Рішення

від 25.11.2013 по справі 905/6788/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2013 Справа № 905/6788/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

При секретарі судового засідання Новіковій В.Р.

розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області

до відповідача публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь

про скасування державного акту на право постійного користування землею та припинення користування земельною ділянкою.

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь

до Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області

за участю прокурора Новоазовського району Донецької області

про визнання права ПАТ "ММК ім..Ілліча" на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5га.

За участю представників:

Прокурор: Уздемір М.М.

від позивача: Коваленко А.Г.

від позивача: Шапкін С.В.

від відповідача: Ануфріев Є.Г., Щербакова

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 07.11.2013р.

до 25.11.2013р. об 11:00год.

Прокурор Новоазовського району Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області із позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь про скасування державного акту на право постійного користування землею та припинення користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що державний акт на право постійного користування землею серії ДН №00014 видано державному підприємству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». За твердженням прокурора, діяльність державного підприємства припинено, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою на підставі виданого державному підприємству акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2013р. порушено провадження по справі №905/6788/13, сторони зобов'язані виконати певні дії щодо надання оригіналів документів для огляду.

Прокурором заявлено клопотання про витребування оригіналів документів у зв`язку із завершенням перевірки та неможливості надати їх самостійно. Ухвалою суду вказані оригінали повторно не витребувались, оскільки були фактично надані учасниками в судовому засіданні для огляду.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позов прокурора не визнає в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для припинення права користування земельною ділянкою на підставі державного акту серії ДН№00014. До відзиву відповідачем долучено заяву про застосування строків позовної давності.

В порядку ст.60 від відповідача - публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь надійшов зустрічний позов до Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області, за участю прокурора Новоазовського району Донецької області про визнання права ПАТ "ММК ім..Ілліча" на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5га.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що до ПАТ "ММК ім..Ілліча" перейшло право користування землею на підставі спірного державного акту у зв'язку із правонаступництвом.

Від Павлопільської сільської ради надійшли письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "ММК ім..Ілліча", посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Крім того, в поясненнях Павлопільська сільська рада посилається на можливість укладення з позивачем за зустрічним позовом мирової угоди на певних умовах. Позивачем ставилось питання щодо оформлення з відповідачем договору оренди на пільгових умовах.

Від Головного управління Держемагенства у Донецькій області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог , посилаючись на те, що ПАТ "ММК ім. Ілліча" не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки.

Від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає вартість спірної земельної ділянки. Судом заяву розглянуто та відхилено, з огляду на те, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було

заявлено в позовній заяві. Окрім того, слід зазначити, що прокурором в заяві (в резолютивній її частині) ставиться питання про припинення права користування земельною ділянкою площею 3555, 5 га, в той час, як долучена до заяви довідка відділу держземагенства у Новоазовському районі Донецької області від 06.11.2013р. зазначає вартість земельної ділянки площею, яка загалом складає 3202, 2 га.

Під час розгляду справи здійснювалось часткове фіксування судового процесу звуко записуючими засобами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено позов до відповідача публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, в якому просить:

1. Скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ДН №00014, виданий Маріупольському металургійному комбінату ім.Ілліча.

2. Зобов'язати ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» припинити користування земельною ділянкою, площею 3555,5 га, розташованою на території Павлопільської сільської ради Ново азовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату ім.Ілліча

3. Повернути земельну ділянку Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області.

Підставою для звернення прокурора в особі Павлопільської сільської ради та Головного управління Держземагенства у Донецькій області до суду в порядку ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», за твердженням прокурора Новоазовського району Донецької області, є наявність порушень інтересів держави внаслідок дій відповідача щодо використання земельної ділянки площею 3555, 5 га без достатньої правової підстави та порядку реалізації права на землю.

В якості доказів на підтвердження своєї позиції прокурором до позову надано акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 12 квітня 2013р., складений державним інспектором сільського законодавства в Донецькій області, в якому встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки Павлопільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта ДН 00014 від 23.11.94р.

Крім того, до позову долучено належним чином завірену копію Рішення Новоазовської районної ради народних депутатів від 17.05.1993р., на підставі якого Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча 23.11.1994р. видано Державний акт на право постійного користування землею площею 3555,5 га для сільськогосподарського використання, серія ДН № 00014. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 348. Як вбачається зі змісту позовної заяви, підтверджено відповідачем та Головою Павлопільської сільської ради в судовому засіданні шляхом перетворення державного підприємства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» в грудні 1996р. утворено відкрите акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» (Статут зареєстровано 30.12.1996 року розпорядженням виконкому Маріупольської Ради народних депутатів).

02 липня 2010 року шляхом перетворення утворено ПАТ «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» ( відповідну копію Статуту долучено до матеріалів справи).

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є правонаступником особи, на ім'я якої видано державний акт на земельну ділянку. Прокурором як в самій позовній заяві, так і у відзиві на зустрічний позов неодноразово наголошувалось про те, що ним не заперечується та не оспорюється той факт, що відповідач за первісним позовом є правонаступником особи, якій видано спірний державний акт на право постійного користування.

Згідно позиції прокурора, спірну земельну ділянку було відведено саме державному підприємству «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча». Оскільки, відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, то перетворення державного підприємства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» у ВАТ «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» в розумінні ст.37 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР та ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні» є юридичним фактом, що тягне за собою припинення його права на користування земельною ділянкою.

Пункт 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент перетворення державного підприємства) встановлював, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини 1 та частини 3 зазначеної вище статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Як встановлено судом, спірний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча 23.11.1994р в установленому законом порядку на підставі Рішення Новоазовської районної ради народних депутатів від 17.05.1993р. Державний акт серії ДН № 00014 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 348.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) зазначив, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Між тим, прокурором в позові не визначено в чому полягають порушення інтересів держави і яким чином ці порушення вчинено саме відповідачем.

Діючиа на той час норма Земельного кодексу (ст.. 27) визначала порядок припинення права користування землею відповідною Радою народних депутатів, ст.. 29 надавала можливість позивачу -1 через уповноважені органи звертатись з позовом до суду, про припинення права власності на земельну ділянку, а виконавчі комітети згідно зі ст. 42 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» здійснювали контроль за дотриманням і охороною землі на відповідній території.

Крім того, позивач-2 в межах повноважень, наданих йому в період перетворення державного підприємства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» у ВАТ «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» здійснював державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, а також був наділений правом перевіряти на підприємствах дотримання вимог земельного законодавства та, за необхідності, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні земельного законодавства.

Наразі, до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження вжиття позивачами будь-яких заходів, направлених на припинення відповідачем за первісним позовом користування земельною ділянкою.

Стаття 37 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент перетворення державного підприємства) встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припиняла свою дію лише у випадках або ліквідації, або у випадках злиття, поділу або приєднання.

Закон України «Про підприємства в Україні» не містив такого поняття, як «припинення юридичної особи».

В даному випадку відбулося перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, тобто було змінено лише організаційно-правову форму юридичної особи.

Статтею 108 Цивільного кодексу визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

До того ж, відповідно до наданого до справи Свідоцтва про реєстрацію від 20.03.1995 року Орендне підприємство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було зареєстровано 20.03.1995р. Відповідно до чинного на той час законодавства, п. 1.4 Договору оренди та статуту Орендне підприємство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є правонаступником державного металургійного комбінату імені Ілліча.

Таким чином, станом на 21.03.1995 р. позивачі по справі за первісним позовом могли знати про порушення їх права та вжити заходи щодо припинення права користування відповідачем земельною ділянкою.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б або вилучення спірної земельної ділянки, або припинення права користування нею, згідно приписам Земельного кодексу України.

Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

При цьому суд враховує, що згідно положень ст. 256 ЦК України, який діє з 01.01.2004р., позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Що стосується ст.92 ЗК України, на яку посилається прокурор, суд виходить з наступного.

Як зазначено раніше, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є правонаступником особи, якій було видано державний акт ДН 00014 від 23.11.94р. на земельну ділянку та яка на даний час використовується відповідачем за первісним позовом.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної комунальної власності (пункт «а»частини 2 статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 вищевказаний пункт Перехідних положень Земельного Кодексу України було визнано неконституційним.

Зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 зазанчено, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.».

Втрата пунктом 6 Розділу X Прикінцевих положень Земельного кодексу України чинності не тягне за собою обов'язок осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але згідно із частиною 2 статті 92 Земельного Кодексу України не можуть мати їх на такому праві, переоформляти чи припиняти право власності чи право користування вказаними земельними ділянками.

Підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь із зустрічним позовом слугували дії, направлені на припинення відповідача за первісним позовом права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на момент проведення реорганізації орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" шляхом перетворення у ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

За своєю правовою природою реорганізація підприємства шляхом перетворення є зміною її організаційно-правової форми (ст. 108 ЦК України), що зумовлює універсальний характер правонаступництва новоствореної юридичної особи усіх прав та обов'язків правопопередника.

Зазначені норми закону найшли своє відображення у п. 1.3 статуту ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до відповідача перейшли усі майнові права попередника, у тому числі право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Як зазначено раніше, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Згідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельною кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Виходячи з вимог ст.. 141 Земельного Кодексу України, наявний у позивача за зустрічним позовом державний акт на право постійного користування землею є дійсним. . Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування ПАТ «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» земельного ділянкою.

Враховуючи те, що прокурором та позивачами не наведено будь-яких підстав для припинення права постійного користування, власником земельної ділянки не приймалось жодного рішення щодо припинення права користування відповідачем за первісним позовом земльною ділянкою, а позов прокурором подано про припинення права публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь поза межами ст.. 141 Земельного кодексу України, господарський суд вважає, що право позивача за зустрічним позовом є таким, що підлягає судовому захисту.

Крім того, за результатами перевірки дотримання публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"вимог земельного законодавства, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області, на яку посилається прокурор, порушень Відповідачем вимог діючого законодавства при передачі земельних ділянок в постійне користування Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча не виявлено.

Одночасно слід зазначити, що позиція прокурора та позиція власника земельної ділянки, Павлопільської сільської ради, є дещо різними. Прокурором в позові заявлено вимоги щодо скасування державного акту на право постійного користування, зобов'язання відповідача припинити право користування земельною ділянкою та повернути її позивачам, в той час, як позивач-1, власник земельної ділянки письмово свою позицію щодо позову прокурора не висловив. Проте, в судових засіданнях та у відзиві на зустрічну позовну заяву Головою Павлопільської сільської ради взагалі не ставилось питання про повернення земельної ділянки. Фактично власник землі наполягає на переоформленні земельної ділянки та використанні її відповідачем за первісним позовом в подальшому на умовах оренди. Самостійні вимоги Павлопільською сільською радою, яка має статус позивача, останнім не заявлялись. Позиція сільської ради надана суду у вигляді пояснень.

Частиною ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI, встановлено ставку судового збору для звернення до господарського суду з позовом майнового характеру в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. у пункті 2.11 встановлено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

В позовній заяві прокурором ставилося питання щодо 1)скасування державного акту, 2) зобов'язання відповідача припинити користування земельною ділянкою та 3)повернення земельної ділянки Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області, за вказаних обставин стягненню підлягає сума судового збору у розмірі 3441грн. (1147грн.+1147грн.+1147грн).

Судовий збір підлягає віднесенню на позивачів (відповідачів за зустрічним позовом) солідарнов порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ДН№00014, виданий Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча та зобов'язання ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» припинити користування земельною ділянкою, площею 3555,5 га, розташованої на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча, та привернути її Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь до Павлопільської сільської ради, с.Павлопіль та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області за участю прокурора Новоазовського району Донецької області про визнання права ПАТ "ММК ім..Ілліча" на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5га - задовольнити.

Стягнути з Павлопільської сільської ради (87610, Донецька область, с.Павлопіль, Новоазовський район, вул..Сивухина, 77, ОКПО 04342157) та з Головного управління Держземагенства у Донецькій області (83049, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 75в, ЄДРПОУ 38421239) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206783006 у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, Отримувач : Київське УК/Київський р-н/22030001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 3441грн. солідарно.

Стягнути з Павлопільської сільської ради (87610, Донецька область, с.Павлопіль, Новоазовський район, вул..Сивухина, 77, ОКПО 04342157) та з Головного управління Держземагенства у Донецькій області (83049, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 75в, ЄДРПОУ 38421239) на користь публічного акціонерного товариства «Маріупоьський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул..Левченка, буд.1, ЄДРПОУ 00191129) судовий збір в сумі 1147 грн. солідарно.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.М. Гриник

Повний текст складено та підписано 02.12.2013р.