Рішення

від 14.04.2009 по справі 37/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/362

14.04.09

За первісним позовом

ДоПроАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»стягнення 123 154,84 грн.

За зустрічним  позовомДо

Про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»стягнення 85143,10 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача  за зустрічним  позовом)

Радзівіло Т.О.- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-17 від 12.11.2008 року;

від відповідача  за первісним позовом (позивача  за зустрічним  позовом) Капітанов О.В.- представник за довіреністю № б/н від 13.10.2008 року; Соколовський С.В.- директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»про стягнення 123 154,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 року порушено провадження у справі № 37/362, розгляд справи було призначено на 30.09.2008 року о 10-35.

13.10.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю  «Селена Плюс»через канцелярію Господарського суду міста Києва подало зустрічну позовну заяву до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з позивача 85143,10 грн. безпідставно отриманих коштів.

Розглянувши зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс», суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2008 року було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»для  спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено до 28.10.2008 року.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»через канцелярію суду подало заяву про зміну предмету позову по зустрічному позову, відповідно до якої останній просить доповнити зустрічні позовні вимоги та визнати недійсним договір про постачання теплової енергії у гарячі воді від 08.11.2005 року № 8031035 та його додатки до договору.

Судом також відхилено клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача –Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», оскільки предметом первісного позову по даній справі є стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.11.2005 року № 8031035, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»не є стороною по даному договору, а отже суд не вбачає правових підстав для залучення у справі іншого відповідача –Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».

Судом також розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»про призначення даній справі судової почеркознавчої експертизи. Зазначене  клопотання судом відхилено, оскільки як встановлено судом, в іншому провадженні Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»оскаржує договір про постачання теплової енергії у гарячі воді від 08.11.2005 року № 8031035, а отже при розгляді зазначеної справи іншим судом будуть встановлюватись факти щодо особи, яка підписала спірний договір від імені відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року було зупинено провадження у справі  № 37/362 до вирішення пов'язаної  з  нею справи   № 7/76.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року № 7/76, було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання недійсним договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031035 від 08.11.2005 року.

23.03.2009 року представник позивача звернувся до суду з клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.04.2009 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»14.04.2009 р. в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд відзначає, що неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»в судове засіданні не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в судовому засіданні підтримав первісний позов в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.04.2009 року за згодою представника Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»(абонентом) був укладений договір на постачання теплової енергії  у гарячій воді № 8031035 (далі - Договір).

В п. 8.1 Договору зазначено термін його дії - до 15.01.2006 року. При цьому в додаткових умовах до договору (копія листа позивача № 185 від 05.10.2005 року) було передбачено укладення Договору на 72 години для перевірки параметрів теплопостачання та теплолічильника.

Згідно умов Договору (п.п. 3.2.3, 6.2, 6.3.8 та 6.3.9) позивач (Абонент) не є кінцевим споживачем теплової енергії, а купує її для надання мешканцям та орендаторам приміщень житлового будинку

Порядок вирішення спорів обумовлено в пункті 7 Договору, згідно якого спори сторін, пов'язані з укладанням, зміною, виконанням та розірванням Договору, регулюються Правилами, обміном листами (телеграмами, факсами) у формі додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти заходи щодо її урегулювання на взаємній основі. Після закінчення тридцяти днів з моменту отримання претензії відповідачем при недосягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Арбітражний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2005 року позивач листом № 258 звернувся до відповідача з проханням продовжити строк дії договору на постачання теплової енергії по вул. В. Китаївській, 10-А.

Листом від 23.12.2005 року № 048-21-13141 відповідачем було дано згоду на продовження дії договору від 08.11.2005 року № 8032035 до 15.04.2006 року.

Постачання теплової енергії відбувалось, що підтверджується табуляграмами та відомостями обліку споживання теплової енергії (копії в матеріалах справи).

23.02.2006 року листом № 67 позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни до договору від 08.11.2005 року № 8031035, після чого 01.03.2006 року були внесені зміни до договору згідно звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії, а саме - переукладені додатки до Договору № 1, № 3, № 8. Згідно п. 1 переукладеного Додатку № 1 до Договору було визначено та погоджено, що енергопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію, враховуючи нові обсяги постачання теплової енергії, в період з 01.03.2006 року до 15.04.2006 року.

Факт укладення Договору споживання теплової енергії та здійснення оплат відповідачем за оспорюваним Договором також підтверджується платіжними дорученнями: № 2759 від 30.11.2005 року з призначенням платежу «теплова енергія за листопад 2005 року по договору № 8031035», № 2917 від 31.01.2006 року з призначенням платежу «теплова енергія за січень 2006 року по договору № 8031035» та № 2972 від 17.02.2006 року з призначенням платежу «теплова енергія за лютий 2006 року по договору № 8031035».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року № 7/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року № 7/76 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання щодо визнання недійсним договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031035 від 08.11.2005 року.

Рішенням суду було встановлено, що Договір на постачання теплової енергії від 08.11.2005 р. № 8031035 та Додатки до нього підписано уповноваженими на те особами, а саме, з боку позивача –директором ТОВ «Селена Плюс»Соколовським С.В. та з боку відповідача –заступником директора Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Гончаровим Е.Д., (який діяв на підставі «Положення про СВП «Енергозбут Київенерго»), умови Договору не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також було встановлено, що строк дії договору було продовжено до  15.04.2006 року

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що факти, які встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року № 7/76, спростовують твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»про те, що договір діяв лише 72 години.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.3.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання –протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 4 до Договору.

Судом встановлено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводився розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно п. 4 додатка № 4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач первісним позовом неналежним чином виконував умови договору. Внаслідок неналежного виконання  відповідачем своїх договірних зобов'язань у останнього станом виникла заборгованість у розмірі 78571,28 грн. за період з 01.11.2005 року по 15.04.2006 року. Розрахунок суми боргу, довідки про нарахування за теплову енергію та табуляграми знаходяться в матеріалах справи.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.  Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В договорі сторони погодили порядок розрахунків та встановили строки виконання зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії (п.п. 2,4 додатка № 4 до Договору), зокрема : абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо на початок місяця, або оформлює Договір про заставу згідно закону України «Про заставу»як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії. Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Судом встановлено, що за період з 01.11.2005 р. по 15.04.2006 р. позивачем відповідачу поставлено теплову енергію на суму 168214,38 грн. Відповідач, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, за поставлену теплову енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 78571,28 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, а відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував,  за таких обставин, первісним позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 78571,28 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з  відповідача інфляційні витрати в розмірі 31059,738571,28всним іяв лише 72 години.и для мін постановою київського апеляційного господарського суду від  грн. та 3 % річних в розмірі 5429,91 грн. за період прострочення з груденя 2005 року по червень 2008 року.

 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що відповідач  протягом дії договору розраховувався з позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, порушуючи строки встановлені договором, мав перед позивачем заборгованість, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 31059,73 грн. інфляційних витрат  та 3 % річних в розмірі 5429,91 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»пені в розмірі 8093,92 грн., яка нарахована за період прострочення січень 2008 року - липень 2008 року не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати використаної теплової енергії виникло з 15 травня 2005 року, у відповідності до вимог чинного законодавства, пеня може бути нарахована  за період з 15 травня 2005 року по 15 листопада 2005 року, тобто лише за 6 місяців, проте позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 01 січня 2008 року по 01.07.2008 року, а тому первісні позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»85143,10 грн. безпідставно отримані кошти не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2  статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов : по - перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи, та по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття та зберігання майна.

Судом встановлено, що кошти в розмірі 85143,10 грн. перераховані платіжними дорученнями: № 2759 від 30.11.2005 року з призначенням платежу «теплова енергія за листопад 2005 року по договору № 8031035», № 2917 від 31.01.2006 року з призначенням платежу «теплова енергія за січень 2006 року по договору № 8031035»та № 2972 від 17.02.2006 року з призначенням платежу «теплова енергія за лютий 2006 року по договору № 8031035»були отримані Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в рахунок оплати вартості поставленої теплової енергії у відповідності до договору на постачання теплової енергії  у гарячій воді № 8031035 від 08.11.2005 року. Строк дії Договору за погодженням сторін було продовжено до 15.04.2006 року. Договір є чинним та обов'язковим для виконання, а тому твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ці кошти отримані відповідачем безпідставно є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а отже у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду первісної позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що розгляду зустрічної позовної заяви покладаються на позивача за зустрічною позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Плюс»(юридична адреса 04107, м. Київ, вул. Смоленська, 6, к. 101, фактична адреса 04107, м. Київ, вул. Нагірна,12  код ЄДРПОУ 23517898) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 78571, 28 грн. –борг за спожиту теплову енергію, 31059,73 грн. –інфляційну складову боргу,  5429,91  грн. –3 % річних від простроченої суми, 1985,50 грн. –пені, 1150,61 грн.  - державного мита та 110,25 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.          В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4.          В  задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.  84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 22.04.2008 р.