Постанова

від 02.12.2013 по справі 910/12761/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/12761/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Анісімовій М.О.

розглядаючи апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фалбі"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.09.2013 року

у справі №910/12761/13 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелт-Сервіс", м. Київ,

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фалбі", м. Київ,

про стягнення 14 797,14 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Сервіс» (надалі - ТОВ «Ріелт- Сервіс», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (надалі - ПІІ ТОВ «Фалбі», відповідач) про стягнення 14 797,14 грн. заборгованості, у тому числі: 13 346,51 грн. основного боргу, 234,7 грн. - три проценти річних, 53,39 грн. - інфляційних втрат, 1 162,49 грн. - пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості відповідача за теплову енергію у вигляді гарячої води за договором про спільне використання технологічних мереж б/н від 01.12.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/12761/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПІІ ТОВ «Фалбі» на користь ТОВ «Ріелт- Сервіс» 13 346,51 грн. боргу, 234,7 грн. - три проценти річних, 53,39 грн. - інфляційних втрат та 1 162,49 грн. - пені.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник послався на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

У зв'язку з нез'явленням учасників процесу в судові засідання, призначені на 28.10.2013 року та 02.12.2013 року, судова колегія ухвалила за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутність представників позивача та апелянта.

02.12.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Сервіс» (в тексті договору - власник мереж) та підприємством з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (в тексті договору - користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних мереж, за умовами якого власник мереж надає послуги у будівлі по вул. Сабурова 13, а саме, через приєднану мережу подає теплову енергію у вигляді гарячої води з метою опалення на об'єкти користувача, забезпечує постачання питної води та прийняття стічних вод в каналізаційні відведення, а також здійснює обслуговування цих об'єктів, а користувач приймає та своєчасно оплачує надані послуги за встановленими тарифами у строки за договором (п.1.1 договору).

За умовами договору власник мереж прийняв на себе зобов'язання забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами договору, а користувач, в свою чергу, своєчасно оплачувати послуги надані власником мереж (пункти 2.2.1, 2.4.1 договору).

Сторони договору узгодили порядок розрахунків, за яким власник мереж щомісячно направляє користувачу рахунки для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів та згідно показників водолічильника, а користувач сплачує вартість фактично використаної теплової енергії згідно показників теплолічильника та пропорційно займаної площі, на підставі виставлених власником мереж рахунків, а також за хімічний аналіз проб стічних вод. Оплата отриманих послуг здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунків. (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг, за яким, у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом, що на виконання договору від 01.12.2012 року позивач надав відповідачеві послуги з теплопостачання, що підтверджується актами надання послуг № 952 від 30.11.2012 року на суму 1 021,19 грн., № 1045 від 31.12.2012 року на суму 3 564,77 грн., № 175 від 28.02.2013 року на суму 3 041,52 грн., № 264 від 31.03.2013 року на суму 2 674,25 грн., які підписані уповноваженими особами сторін без зауважень та скріплені печатками товариств.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання послуг відповідачем на виконання договору від 01.12.2012 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку надання послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, підписаний та скріплений печатками сторін свідчить про те, що ПІІ ТОВ «Фалбі» станом на 30.04.2013 року має перед ТОВ «Ріелт-Сервіс» заборгованість за договором від 01.12.2012 року в сумі 13 346,51 грн. (а.с.21).

Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21.05.2013 року на адресу відповідача був надісланий лист за №32 з викладеною в ньому пропозицією розрахуватись за спожиту теплову енергію до 31.05.2013 року. Даний лист був отриманий адресатом 27.05.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишений останнім без будь-якого реагування (а.с.24-25).

Оскільки належних, в розумінні статті 33 ГПК України, доказів на підтвердження оплати зазначених послуг на суму 13 346,51 грн. ПІІ ТОВ «Фалбі» не надало, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості у зазначеному вище розмірі є вірним та законним.

Як на обставини, що доводять часткову сплату позивачеві заборгованості в сумі 4 215,37 грн., відповідач долучив до апеляційної скарги копії платіжних доручень, які суд апеляційної інстанції належними доказами не визнає.

Так, у платіжних дорученнях №008526 та №000157 від 10.07.2013 року в графі «призначення платежу» не має посилань на договір, за яким здійснюється оплата, інші ж платіжні доручення №002407 від 10.07.2013 року, №003407 від 29.07.2013 року та №004128 від 10.09.2013 року відображають перерахування грошових коштів господарюючим суб'єктом за період, який не є спірним.

Варто також зазначити, що дані платіжні доручення не містять назви банківської установи та відповідних відміток банку про проведення перерахунку коштів отримувачу.

Разом з тим, наведені скаржником причини неподання вищевказаних доказів суду першої інстанції колегія суддів находить неповажними з огляду на те, що відповідач був належно та завчасно повідомлений про розгляд справи, місце та час проведення судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення 11.07.2013 року останньому ухвали суду про порушення провадження у справі, 02.08.2013 року - ухвали про відкладення розгляду справи, а 16.09.2013 року - рішення суду (а.с.5, 55, 81).

Поряд із основною сумою заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 1 162,49 грн. - пені, 234,75 грн. - три проценти річних, 53,39 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3.1 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне внесення платежів за послуги, шляхом сплати пені в розмірі 0,5% від несвоєчасно зарахованої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплачених комунальних послуг з відповідача також стягується 3% річних, заборгованість з урахуванням інфляції та витрати, пов'язані з таким стягненням.

На підставі вказаного пункту договору позивачем було нараховано відповідачеві пеню в розмірі 1 162,49 грн., який за проведеним апеляційною інстанцією перерахунком з допомогою калькулятора апаратного комплексу «Ліга:Закон Еліт» є правильним.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 1 162,49 грн. пені, 234,75 грн. - три проценти річних та 53,39 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ «Ріелт-Сервіс» до ПІІ ТОВ «Фалбі» про стягнення 13 346,51 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 162,49 грн. пені, 234,75 грн. - три проценти річних та 53,39 грн. - інфляційних втрат.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалбі» - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/12761/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/12761/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12761/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.М. Остапенко