Постанова

від 11.02.2014 по справі 910/19749/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/19749/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заблоцький В.А. - дов. № б/н від 02.01.2014р.

від відповідача: Денисюк В.С. - дов. № б/н від 01.10.2013р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Стройгарант»,

на рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року,

у справі № 910/19749/13 (суддя Головатюк Л.Д.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Стройгарант», м. Київ,

про стягнення 165 749,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «МСБУД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Мале підприємство «Стройгарант» про стягнення 165 749,18 (а.с. 5-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі № 910/19749/13 позов задоволено повністю (а.с. 140-145).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року у справі № 910/19749/13 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу в застосуванні строку позовної давності, а також не перевірено відповідність актів щодо підписання його вповноваженими особами зі сторони відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТОВ «Мале підприємство «Стройгарант» по справі № 910/19749/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 13 січня 2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19749/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 січня 2014 року, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28 січня 2014 року.

В судовому засіданні 28 січня 2014 року оголошено перерву до 11 лютого 2014 року.

В судовому засіданні 11 лютого 2014 року представник відповідача надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, застосувати строки позовної давності, рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі № 910/19749/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В цьому ж судовому засіданні представник позивача теж надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі № 910/19749/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 травня 2009 року ТОВ «МСБУД» (виконавець) та ТОВ «Мале підприємство «СТРОЙГАРАНТ» (замовник) уклали договір № 167/У-199-09 про надання послуг автокраном для переміщення вантажів (надалі - договір), (а.с. 12-14).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.2.9 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг по переміщенню вантажів автокраном на будівельних об'єктах замовника. Замовник зобов'язаний своєчасно та в розмірах, передбачених договором, здійснювати платежі на користь виконавця.

Згідно п. 3.1 договору, замовник щоденно підписує довідки відповідно до відпрацьованого автокраном часу на підставі яких виконавець оформляє і сторони підписують акт виконаних робіт та рахунок про вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що замовник здійснює авансовий платіж, який дорівнює 100 годин роботи автокрана до 1-го числа місяця, наступного за звітним, peштy - протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання відповідачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно рахунку-фактури поданого виконавцем.

25 травня 2009 року сторони підписали протокол узгодження договірної ціни згідно якого вартість однієї машиногодини крану автомобільного вантажопідйомністю 10-14 тон становить 150 грн., вартість однієї машиногодини крану автомобільного вантажопідйомністю 25 тон становить 250 грн. (а.с. 15).

Крім того, 25 вересня 2010 року сторони підписали протокол узгодження договірної ціни, яким встановили, що вартість однієї машиногодини крану автомобільного вантажопідйомністю 10-14 тон становить 150 грн., вартість однієї машиногодини крану автомобільного вантажопідйомністю 25 тон становить 225 грн. (а.с. 16).

Термін дії договору визначений в пункті 9.1, та встановлено, що договір дійсний до 31 грудня 2009 року.

Додатковою угодою № 1 про внесення про внесення змін та доповнень до договору про надання послуг автокраном для переміщення вантажів № 167/У-199-09 від 20 травня 2009 року сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2013 року (а.с. 17).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору останній надав відповідачу в період з 30 червня 2009 року по 29 грудня 2010 року послуги по переміщенню вантажів автокраном на загальну суму 315 599,18 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами без зауважень та доповнень (а.с. 18-36).

Позивач зазначає, що вказані послуги були оплачені відповідачем частково на загальну суму 149 850 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 37-46). Проте, заборгованість в сумі 165 749,18 грн. відповідачем не сплачена.

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України: «За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.»

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ТОВ «МСБУД» надало послуги відповідно до умов договору, що підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за надані послуги не виконано в повному обсязі. Доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ТОВ «МСБУД» про стягнення заборгованості за виконані роботи, а відтак про необхідність їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не правильно застосовану ст. 264 ЦК України та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Однак вказані доводи апелянта є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З виписки по банківському рахунку позивача вбачається, що останні платежі за надані ним послуги здійснено відповідачем 14 жовтня 2010 року на загальну суму 20 850 грн. (а.с. 46), що і вважається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. А оскільки з позовною заявою позивач звернувся 11 жовтня 2013 року, то встановлений трьохрічний строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо посилання апелянта на те, що позовну давність необхідно вираховувати окремо по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) колегія суддів зазначає, що у рахунках-фактури, які виставлялись відповідачу призначення платежу зазначено: «Оплачується тільки по договору. Договір № 167/У-199-09 від 20.05.09», а у виписках по банківському рахунку, в призначенні платежу, міститься посилання на рахунок та на договір. Тому, посилання відповідача на те, що оплата здійснювалась по окремому виду зобов'язань, а не по договору в цілому є необґрунтованим.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не перевірено відповідність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо підписання їх вповноваженими особами зі сторони відповідача.

Вказані доводи скаржника є безпідставними, оскільки всі акти, на які посилається позивач, скріплені печатками сторін. Відповідач не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, щодо викрадення печатки.

Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність довідок відпрацьованого автокраном часу, які передбачені п. 3.1 договору. Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що підставою для сплати за виконані роботи є підписані сторонами акти виконаних робіт (послуг). Вказані довідки є тільки підставою для підписання актів виконаних робіт (послуг), які підписані та скріплені печатками належним чином, що і підтверджує надання спірних послуг.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року, по справі № 910/19749/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «Мале підприємство «Стройгарант» на рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Стройгарант» на рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі № 910/19749/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05 грудня 2013 року по справі № 910/19749/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/19749/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий