Постанова

від 10.12.2013 по справі 903/1008/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 903/1008/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Транс Ліс" на рішення господарського суду Волинської області від 30.10.13 р.

у справі № 903/1008/13 (суддя Гарбар Ігор Олексійович )

позивач Державне підприємство "Цуманське лісове господарство"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Транс Ліс"

про стягнення 452 330, 46 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Романова Н.Л. (довіреність б/н від 25.10.2013р.); Хотинець М.У. (договір №46 від 18.09.2013р.);

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №903/1008/12 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2013 року у справі №903/1008/13 позов Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Транс Ліс" про стягнення 452 330, 46 грн. - задоволено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Транс Ліс" на користь Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" 452 330,46 грн. (з них: 444 368,36 грн. основного боргу, 7 962,10 грн. 3% річних) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 046,53 грн.

Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" судовий збір внесений в більшому розмірі 1,47 грн., сплачений згідно платіжного доручення №2801 від 25.09.2013 р.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник апелянта не з'явився. При цьому, від останнього на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

Клопотання відповідача апеляційним судом відхилене як необгрунтоване, оскільки ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника відповідача, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 25.11.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене, нез'явлення представника відповідача через його зайнятість не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі усної домовленості ДП "Цуманське лісове господарство" здійснило реалізацію паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин, лісопродукції, гідроманіпулятора, а також надало послуги з ремонту транспортних засобів та послуги водіїв по вивозці лісопродукції ТОВ "Волинь Транс Ліс", що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання № ОУ-979 від 18.10.2010 р. на суму 1104,00 грн., № ОУ-980 від 20.10.2010 р. на суму 264,00 грн., № ОУ-984 від 27.10.20110 р. на суму 112,80 грн., № ОУ-ОООООП від 28.02.2011 р. на суму 3600,00 грн., № ОУ-0000010 від 30.06.2010 р. на суму 4990,88 грн., видатковими накладними № РН-997 на суму 4753,37 грн., №1173 на суму 1160,40 грн., №1303 на суму 1076,44 грн., №1305 на суму 157,25 грн., №1602 на суму 1852,01 грн., №1604 на суму 4295,10 грн., №184 на суму 932,21 грн., №301 на суму 1476,49 грн., №509 на суму 1766,34 грн., №РН-857 на суму 40561,27 грн., №1201 на суму 22476,29 грн., №1202 на суму 2034,06 грн., №1605 на суму 7451,54 грн., №182 на суму 7981,86 грн., №304 на суму 30468,06 грн., №508 на суму 72311,58 грн., №РН-1463 на суму 518,42 грн., товаро-транспортними накладними № 01СЛА 002976 на суму 24752,23 грн., №01 СЛА 000653 на суму 6000,17 грн., №ВЛ 022181 на суму 338,00 грн., №ВЛ 022196 на суму 19994,03 грн., №ВЛ 022576 на суму 680,00 грн., №ВЛ 022586 на суму 510,00 грн., №ВЛ 022588 на суму 10929,60 грн., №ВЛ 022591 на суму 12239,00 грн., №ВЛ 010500 на суму 10000,00 грн., №ВЛ 010863 на суму 13061,00 грн., видатковою накладною № ЛНА-000001 на суму 134 520,00 грн. та відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.11-52).

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

З огляду на викладене, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку відбулося реальне настання правових наслідків, а саме позивач здійснив реалізацію матеріалів та надав послуги відповідачу, а відповідач, в свою чергу, прийняв надані позивачем товари і послуги.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, поставивши відповідачу товар та надавши останньому послуги на загальну суму 444 368,36 грн.

Натомість, відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати товару та наданих послуг не виконав, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 444 368,36 грн.

Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторонами встановлений не був, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу відповідача було направлено лист-претензію від 07.02.2013р. з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування (а.с. 58-59).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 444 368,36 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 205, 509, 525, 526, 530, 692 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 7 962,10 грн. відсотків річних за період прострочення з 16.02.2013 р. по 23.09.2013 р., згідно поданого позивачем розрахунку.

При цьому, посилання апелянта на відсутність отримання останнім вимоги про сплату заборгованості, як підставу виникнення обов'язку щодо оплати за поставлені товари колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар після його приймання або приймання товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (у відповідності до вимог ст.692 ЦК України, ст.ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Оглядовий лист ВГСУ від 29.04.2013 №01-06/767/2013).

Крім того, як вже зазначалося вище, 07.02.2013 року позивачем, у відповідності до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, факт надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист від 07.02.2013р. та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.59).

Щодо посилання скаржника на договір про надання транспортних послуг від 25.05.2010 року, то слід зазначити, що рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі № 903/60/13-г, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарвького суду від 03.12.2013 року, позов ТзОВ "Волинь Транс Ліс" до ДП "Цуманське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 852994,75 грн. на підставі договору про надання транспортних послуг від 25.05.2010 року задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Транс Ліс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.