Рішення

від 30.03.2009 по справі 9/134-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/134-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" березня 2009 р.                                                                          Справа № 9/134-08

Розглянувши матеріали справи за позовом Українського фінансово-промислового концерну «УФПК», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Комгрі», с. Красилівка

    Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг», м. Київ

про визнання правочину недійсним

                                                                                     Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

                                                                                      Суддя В. А. Ярема

                                                                                      Суддя А. В. Лопатін

від позивача –Бєлкін Л. М. (дов. від 11.01.2008 року);

від відповідача 1 –Федорова О. Ю. (дов. № 1 від 18.08.2008 року);

від відповідача 2 – Бондаренко Г. В. (дов. від 11.01.2009 року).  

          обставини справи:

       Українсько фінансово-промисловий концерн «УФПК»(далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Комгрі»(далі –відповідач 1) та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг»(далі-відповідач 2) про визнання правочину недійсним.

       Постановою Вищого господарського суду України від 11 листопада 2008 року у справі № 9/134-08, скасовано ухвалу про залишення позову без розгляду господарського суду Київської області від 21 липня 2008 року у справі № 9/134-08 та справу направлено на новий розгляд.

       Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 січня 2009 року справу    № 9/134-08 на підставі резолюції Голови господарського суду Київської області          А. С. Грєхова та ст. 24 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України,  прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Т. П. Карпечкіна, судді В. А. Яреми та судді          А. В. Лопатіна та присвоєно № 9/134-08/19.  

        Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався.

       На підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено за спільним клопотанням сторін.

       В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його підприємство є акціонером Закритого акціонерного товариства «Комгрі», що підтверджується сертифікатом акцій № 6 від 15 травня 2003 року. Як зазначає позивач між Закритим акціонерним товариством «Комгрі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг»10 листопада  2003 року було укладено договір № 79/157 відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Комгрі» прийняло у власність за актом від 10 лютого 2004 року обладнання вартістю 3299555,00 грн. Позивач стверджує, що договір № 79/157 від     10 листопада  2003 року, за одним і тим самим номером та однією і тією самою датою укладений в двох варіантах на суму 819222,00 грн. та на суму 3299555,00 грн. Укладення зазначеного договору та договору № 75-153 від 31 жовтня 2003 року на поставку обладнання на суму 2389333,00 грн. призвело до утворення за  Закритим акціонерним товариством «Комгрі»заборгованості в результаті якої стосовно Закритого акціонерного товариства «Комгрі»господарським судом Київської області порушено справу про банкрутство № 440/2б-2005 за власною заявою Закритого акціонерного товариства «Комгрі». Чинне законодавство визнає за необхідне захист прав акціонерів у випадку знецінення акцій, так згідно ст. 40 Закону України «Про господарські товариства», акціонерним товариством повинен передбачатися порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із змінами статутного фонду, оскільки при банкрутстві статутний фонд не тільки змінюється, а повністю руйнується, акціонерам, зокрема позивачу, безспірно завдаються збитки, чим порушуються його інтереси.  Позивач вважає, що договір № 79/157 від 10 листопада 2003 року не відповідає вимогам законодавства, а саме ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та просить суд визнати договір недійсним в обох відомих редакціях.

         12 лютого 2009 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог вх. № 1648, в якій позивач зазначає, що спірний договір в обох варіантах було укладено внаслідок зловмисної змови сторін, а не для реального отримання обладнання. Позивач вважає, що обладнання за спірним договором не було передано, оскільки відповідач 1 уникає подання доказів щодо походження обладнання, посилаючись на закінчення термінів зберігання документів. Позивачем здійснено дослідження рівня цін на обладнання на виробництво грибів, яке є предметом спірного договору, згідно з даними Агрокомпанії «Гриби України»вартість заводу для виробництва грибів «під ключ»в цінах 2007 –2008 років складає 1865280,00 грн. в тому числі технологічне обладнання 130000,00 грн. В цінах 2003 –2004 років вартість заводу складала б не більше 1000000,00 грн. Отже тільки обладнання загальною вартістю більше 5000000,00 грн. свідчить виключно про зловмисну згоду з метою виведення грошей в тому числі державних коштів в сумі 1422222,00 грн. Таким чином спірна угода суперечить принципу розумності встановленому п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, так як неможливо визнати розумним перевищення ціни проти прейскурантної більш ніж в 38 разів. Позивач посилається на ст. 83 Господарського кодексу України та на Постанову Вищого господарського суду від  20 січня 2009 року у справі № К9/062-08 (02-03/2983/5) (додаток 3), в якій зазначено, що пункт 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язані з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Зазначена норма застосовується господарським судом у випадку, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, а договір лише пов'язаний із предметом позову. Позивач на підставі ст. 20 та ст. 22 господарського процесуального кодексу України просить суд визнати відсутність права у Закритого акціонерного товариства «Комгрі»в особі його виконавчого органу укладати договори № 79-157 від 10 листопада 2003 року в обох відомих редакціях –на суми       819222,00 грн. та 3299555,00 грн. –як такі, що укладені внаслідок зловмисної змови сторін та суперечать принципу розумності, встановленому п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України. Також позивач просить суд застосувати до зазначених договорів п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і визнати за ініціативою суду недійсними в обох відомих редакціях –на суми 819222,00 грн. та на суму 3299555,00 грн. –договори від 10 листопада 2003 року № 79-157 як такі, що суперечать п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача 1 в усних та письмових поясненнях викладених в заяві від 2 лютого 2009 року та в запереченнях від 27 березня 2009 року проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що спірний договір відповідає вимогам   чинного законодавства України та не містить підстав передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України відповідно до яких правочин є недійсним. Крім того відповідач 1 вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності в межах якого він міг звернутися до суду з даним позовом та просить суд застосувати до даного позову приписи ст. 257 Цивільного кодексу України та в позові відмовити.

Представник відповідача 2 в усних та письмових поясненнях викладених в поясненнях по справі від 30 березня 2009 року проти позову заперечує та підтримує позицію відповідача 1. Крім того відповідач 2 зазначає, що вимога позивача про відсутність права у Закритого акціонерного товариства «Комгрі» в особі його виконавчого органу укладати договори суперечить діючому законодавству України, а саме ст. 161 Цивільного кодексу України.

        30 березня 2009 року відповідно до ч. 2 ст. 85  Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Українсько фінансово-промисловий концерн «УФПК»є акціонером Закритого акціонерного товариства «Комгрі»та володіє 2104 шт. простих іменних акцій товариства, 1500,00 грн. номінальна вартісить однієї акції, статутний фонд складає 16374000, 00 грн., що підтверджується сертифікатом акцій № 6 від 15 травня          2003 року.

Сторони не заперечують, що між Закритим акціонерним товариством «Комгрі»(за договором –покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг»(за договором –постачальник)       10 листопада 2003 року було укладено договір № 79/157 (далі –договір), але сторони не надали оригінал договору до суду мотивуючи це тим, що строк для зберігання сплинув та договір було знищено.

          В позовних вимогах з врахуванням уточнень позивач просить суд визнати відсутність права у Закритого акціонерного товариства «Комгрі»в особі його виконавчого органу укладати договори № 79-157 від 10 листопада 2003 року в обох відомих редакціях –на суми   819222,00 грн. та 3299555,00 грн. –як такі, що укладені внаслідок зловмисної змови сторін та суперечать принципу розумності, встановленому п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України. Також позивач просить суд застосувати до зазначених договорів п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і визнати за ініціативою суду недійсними в обох відомих редакціях –на суми 819222,00 грн. та на суму 3299555,00 грн. –договори від 10 листопада       2003 року № 79-157 як такі, що суперечать п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

          У відповідності до ст. 1 п. 2.1 та ст. 7 п. 7.1 Статуту Закритого акціонерного товариства «Комгрі», акціонерами товариства є особи, що придбали акції товариства у порядку, визначеному діючим законодавством, на підставі договору про створення і діяльність товариства. Акціонери мають право брати участь в діяльності товариства та управлінні товариством у порядку, визначеному установчими документами.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Представником відповідача 1 заявлено про застосування строків позовної давності до даного позову.

Таким чином суд вважає правомірним та обґрунтованим в позові  Українського фінансово-промислового концерну «УФПК»відмовити повністю.

          Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 46, ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові Українського фінансово-промислового концерну «УФПК»  відмовити повністю.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Карпечкін Т.П.

Суддя                                                                                                                    В. А. Ярема

Суддя                                                                                                                 А. В. Лопатін

Рішення підписано 30.04.2009 року