Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/19159/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/19159/13 04.12.13 За позовом Приватного підприємства «СОНАНТ», смт. Авангард

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-сервісна компанія «Барельєф»,

м. Київ

Про стягнення 94 071,52 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Сіриченко А.С., Поліщук П.П. - пред. по довір.

Від відповідача Бардонов В.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 94 071,52 грн. заборгованості, пені, штрафу та трьох відсотків річних за Договором поставки № К-105-12 від 01.06.2012р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19159/13 та розгляд справи призначено на 12.11.2013р.

12.11.2013р. в судовому засіданні представник позивача надав витребувані судом документи, а також, в порядку статті 22 ГПК України, надав заяву про уточнення позовних вимог в сторону їх зменшення щодо основного боргу, у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем та в сторону їх збільшення щодо штрафних санкцій. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 75 306,45 грн. - основного боргу, 11 220,51 грн. - пені, 2 409,19 грн. - штраф, 2 309,08 грн. - 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 26.11.2013р. було оголошено перерву до 03.12.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

03.12.2013р. в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо розрахунку штрафних санкцій не визнав та просив суд у задоволенні вимоги про сплату пені відмовити частково та у задоволенні вимоги про сплату штрафу відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.12.2013р. було оголошено перерву до 04.12.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив уточнений позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення уточнених позовних вимог щодо розрахунку штрафних санкцій заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012р. між сторонами було укладено Договір поставки № К-105-12 відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язується поставляти, відповідачу, як покупцю, будівельні матеріали (Товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах зазначених даним Договором.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме від позивача - регіональним менеджером Сіриченком А.С., який діяв на підставі Довіреності № 02/10/01 від 10.01.2012р. та від відповідача - директором Бардоновим В.М., який діяв на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.5. Договору передача товару оформлюється накладними на товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, отримано товар на загальну суму - 140 046,08 грн., що підтверджується видатковими накладними (с. 26-46 Том І справи), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата товару здійснюється впродовж семи календарних днів з дати поставки кожної партії товару. Датою поставки вважається дата накладної на товар, підписаної сторонами.

Відповідач, порушуючи умови Договору, зокрема п. 3.2., за поставлений позивачем товар розрахувався частково, сплативши останньому грошові кошти у розмірі - 54 158,49 грн.

31.03.2013р. сторонами було проведено звірку та оформлено Акт звірки взаємних розрахунків, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень. Відповідно до вказаного акту відповідач підтвердив заборгованість за отриманий товар у розмірі - 85 887,59 грн.

Після підписання зазначеного Акту відповідачем частково було погашено заборгованість, а саме, 07.06.2013р. перераховано грошові кошти у розмірі - 581,14 грн. та 13.06.2013р. - 5 000 грн.

21.06.2013р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 01/20/06 від 20.06.2013р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 80 306,45 грн. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується фіскальним чеком № 9463, описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, та частково задовольнив її, сплативши позивачу 20.09.2013р. грошові кошти у розмірі - 5 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає - 75 306,45 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 5.2. Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого в термін товару, за кожен день прострочення, що складає 11 220,51 грн.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем термінів оплати товару, зазначених в п. 3.2. Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого в термін товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснив свій розрахунок пені, оскільки сума пені, що була нарахована позивачем є завищеною, а також, невірно встановлений період нарахування.

За розрахунком суду, розмір пені складає - 6 441,57 грн. (період нарахування пені становить з 23.03.12р. по 21.09.12р. (183 дні)).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком, а саме, у розмірі - 6 441,57 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, позивач нараховує штраф у розмірі - 2 409,19 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що в разі прострочення оплати покупцем товару більше, ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 2 409,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві щодо неправомірного стягнення одночасно штрафу та пені, оскільки, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Крім того, таке стягнення узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 2 309,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-сервісна компанія «Барельєф» (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 72, код ЄДРПОУ 38214076) на користь Приватного підприємства «СОНАНТ» (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5-Б, код ЄДРПОУ 20971540), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 75 306 (сімдесят п'ять тисяч триста шість) грн. 45 коп., пеню у розмірі - 6 441 (шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 57 коп., три відсотка річних у розмірі - 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 08 коп., штраф у розмірі - 2 409 (дві тисячі чотириста дев'ять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 729 (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 10 грудня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук