Рішення

від 31.03.2009 по справі 47/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/49

31.03.09

За позовом      Державного підприємства Поліграфічний комбінат  «Україна»по

                         виготовленню цінних паперів

До                     Дочірного підприємства «Інтерзвязок»

про                   стягнення  16759,44 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача            Карповська Л.В. –представник за довіреністю

Від відповідача        не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення   16759,44 грн. збитків в порядку статті 230 Цивільного кодексу України,  а також відшкодування витрат по сплаті державного мита- 167,59 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2008 було порушено провадження в справі  № 47/49 та призначено її  до розгляду на 04.03.2008. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2008 розгляд справи було відкладено до 25.03.2008, а ухвалою від 25.03.2008 –до 10.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 провадження у справі № 47/49 було зупинено до вирішення пов'язаної справи № 31/447 на набранням рішенням по ній законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у зв'язку з клопотанням позивача про поновлення провадження у справі № 47/49 на підставі того, що пов'язана справа № 31/447 –вирішена і рішення по ній набрало законної сили, провадження у справі № 47/49 було поновлено і призначено розгляд справи на 17.03.2009.

В судовому засіданні 17.03.2009 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в сторону зменшення, в якій просив суд стягнути з відповідача 8 379,72 грн. у зв'язку з тим, що Договір, на підставі якого позивачем було перераховано зазначені грошові кошти –визнано в судовому порядку недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, як такий, що укладено внаслідок помилки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 розгляд справи було відкладено до 31.03.2009.

В судовому засіданні 31.03.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням здійснених уточнень) підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 150206/ПК-1/74 від 15.02.2006, на виконання умов якого позивачем, як замовником, було перераховано відповідачу, як виконавцю, 70% вартості робіт по  розробці технічного завдання  –8379,72 грн. Але відповідач проавансовані в сумі 8379,72 грн. роботи не виконав. Рішенням Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008 Договір № 150206/ПК-1/74 від 15.02.2006 було визнано недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений внаслідок помилки. З огляду на викладене, позивач вважає, що перераховані ним грошові кошти в сумі 8379,72 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 216 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В судові засідання 17.03.2009 та 31.03.2009 відповідач свого представника не направив, письмового відзиву та витребуваних судом документів –не надав.  Через канцелярію господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.   До того ж, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про проведення судових засідань, відповідач не був обмежений  у своїх процесуальних правах щодо можливості подати витребувані документи та відзив шляхом надання їх через канцелярію суду або надісланням на адресу суду поштовим відправленням.

У відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні  матеріали справи, заслухавши представника позивача,  Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2006 між позивачем –ДП «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів, як замовником, та відповідачем –ДП «Інтерзв'язок», як виконавцем, було укладено Договір № 150206/ПК-1 (далі –Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2006), підписаного повноважними представниками сторін та посвідченого їхніми печатками, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе розробку Технічного завдання по розділах Робочого проекту відповідно з завданням на проектування одно стадійного робочого проекту на об'єкті замовника по створенню виробництва голографічних захисних елементів на існуючих виробничих площах другого поверху формного корпусу замовника за адресою: м.Київ, вул.. Дегтярівська, 38-44.

Умовами Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 сторони погодили, що замовник (позивач) перераховує на рахунок виконавця (відповідача) в триденний термін з дати підписання договору вартість робіт в розмірі 70%, що складає 8379,72 коп. (п. 2.2), остаточний розрахунок –протягом 3 днів з дати підписання Акту  приймання виконаних робіт (п. 2.3), строк виконання робіт –протягом 3 тижнів з дати отримання виконавцем від замовника вихідних даних та за умови виконання замовником п. 2.2 договору (п. 4.1), результати виконаних за цим договором робіт та технічне завдання передаються виконавцем (відповідачем) замовнику (позивачу) за актом прийому-передачі (п. 5.1).

Відповідно до платіжного доручення № 1401  від 23.03.2006, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, позивачем, як замовником, було перераховано відповідачу, як виконавцю, загалом 8379,72 грн. з призначенням платежу: «За розробку та проектування одностадійного робочого проекту згідно Дог. №№ 150206/ПК-1 від 15.02.2006».

Як зазначав позивач у позові та додаткових письмових поясненнях, між позивачем та відповідачем жодного Акту  приймання виконаних робіт на виконання п.п. 2.3, 5.1 Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 –не складалось і не підписувалось.

          Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду   під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Рішенням Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008 було визнано недійсним Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2006, укладений між «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів та ДП «Інтерзв'язок».

          Рішення Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008 мотивоване тим, що Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 був укладений сторонами внаслідок помилки, яка полягала у тому, що сторони помилялись щодо такої якості технічного завдання на проектування робочого проекту по створенню виробництва голографічних захисних елементів на існуючих виробничих площах позивача за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, як можливість його використання за цільовим призначенням для проектування вказаного виробництва, оскільки створити виробництво голографічних захисних елементів на існуючих виробничих площах позивача розташованих за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44 неможливо і про це сторони могли знати на підставі документів наданих позивачем у листі до укладення оспорюваного у справі договору. А тому судом  Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 був визнаний недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України як такий, що укладений внаслідок помилки.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що рішенням  Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008  було встановлено обставину щодо наявності помилки при укладенні Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006, і, відповідно, наявності підстав для визнання його недійсним згідно статті 229 Цивільного кодексу України.  

На виконання рішення Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008, яке набрало законної сили 30.12.2008, було видано відповідний наказ № 31/447-45/136 від 30.12.2008.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу  України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 216 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 208 Господарського кодексу України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання п. 2.2 Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 було перераховано на користь відповідача авнсовий платіж в розмірі 8379,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1401  від 23.03.2006.

Але, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва № 31/447-45/136 від 25.11.2008 (яке набрало законної сили 30.12.2008) встановлено, що Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.2006   укладено сторонами внаслідок помилки і, відповідно, визнано його недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, та враховуючи те, що станом на момент вирішення спору суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України складання та підписання між позивачем та відповідачем Акту  приймання виконаних робіт на виконання п.п. 2.3, 5.1 Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.2006 до моменту визнання його недійсним, таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний у повному обсязі повернути позивачу перерахований авансовий платіж в розмірі 8379,72 грн.

З огляду на викладене, вимога позивач про стягнення з відповідача 8379,72 грн. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, з урахуванням уточненої позивачем суми позову, яка задоволена судом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Інтерзв'язок»(код ЄДРПОУ 30861947, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь  Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів (код ЄДРПОУ 16286441, місцезнаходження:  04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44) суму грошових коштів в розмірі 8379 (вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 72 коп., а також 83  (вісімдесят три) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання –17.04.2009