Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/19749/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19749/13 05.12.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Стройгарант"

про стягнення 165749,18 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Томіна А.І.(дов. від 02.01.2013)

Від відповідача: Денисюк В.С.(дов. від 01.10.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг автокраном № 167/У-199-09 від 20.05.2009 у розмірі 165 749,18 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2013 порушено провадження у справі №910/19749/13 та призначено до розгляду на 12.11.2013.

В судове засідання 12.11.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні, застосувавши до частини вимог позовну давність, а в іншій частині відмовити у зв"язку з відсутністю простроченого зобов"язання у відповідача.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 21.11.2013.

В судове засідання 21.11.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 05.12.2013.

В судове засідання 05.12.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про проведення судової експертизи, на вирішення якої поставити питання чи саме директором відповідача - Петренком Р.Б. підписані акти виконаних робіт, які були надані позивачем.

Позивач заперечував проти даного клопотання, зазначивши, що на зазначених актах міститься печатка відповідача, яка засвідчує прийняття робіт останнім.

Суд зазначає, що твердження відповідача, що в нього є сумніви, щодо прийняття робіт ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» по Актам здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.10.2010, 30.11.2010, 29.12.2010, оскільки, роботи прийняті невідомою особою, прізвище якої не вказано в актах, а також, що підпис візуально відрізняється від підпису директора ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» є необґрунтованими та надуманими з наступних підстав.

З огляду вищевказаних Спірних актів вбачається, що всі вони підписані зі сторони відповідача та скріплені печаткою ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ».

Згідно затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 N 1893 Інструкції «Про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Згідно ч. 4 ст.89 ГК України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів втрати ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ». Не надано відповідачем і доказів звернення до правоохоронних органів стосовно незаконного використання печатки.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

-J

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що Спірні акти, окрім підпису, містять печатку ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» і відповідачем не було надано доказів неправомірного використання печатки підприємства, а тому акти від 13.06.2006 та 23.07.2007 є належними доказами прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за договором № 167/У-199-09 від 20.05.2009.

Аналогічні висновки, щодо дійсності та належності документів на яких стоїть печатка підприємства містить в собі численна практика Вищого Господарського Суду України, яка відображена в Постановах Вищого господарського суду України по справах: № 27/363 від 22 квітня 2010 року; №14/361 від 01 червня 2010 року; №21/235-09 від 01 листопада 2011 року; копії постанов в матеріалах справи).

У зв'язку з наведеним суд відмовив відповідачу в задоволенні заяви про проведення судової експертизи.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(далі позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ»(далі відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг автокраном для переміщення вантажів № 167/У-199-09 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу в порядку та на умовах визначених Договором послуги по переміщенню вантажів автокраном на будівельних об'єктах замовника, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги в строки та на умовах, передбачених Договором (п.2.2.9 Договору).

Відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних обома сторонами Договору (копія актів здачі-приймання робіт (надання послуг) в матеріалах справи), загальна вартість наданих ТОВ «МСБУД» послуг становить 315 599 (триста п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 копійок. Як вбачається з матеріалів справи, вказані послуги були оплачені відповідачем частково в розмірі 149 850 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок в матеріалах справи).

Згідно п.3.2. Договору, відповідач здійснює авансовий платіж до 1-го числа місяця, наступного за звітним, peштy - протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання відповідачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оскільки останній Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний Сторонами 29.12.2010, то відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за надані позивачем послуги в строк до 13.01.2013 включно.

Станом на 13.01.2013 остаточний розрахунок за надані ТОВ «МСБУД» послуги проведений відповідачем не був. Таким чином, ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» порушило взяте на себе зобов'язання, передбачене пунктом 3.2. Договору, і на дату подачі позову до Суду має перед ТОВ «МСБУД» борг по вказаному договору у розмірі 165 749 (сто шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 18 копійок .

Відповідач заперечував проти задоволення позову, заявляючи про застосування строку позовної давності та наводячи інші підстави, на що суд зазначає наступне:

Відповідач просить відмовити у позові в розмірі 83 099,46 грн. та застосувати позовну давність до вимоги позивача з оплати заборгованості, яка виникла за договором.

