Ухвала від 28.11.2013 по справі 826/553/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/553/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВІ Груп» про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку,

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «НВІ Груп» про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, винесеного з порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВІ Груп» перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Станом на час звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти, що находяться на розрахункових рахунках платника податків за останнім рахувалась заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість згідно декларацій: №9055708814 від 14.09.2012 року на суму 664,00 грн., №9063481864 від 16.10.2012 року на суму 580,00 грн., №9071783592 від 15.11.2012 року на суму 867,00 грн. та зобов'язання визначеного контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні №0000872320 від 15.08.2011 року на загальну суму 344 025,00 грн. (з них: основний платіж - 275 220,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 68 805,00 грн.).

Крім того, у відповідача утворилась заборгованість з податку на прибуток у зв'язку з несплатою товариством податкового зобов'язання, самостійно визначених платником у декларації №9068052418 від 01.11.2012 року на суму 711,00 грн., а також визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0000862320 від 15.08.2011 року на загальну суму 430 032,50 грн. (з них: основний платіж - 344 026,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 86 006,50 грн.)

Податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №0000872320 і №0000862320 оскаржені платником податків у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2012 року у справі №2а-18994/11/2670 в задоволені вимог ТОВ «НВІ Груп» про визнання дій ДПІ у Святошинському районі м. Києва протиправними та визнання протиправними і скасування наведених повідомлень-рішень відмовлено.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивачем направлено відповідачу податкову вимогу від 14.09.2012 року №785 на суму 7730885,50 грн. (отримана платником 22.09.2012 року).

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку суму заборгованості не сплачено, позивач, у відповідності до п. п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 94.1 - 94.2 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. (ст. 94.1).

Відповідно до пункту 94.3, пункту 94.4, пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем надано копії запитів до Київського міського бюро технічної інвентаризації від 24.12.2012 року за №3764/9/19-031 та до УДАІ МВС України в м. Києві від 24.12.2012 року за №3765/9/19-031, відповідь на останній від 10.01.2013 року містить інформацію про відсутність інформації в автоматизованій системі інформаційно-пошукової системи ВРЕВ-1 УДАІ МВС України в м. Києві станом на 10.01.2013 року щодо зареєстрованих за ТОВ «НВІ Груп» транспортних засобів.

Крім того, позивачем надано довідку №692/19-156 від 26.12.2012р., якою зафіксовано інформацію, що місцезнаходження платника податків не встановлено та копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 грудня 2012 року.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані документи свідчать про неможливість встановлення фактичного місцезнаходження платника та про фінансовий стан платника, однак не доводять факт відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та/або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, відтак, наведені докази не можуть бути визнані належними у спірних правовідносинах, оскільки вони не містять інформацію щодо предмету доказування у даній справі.

При цьому, відповідно до положень п.91.4 ст.91 ПК України у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Згідно з п.20.1.16 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Отже, для застосування арешту коштів платника податків позивачу необхідно звернутися до суду з поданням в порядку п.1 ч.1 ст.183-3 КАС України.

В свою чергу, для накладення судом арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, необхідними є наявність даних про такі кошти та інші цінності, зокрема, довідки ДПІ про розрахункові рахунки в банках, а також, дані про установу банку, в якій вони знаходяться, чого позивачем не було надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, що само собою виключає можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх рішень та дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги податкового органу про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.