матеріалами справи.

Придбаний товар ТОВ "Ваго Телеком" було використано у подальшій господарській діяльності про що свідчать видаткові накладні (т. 1, а.с. 163, 168-169, 171-173).

На час складання податкових накладних контрагенти Позивача ТОВ "Білавто Груп", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Т.К.О.", ТОВ "ТБ"Східна Україна", ТОВ "Енергосвет" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, за адресами, вказаними на виданих податкових накладних (т. 1, а.с. 135-143).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Висновки акту перевірки щодо незаконності визначення підприємством розмірів належних до сплати податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням ним правил формування витрат (в т.ч. валових), податкового кредиту підприємства, мають бути доведені податковим органом у належний спосіб - доказами недостовірності або суперечливості (неправдивості, неналежності) відомостей, що містяться у первинних документах по операціях, пов'язаних з об'єктом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів відсутності товарів за вище дослідженими договорами позивача з ТОВ "Білавто Груп", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Т.К.О.", ТОВ "ТБ"Східна Україна", ТОВ "Енергосвет", а так само використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у замовника, виконавців послуг, відповідачем не надано.

Угоди щодо поставки товарів укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ "ТБ"Східна Україна", ТОВ "Енергосвет" у спрощений спосіб, що не суперечить ч. 1 ст. 181 ГК України.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, або підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Як встановлено судом, єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток є судження про нереальність (нікчемність) господарських операцій контрагентів позивача з третіми особами (позивачем), викладені в актах інших податкових органів, а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.11.2012 року № 564/22-104/36987192 (ТОВ Білавто Груп"), від 10.08.2012 р. № 721/2201/34015418 (ТОВ "ТБ" Східна Україна"), про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1253/15-05-14/37091549 від 01.02.2011 року (ТОВ "Промспец консалтинг"), № 8096/22-5/35931018 від 29.12.2012 року (ТОВ "Т.К.О."), про результати зустрічної звірки від 08.04.2013 року № 2009/22.1-04/31800052 (ТОВ "Енергосвет"), з висновками про недотримання вимог податкового законодавства вказаними особами по взаємовідносинах з третіми особами (позивачем) за різні періоди, якими у відношенні контрагентів позивача не підтверджено реальність господарських операцій, наявність матеріальних, трудових, інших виробничих ресурсів, зафіксовано перешкоди у здійсненні податкового контролю, зазначено про нікчемність угод контрагентів позивача з третіми особами.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильну оцінку суду першої інстанції вказаних обставин та доказів, що привело до безпідставного задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи апелянта та вважає правильною оцінку, надану судом першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності) господарської операції, нікчемності угод позивача, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Акт про результати зустрічної звірки так само не є доказом обставин нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки в межах звірки не досліджуються первинні документи, пов'язані з такими операціями, не з'ясовуються фактичні обставини виконання угоди.

Акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача, спірні податкове повідомлення-рішення.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011року за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Стаття 228 Цивільного кодексу України встановлює, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

З огляду на вищенаведене, висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.11.2012 року № 564/22-104/36987192 (ТОВ "Білавто Груп"), від 10.08.2012 р. № 721/2201/34015418 (ТОВ "ТБ" Східна Україна"), про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1253/15-05-14/37091549 від 01.02.2011 року (ТОВ "Промспец консалтинг"), № 8096/22-5/35931018 від 29.12.2012 р. (ТОВ "Т.К.О."), про результати зустрічної звірки від 08.04.2013 р. № 2009/22.1-04/31800052 (ТОВ "Енергосвет"), не є належними доказами в підтвердження висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами фіктивними, нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Щодо тверджень відповідача про неподання контрагентами позивача податкової звітності колегія суддів зазначає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності, встановлений ст.61 Конституції України, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни є підставою для застосування до них заходів передбачених Податковим кодексом України відповідальності, і не повинно тягнути несприятливі наслідки для позивача по справі.

Доводи відповідача про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання товару є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право (обов'язок) позивача (покупця, замовника) відносити до складу податкового кредиту, коригувати зобов'язання по податкам, на суму сплаченого ПДВ при придбанні товару. Податковий кодекс України не ставить таке право в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентом, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що достатніх і належних доказів правомірності висновків перевірки позивача податковим органом не надано.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами в частині задоволених позовних вимог.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій, зменшення розміру податкового кредиту з ПДВ є безпідставним.

Враховуючи, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат у 4 кварталі 2012 року суму валових витрат у розмірі 60856 грн., податковий орган правомірно відповідно до вимог п.123.1 ст.123 ПК України розрахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15214 грн. Висновок суду першої інстанції є вірним.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

Згідно із Законом України від 16.07.99 №996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, первинним документом визначається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ "Ваго Телеком" (замовник) та ТОВ "Білавто Груп" (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг №ОУ06/2012 від 03.01.2012 року щодо пошуку оптимального контрагента, готового придбати продукцію замовника у відповідності до умов останнього (т. 2, а.с. 9-10).