Однак суд зазначає, що твердження відповідача щодо спливу строків позовної давності за зобов'язаннями відповідача з оплати наданих послуг є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності .

В період з 03.08.2009 по 29.12.2010 позивачем були надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (в матеріалах справи). Вказані послуги надавались по Договору, що вбачається з тексту самих актів (від 30.06.2009, 03.08.2009, 31.08.2009, 07.10.2009, 30.11.2009, 30.04.2010, 31.08.2010) та зазначено в рахунках на які є посилання актах (22.10.2009, 08.12.2009, 31.01.2010, 23.02.2010,. 31.03.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 31.07.2010, 30.09.2010, 31.10.2010, 30.11.2010, 29.12.2010). В свою чергу відповідач здійснюючи оплату наданих послуг також не заперечував, що вони здійснювались по Договору, оскільки, в усіх призначеннях платежу вказує, що оплати здійснюються по Договору, не по конкретному акту.

14.10.2010 відповідач здійснив оплату по Договору на суму 20 850,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 14.10.2010.

Відповідно до частини першої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", діями, які вчиненні особою, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку є дії, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Доводи відповідача, що ТОВ "Мале підприємство «Стройгарант" здійснювало оплати, зокрема останню оплату від 14.10.2010 по кожному конкретному акту, а не по всьому Договору є необґрунтованими та безпідставними, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до доданих до позовної заяви банківських виписок вбачається, що оплати здійснювались по Договору №167/У-199-09 та згідно рахунків. В усіх рахунках, згідно яких відповідач здійснював оплати, зазначено, що оплачуються рахунки тільки по Договору №167/У-199-09 від 20.05.2009 (копії рахунків в матеріалах справи). Таким чином, 14.10.2010 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості по всьому Договору, а не по конкретному акту виконаних робіт.

Отже, строки позовної давності щодо стягнення позивачем заборгованості по Договору №167/У-199-09 від 20.05.2009 перервалися 14.10.2010 в момент вчинення відповідачем дії, яка свідчила про визнання ним свого боргу та відповідно до ч.3 статті 264 Цивільного кодексу України почались заново, і відповідно на дату подачі позовної заяви до суду (10.10.2013) ТОВ "МСБУД" не пропустило загального строку позовної давності встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Крім того суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність в нього простроченого зобов'язання з оплати Спірних актів у зв'язку з неодержанням рахунків-фактур є необґрунтованими з наступних підстав.

В пункті 3.2. Договору Сторони погодили, що Замовник здійснює авансовий платіж, який дорівнює 100 годинам роботи автокрана до 1-го числа місяця, наступного за звітним, решту - протягом 10 банківських днів з дня підписання замовником Акту виконаних робіт (послуг) згідно рахунку - фактури, поданого виконавцем.

Детально проаналізувавши пункт 3.2. Договору можна дійти висновку, що у замовника виникає зобов'язання з оплати наданих послуг з дня підписання Акту виконаних робіт (послуг), а не з дня виставлення рахунку-фактури, а рахунок-фактура виступає лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в своїй Постанові по справі №37/405 від 29.09.2009 .

З огляду на те, що Спірні акти підписані 31.10.2010, 30.11.2010, 29.12.2010, прострочення зобов'язання з оплати наданих послуг виникло у відповідача відповідно з 13.11.2010, 15.12.2010, 15.01.2011.

Також 02.10.2013 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №150 від 02.10.2013 про сплату боргу у сумі 165 749,18 грн. Даний лист було повернено позивачу по закінченню встановленого терміну зберігання листа (копія листа-вимоги, чеку, опису, роздруківка з офіційного сайту Укрпошти про хід виконання операцій з доставки листа додані позивачем до матеріалів справи).

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 165 749,18 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Стройгарант" в задоволенні заяви про проведення судової експертизи.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Стройгарант" (04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Петра Дехтяренка, буд.12, код ЄДРПОУ 13679074) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Святошинська, буд. 34, код ЄДРПОУ 21555958) основний борг в розмірі 165 749(сто шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 18 коп., судовий збір в розмірі 3 314(три тисячі триста чотирнадцять) грн. 99 коп.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.12.2013