Рішення

від 13.01.2009 по справі 16/228/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/228/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" січня 2009 р.                                                 Справа №  16/228/08

за позовом:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД»

                    юр.адр. вул.. Кіквідзе, 18 –А, м. Київ, 01103

          пошт. адр. 01032. м. Київ, а/с 5

Відповідач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно –Українська АЕС»          

                     Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Науменко С.Б., за дорученням ;

Від відповідача: Мельник О.М., за  довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом внести зміни до договору № 07 –1624/99 укладеного між сторонами  25.06.1999р.

В порядку статті 22 ГПК України позивач заявою (вх. № 8845 від 29.05.08р.) змінив позовні вимоги, остаточно просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»105 624, 17 грн. збитків.

Позовні вимоги  ґрунтуються на підставі норм статей 22, 623 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № 07 –1624/99 від 25.09.99р.

В заяві позивач зазначає, що відповідач вчасно , до 01.01.2000 року не провів взаємозалік з ТОВ «Пролог ЛТД», а після 01.01.2000р. виконання зобов'язання відповідача по сплаті отриманої продукції у формі взаємозаліку стало неможливим. У зв'язку з цим у відповідача виник обов'язок відшкодування підприємству вартості втраченого майна –поставленої відповідачеві та неоплаченої ним електролампової продукції в сумі 105624, 17грн.

У відзиві (вх. № 21630 від 29.12.08р.) відповідач вважає позов безпідставним  оскільки , по –перше, у спірних правовідносинах  відсутня вина відповідача яка є необхідною умовою для стягнення збитків, по –друге, термін позовної давності для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення збитків по договору № 07 –1624/99 від 25.06.99р. сплинув 11.01.2003року.

Судом по даній справі двічі було оголошено перерву до 08.01.09р. та до 13.01.09р.

13.01.09р. суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив сторонам вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд встановив:

Відповідно до пунктів 1, 2 підпункту 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Кодекс розуміє під збитками грошове вираження майнової шкоди , завданої порушенням цивільного майнового блага або інтересу. У реальні збитки включається фактична  оцінка тих матеріальних втрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала чи повинна (може) зазнати особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану, тобто стану, що передував порушенню. Можливість використати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у фізичних та юридичних осіб з самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Згідно норм статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання , має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавцем визначено, що відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини боржника. До складу реального збитку входять не тільки фактично понесені витрати, але і витрати, які кредитор понесе, відновлюючи свої порушені права. Необхідність таких витрат і їх передбачуваний розмір кредитор повинен підтвердити обґрунтованим розрахунком і доказами . Крім того, слід зазначити, що оскільки стягнення збитків , які виникли внаслідок порушення договору, є загальною формою відповідальності, то навіть якщо сторони в договорі не передбачили таку міру відповідальності, то застосування її  є можливим і обґрунтованим.

Отже, відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом, та за наявності таких підстав, як порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, в особі виникає право на відшкодування завданих збитків. При цьому для встановлення суб'єктивного цивільного права на відшкодування  заподіяних збитків необхідним є кореспондування обов'язку іншій особі. Для настання такого обов'язку  в іншої особи необхідним елементом є наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності.

В письмових поясненнях (вх. 20971 від 16.12.08р.) позивач  посилається на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 07 –1624-99 від 25.06.99р. підприємство зазнало реальних збитків у розмірі  вартості поставленого товару за який відповідач не розрахувався. Відповідач вчасно , до 01.01.2000 р., не провів взаємозалік з ТОВ «Пролог ЛТД», а після 01.01.2000р. виконання зобов'язання відповідача по сплаті отриманої продукції у формі взаємозаліку стало неможливим. В зв'язку з цим у відповідача виник обов'язок відшкодування підприємству вартості втраченого майна - поставленої відповідачеві та неоплаченої  ним електролампової продукції в сумі 105 624,17 грн.

Відповідно до правил частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, судовими інстанціями за наслідками розгляду господарської справи № 8/295 за позовом ТОВ «Пролог –ЛТД»до ДП НАЕК «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно –Українська АЕС» про стягнення 105624,17 грн. боргу за товар поставлений на підставі договору № 07 – 1624/99 від 25.06.99р. позивачу в задоволенні позову було відмовлено, оскільки у позивача не було підстав вимагати у відповідача сплати заборгованості за поставлений товар в грошовій формі . Відповідач не міг виконати своє зобов'язання щодо оплати поставленого товару обумовленого п.6.1 договору порядку. Інші умови розрахунків сторони не узгодили. Сторони не переглянули умов розрахунків передбачених договором і відповідно форма оплати за поставлений позивачем товар залишається на умовах визначених п.6.1 договору, а саме шляхом взаємозаліку заборгованості сторін, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 621 від 19.04.99р.

Виходячи з наведеного вбачається  відсутність порушення суб'єктивного  права позивача відповідачем за спірними  договірними стосунками, хоча  на день розгляду справи  залишок боргу в розмірі 105624,17 грн. за договором № 07 –1624/99 відповідачем  не погашений.  Виходячи з протоколу розбіжностей до договору, підписаного обома сторонами 06.07.99р. строк дії контракту встановлено з моменту підписання сторонами цього контракту та по 31.12.99 року, а в частині розрахунків за поставлену  по договору продукцію –до повного їх виконання. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальними правилами цивільного законодавства умовою відповідальності за порушення зобов'язання є вина боржника ( ст. 614 ЦК України).Матеріали справи свідчать, що зі сторони відповідача  не було здійснено порушень умов договору,  оскільки терміни здійснення заліків були припинені згідно нормативного акту Кабінету Міністрів України. Відповідно до умов п.6.2 договору у разі зміни форми оплати , сторони зобов'язалися в десятиденний строк переглянути умови розрахунків. Твердження позивача про те, що після 01.01.2000р. виконання зобов'язання відповідачем по сплаті отриманої продукції у формі взаємозаліку стало неможливим  необґрунтоване та належними  доказами не підтверджено.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивачем  не доведено наявність вини боржника в спірних відносинах   яка є необхідною умовою для стягнення збитків відповідно до норм ст.ст.22, 623 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги  заявлені позивачем необґрунтовано, а отже підстави для їх задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 44, 49,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя