Постанова

від 10.12.2013 по справі 815/7973/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року 11год.10хв. Справа № 815/7973/13-а

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Сердюк І.С.

за участю представників: позивача Шер Ю.О.

відповідача Смірнової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 01.10.2013 року..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту перевірки від 12.09.2013 року № 367/22/37136804 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Блек Сі Лайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Резалт Прінт» за період 01.05.2013 року по 31.05.2013 року» відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.10.2013 року № 0001112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80332,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 53555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26777,50 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав на адресу суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Резалт Прінт» не мають реального правового характеру, оскільки згідно матеріалів акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Резалт Прінт» за період з 21.06.2013 року по 22.07.2013 року», встановлено, що у ТОВ «Резалт Прінт» відсутні основні засоби, виробничі потужності та наймані працівники, автомобільний та інший транспорт, складських приміщень а також устаткування що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. За таких обставин, як зазначає відповідач ТОВ "Блек Сі Лайн" неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Резалт Прінт».

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Блек сі лайн» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Резалт Прінт» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої був складений акт від 12.09.2013 року №367/22/37136804, у висновках якого зазначено про порушення позивачем ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53555 грн., в тому числі за травень 2013 року на суму 53555 грн.(а.с.14-35).

На підставі вказаного акту ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0001112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 53555 грн. основного платежу та 26777,50 грн. штрафних санкцій (а.с. 36).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено в акті перевірки позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року вбачається, що позивач задекларував податкового кредиту у загальному розмірі 195403 грн. Згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2013 року, одним з контрагентів позивача було ТОВ «Резалт Прінт» на підставі взаємовідносин з яким позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 53555 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Блек сі лайн» уклало з ТОВ «Резалт Прінт» договір поставки товарів № 69 від 01.05.2013 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього Договору (запасні частини для вантажного транспорту), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.169).

В підтвердження реальності здійснених у перевіряємий операцій між ТОВ "Блек Сі Лайн" та ТОВ «Резалт Прінт» позивач надав до перевірки та суду копії видаткових накладних, податкових накладних по постачальнику ТОВ «Резалт Прінт», квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 118-140).

Відповідно до наданих видаткових накладних, ТОВ «Резалт Прінт» передає ТОВ "Блек Сі Лайн" автомобільні запчастини, в яких визначено: найменування товару, кількість (шт.), ціну за 1 штуку з ПДВ, ціна без ПДВ, суму ПДВ.

Згідно вказаних видаткових накладних, автомобільні запчастини приймав особисто директор ТОВ "Блек Сі Лайн" Іванов О.А.

Судом встановлено, що отриманий ТОВ "Блек Сі Лайн" товар був оприбуткований у встановленому порядку, за отриманий товар позивачем була здійснена оплата, операції були відображені у податковому та бухгалтерському обліку ТОВ "Блек Сі Лайн", про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордера, картка рахунку: 01 за 01.01.2011 року - 31.07.2013 року, розрахунково-платіжна відомість №НЗП-000005 за травень 2013 року, картка рахунку: 631 за 01.01.2013 року - 30.07.2013 року, картка рахунку: 6442 за 01.03.2013 року - 30.07.2013 року, банківські виписки по рахункам (а.с. 41-84, 85-117).

Транспортування товару від Постачальника до Покупця підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 141-150). Судом встановлено що, за придбані товари у ТОВ «Резалт Прінт» ТОВ "Блек Сі Лайн" розрахувалося в повному обсязі, сторони виконали всі умови договору, взаєморозрахунки між ними закриті, заборгованість станом на 30.06.2013 року відсутня, що також не заперечувалось сторонами по справі

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Резалт Прінт» у травні 2013 року є висновки інших органів податкової служби, а саме ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір з контрагентом ТОВ «Резалт Прінт» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, про здійснення оплати за придбаний товар за договором свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, придбаний позивачем товар був використаний у господарській діяльності, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальна справа відносно керівника та засновника ТОВ «Резалт Прінт» або ТОВ "Блек Сі Лайн" за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання позивачем товару у ТОВ «Резалт Прінт» та використання вказаного товару у власній господарській діяльності.

У акті ДПІ у Шевченківькому районі м. Києва ДПС від 22.07.2013 року №458/22-90/38259007, на який посилається ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області як на підставу нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Резалт Прінт», зазначено, що у підприємства відсутні основні засоби, виробничі потужності та наймані працівники, автомобільний та інший транспорт, складських приміщень а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; в ході проведення зустрічної звірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; підприємства відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям та по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників.

Тобто перевірка ТОВ «Резалт Прінт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами здійснювалися не на підставі первинних документів та висновки акту також не ґрунтуються на первинних документах.

В зв'язку з чим податковим органом зроблений висновок в акті перевірки, що операції ТОВ "Блек Сі Лайн" з ТОВ «Резалт Прінт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, усі висновки в акті перевірки щодо нереальності угод контрагента позивача ТОВ «Резалт Прінт», а отже і угоди з позивачем та завищення у зв'язку цим позивачем податкового кредиту не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського й податкового обліку, а тому ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області не могло посилатися на вищевказаний акт перевірки, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Резалт Прінт».

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання". Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи те, що судом встановлено фактичне здійснення операції з поставки товарів, у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Резалт Прінт», а також те, що вищевказані товари були використані ТОВ "Блек Сі Лайн" у власній господарській діяльності, та те, що висновки податкового органу визначені в акті перевірки ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Блек Сі Лайн" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області №0001112200 від 01.10.2013р.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 10 грудня 2013 року.

Суддя Е.А.Іванов

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області №0001112200 від 01.10.2013р.

10 грудня 2013 року.