В частині 2 даного правочину Посередник виконує взяті на себе зобов'язання в два етапи:

1-й етап: пошук та знаходження Покупця;

2-й етап: сприяння в укладенні договору між Замовником та Покупцем.

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 ч.2 визначено, що Посередник, виконуючи функції щодо пошуку Покупця, зобов'язується:

- провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку;

- використовувати власну та збирати іншу комерційну інформацію про споживачів продукції Замовника;

- провести необхідну рекламну роботу;

- здійснювати переговори та листування з потенційними Покупцями продукції Замовника.

В п.п.2.2.4 п.2.2 ч. 2 договору від 03.01.2012 року зазначено, що після узгодження всіх основних умов майбутнього договору між Покупцем та Замовником Посередник зобов'язується: протягом 3-х днів підготувати проект контракту між Замовником та Покупцем, здійснювати консультування Замовника з усіх основних правових, економічних та організаційних питань контракту, що передбачається; організувати зустріч Замовника і Покупцем для підписання між ними контракту.

З пункту 5.1 ч.5 вказаного вище договору, вбачається, що після підписання контракту між Замовником і Покупцем при умові надходження оплат від Покупця на рахунок Замовника не менше ніж 80% суми контракту, враховуючи суми по додатковим угодам. Розмір винагороди складає 10% від суми контракту.

Доводи позивача про реальність вказаної угоди ґрунтується на наступних доказах: акт здачі - приймання послуг №32 (т. 2 а.с. 12).

З вказаного акту слідує, що комісійна винагорода складає 86800,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 466,67 грн., що перевищує розмір винагороди визначений сторонами у п.5.1 договору.

Доказів оплати посередницьких послуг, доказів на підтвердження виконання зобов'язань посередником визначених в п.п.2.1.1 п.2.1 ч. 2 договору від 03.01.2012 р. суду не надано та судом не встановлено.

03.01.2012 року позивач (замовник) та ТОВ "Білавто Груп" (виконавець) уклали договір №УО0108/12-2 про надання інформаційно-консультаційних послуг:

- проведення аналізу фінансово-господарської діяльності компанії,

- вивчення процесу управління компанією,

- надання усних або письмових рекомендації по вдосконаленню цього процесу;

- контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню;

- консультації з питань комерційної діяльності;

- надає консультації та поради, я к в письмовій так і в усній формі (за бажанням Замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції (т. 2 а.с. 22-22).

Твердження про виконання угоди засновується на акті здачі - приймання послуг №ОУ-0831/01 від 21.12.2012 року.

При цьому, позивачем не надано аналізів фінансово-господарської діяльності компанії, переліку наданих за цим договором рекомендацій і консультацій, звітів про виконання інформаційно-консультаційних послуг, планів проведених завдань тощо.

01.08.2011 року позивачем (замовник) та ТОВ "Білавто Груп" (виконавець) укладено договір №00106 на виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції (т. 2, а.с. 24-25).

За умовами угоди контрагент позивача мав виготовити продукцію, у відповідності із затвердженням Замовником оригіналами - макетами та розповсюдити її потенційним клієнтам замовника, а замовник зобов'язується прийняти звіт про виконану роботу та оплатити на умовах передоплати. Кількість, найменування, ціна, технічні характеристики, умови оплати продукції вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (т. 2 а.с. 26).

Позивач посилається на акт здачі - приймання послуг в якості підстави для спростування висновків суду першої інстанції про непідтвердження показників податкової звітності, сформованих позивачем за витрати по угоді (т. 2, а.с. 27).

Крім того, колегія суддів так само як суд першої інстанції ставиться критично до змісту всіх вище наведених актів здачі - приймання послуг, оскільки в них відсутнє посилання на конкретних обсяг наданих послуг, безпосередній (фактичний) вид наданих послуг, кількість працівників (осіб),залучених контрагентами позивача при надані послуг, часу, витраченого на послуги.

Сторонами також не заперечується, що у грудні 2012 року ТОВ "Ваго Телеком" були придбані рекламні послуги у ТОВ "Білавто Груп" на заявлену суму 347 746,80 грн., у т.ч. ПДВ 57 957,80 грн. По отриманим рекламним послугам, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ваго Телеком" зроблені проводки Кт 631 "Розрахунки з постачальниками" Д-т 93 "Витрати на збут" у сумі 289 789,00 грн. та включено до складу витрат на збут, у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 289789,00 грн.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що ні до перевірки відповідача, ні до суду належних доказів реального виконання вказаних угод не надано. Зокрема, не надано розрахунку вартості наданих послуг, не надано звітів про виконану роботу та доказів, оплати погоджених сторонами послуг.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № №0001952210 від 30.05.2013 року в сумі 76 070,00 грн. задоволенню не підлягають, суд першої інстанції з даного приводу прийшов до правильного висновку.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/4639/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2013 р.