Ухвала

від 10.06.2014 по справі 815/7973/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7973/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» ( далі ТОВ «Блек сі лайн» або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області ( далі ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 01.10.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек сі лайн» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області №0001112200 від 01.10.2013 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Блек сі лайн» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Резалт Прінт» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої був складений акт від 12.09.2013 року № 367/22/37136804, у висновках якого зазначено про порушення позивачем ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53555 грн., в тому числі за травень 2013 року на суму 53555 грн..

На підставі вказаного акту ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0001112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 53555 грн. основного платежу та 26777,50 грн. штрафних санкцій.

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.10.2013 року № 0001112200.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Блек сі лайн», суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкове повідомлення - рішення протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді, ТОВ «Блек сі лайн» уклало з ТОВ «Резалт Прінт» договір поставки товарів № 69 від 01.05.2013 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього Договору (запасні частини для вантажного транспорту) а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.169).

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторонами вказаного Договору складено відповідні Специфікації на поставляємий Товар, в яких, зокрема, визначено найменування поставляємого Товару, його кількість та вартість.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надано: видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, про здійснення оплати за придбаний товар за договором свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів.

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з TOB «Резалт Прінт» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Більш того, в акті спірної перевірки підтверджена наявність у позивача всіх податкових накладних по взаємовідносинам з TOB «Резалт Прінт», які складені відповідно до вимог законодавства щодо наявності в них всіх реквізитів, та на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Всі податкові накладні занесені в реєстр, враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки від 12.09.2013 року № 367/22/37136804, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 22.07.2013 року № 458/22-90/38259007 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Резалт Прінт» за період з 21.06.2013 року по 22.07.2013 року.

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення перевірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті спірної перевірки.

Щодо посилань апелянта стосовно відсутності у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. При цьому, колегія суддів наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в Акті перевірки, а так само в апеляційній скарзі, на той факт, що у TOB «Резалт Прінт» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, оскільки як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, представником відповідача не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо господарських операцій з TOB «Резалт Прінт», за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 01.10.2013 року № 0001112200, яким ТОВ «Блек сі лайн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80332,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 53555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26777,50 грн., тому позовні вимоги ТОВ «Блек сі лайн» підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв