Постанова

від 29.11.2013 по справі 826/17687/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2013 року 13:26 № 826/17687/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції провизнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» (надалі - позивач або ТОВ «Укіо Банк Лізинг») з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (надалі - відповідач або Відділ), в якому просить:

- визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білого А.М. щодо повернення стягувачеві виконавчого напису №1360, виданого 01.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, незаконними;

- постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.09.2013 року, видану державним виконавцем Білим А.М. - скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.09.2013 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно у боржника є в наявності, його місцезнаходження відомо та відповідно до чинного законодавства немає жодних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

На судовий розгляд справи у судове засідання 28.11.2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд у судовому засіданні 28.11.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 29.11.2013 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення проти позову, в яких вказано, що державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову від 30.09.2013 року діяв у межах наданих йому повноважень, отже, позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Федорчак П.С. на підставі виконавчого напису №1360, виданого 01.07.2009 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЛЕВ», юридична адреса: 79054, Україна, м. Львів, вул. Петлюри, 2-а; фактична (поштова) адреса: 79000, Україна, м. Львів, вул. Краківська, 5, ідентифікаційний код: 19165376, поточний рахунок: 260093010092206 ЛФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 385316; на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ», місцезнаходження: 04053, Україна, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, поточні рахунки № 26503053100762 у Київському Головному Регіональному Управлінні «Приватбанку», МФО 300335, майно: - комплект кухонного обладнання: піч конвекційна гпстр. 7-рівнева XVO 504 (1 од.), XR 714 підсвітка висока (1 од.), душ ХС 201 д /пароконвектомата (1 од.), пом'якшувач води DVA 8 (2 од.), слайсер (1 од.), м'ясорубка МЕМ 12Е (1 од.), стіл холодильний MSP - 150 (2 од.), ящик морозильний 311/417-00-3800 (1 од.), льодогенератор СВ 184 А - Q ABS (1 од.), комплект направляючих XR 714 (1 од.), 2008 рік випуску, яке знаходиться за адресою: 79000, Україна, м. Львів, вул. Краківська, 5, загальною вартістю 20 512,56 (двадцять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 56 коп., з ПДВ, що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором № KL 0807205, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЛЕВ» 03 липня 2008 року, за не виплачену в строк заборгованість у розмірі 29 602,78 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дві) грн. 78 коп. - несплачені лізингові платежі, 25 661,20 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 20 коп. - неоплачена вартість предмету лізингу, 3748,66 (три тисячі сімсот сорок вісім) грн. 66 коп. - штраф, що становить 59 012,64 (п'ятдесят дев'ять тисяч дванадцять) грн. 64 коп. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2010 року (ВП №21065258).

Надалі, державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білим А.М. у межах ВП №21065258 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.09.2013 року, в обґрунтування якої зазначено, що, згідно договору оренди №Г-4145-6 від 06.03.2006 року нерухоме майно (нежитлове приміщення за адресою м. Львів, вул. Краківська, 5), що перебуває на балансі ЛКП «Айсберг» та належить Управлінню комунальної власності Львівської міської ради та являється пам'яткою архітектури. З вищенаведеного встановлено, що боржник не є власником даного приміщення, в якому знаходиться майно, що згідно виконавчого документу підлягає поверненню стягувачу. Вилучення даного майна є неможливим, оскільки може призвести до значного пошкодження нерухомого майна (нежитлового приміщення комунальної форми власності) та кухонного обладнання, зазначеного у виконавчому документі. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, який надав експерт, ТзОВ «ЛьвівЮрАудитКонсалтинг», на даному етапі не доцільно виносити з підвального приміщення великогабаритне обладнання у зв'язку з малою шириною підвальної сходової клітки, яка веде з 1 поверху в підвальне приміщення, є циліндричною і в діаметрі має 1 м. Для того, щоб винести великогабаритне обладнання потрібно демонтувати сходову клітку, що є не економічно вигідно, оскільки вартість обладнання становить 20512,56 грн., а вартість сходової клітки становить 75000,00 грн. 20.09.2013 року на адресу Галицького ВДВС ЛМУЮ надійшли документи, в яких повідомляється, що слайсер, м'ясорубка МЕМ 12Е, Льодогенератор СВ 184 А-QABC вийшли з ладу через збої в електромережі та списані в установленому порядку, а, відтак, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», вищевказаний виконавчий документ постановлено повернути стягувачу.

Вважаючи оскаржувану постанову від 30.09.2013 року такою, що підлягає скасуванню, а дії державного виконавця щодо її складання протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону №606).

Водночас, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону №606, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, приписами п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону №606 визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу у поєднанні двох підстав: 1) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), 2) здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 47 Закону №606).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 30.09.2013 року, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу став встановленим державним виконавцем факт, що вчинення дій, визначених у виконавчому приписі, може призвести до значного пошкодження нерухомого майна (нежитлового приміщення комунальної форми власності), що не належить боржнику та кухонного обладнання зазначеного у виконавчому документі, а також повідомлення про те, що слайсер, м'ясорубка МЕМ 12Е, Льодогенератор СВ 184 А-QABC вийшли з ладу через збої в електромережі та списані в установленому порядку.

З аналізу викладеного вище, суд дійшов висновку, що наведене в оскаржуваній постанові від 30.09.2013 року мотивування підстав для повернення виконавчого напису №1360, виданого 01.07.2009 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, не відповідає положенням п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону №606, які вказані державним виконавцем в якості обґрунтування для повернення виконавчого документу позивачу, а, відтак, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.09.2013 року підлягає скасуванню, а дії державного виконавця щодо повернення стягувачеві виконавчого напису №1360, виданого 01.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 визнанню протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, Відділом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних рішення та дій.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білого А.М. щодо повернення стягувачеві виконавчого напису №1360, виданого 01.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

3. Скасувати постанову Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.09.2013 року ВП №21065258.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок