Рішення

від 30.03.2009 по справі 25/545

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/545

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/545

30.03.09

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

доВідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

провизнання розірвання генеральної угоди

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Єлтишева С.Л. (довіреність б/н від 17.10.2008);

від відповідача –Чиж І.О. (довіреність № 1 від 15.01.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»(далі –Відповідач) про розірвання з 01.12.2007 генеральної угоди страхування кредитного портфелю банку за програмою кредитування без застави № 120/09-1312 від 07.06.2006, укладеної між Позивачем та Відповідачем, (далі –Угода).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач систематично порушував свої зобов'язання визначені пунктом 11.2.2 Угоди та не вживав всіх необхідних заходів для повернення позичальниками Відповідача кредитної заборгованості, в тому числі не забезпечував виконання працівниками Відповідача заходів, пов'язаних з моніторингом кредитів, відповідно до нормативних документів Відповідача, а також із роботою по поверненню простроченої кредитної заборгованості, а тому відповідно до статей 651 та 652 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) Угода повинна бути визнана розірваною з 01.12.2007.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що Угода не може вважатися розірваною з 01.12.2007, оскільки, відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та частини 3 статті 653 ЦК України Угода може бути розірвана у судовому порядку, а також Угода може вважатись розірваною з дня набрання чинності рішення суду. Крім того Відповідач зазначає, що Позивач в порушення вимог статті 525 ЦК України та 11 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не звертався до Відповідача з пропозицією про розірвання Угоди, а відразу звернувся до суду.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 16.03.2009, було оголошено перерву до 30.03.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2006 між Позивачем (Страховик) та Відповідачем (Страхувальник) було укладено Угоду, відповідно до пункту 5.1 якої об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з наданням кредитів та відшкодуванням збитків, які завдані Страхувальнику внаслідок неповернення позичальником Страхувальнику кредиту (у повному обсязі або частково) та/або несплати процентів за користування кредитними коштами в строки, встановлені кредитними договорами, включеними до реєстрів кредитного портфелю, які є невід'ємною частиною Угоди та надаються Страховику разом з договором до цієї Угоди.

Відповідно до пункту 10.2 Угоди дія цієї Угоди може бути достроково припинена за згодою обох сторін. При цьому сторона, яка ініціює розірвання цієї Угоди повинна письмово повідомити іншу сторону про своє бажання розірвати Угоду за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання.

Страхувальник зобов'язаний вживати всіх можливих заходів для повернення позичальниками Страхувальника кредитної заборгованості, в тому числі забезпечувати виконання працівниками Страхувальника заходів, пов'язаних з моніторингом кредитів, відповідно до нормативних документів Страхувальника, а також за роботою по поверненню простроченої кредитної заборгованості (пункт 11.2.2 Угоди).

Згідно з пунктом 11.3.4 Угоди Страховик має право достроково припинити дію Угоди з поверненням Страхувальнику частини страхових платежів за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи в розмірі 15% від суми страхового платежу, на підставі пункту 11.1 Правил добровільного страхування кредитів (у тому числі страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту), затверджених Позивачем 26.09.2007 (далі –Правила страхування) та згідно чинного законодавства України.

Пунктом 14.2 Угоди визначено, що у випадку розбіжностей між умовами цієї Угоди та Правилами страхування, переважну силу мають положення цієї Угоди.

Відповідно до пункту 11.1.7 Правил дія Угоди припиняється за згодою сторін з ініціативи одної зі сторін згідно з умовами цих Правил страхування та закону.

Про намір достроково припинити дію Угоди будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії Угоди, якщо інше ним не передбачено (пункт 11.3 Правил страхування).

Згідно з пунктом 11.5 Правил страхування у разі дострокового припинення Угоди за вимогою Страховика, Страховик повертає Страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо вимога Страховика зумовлена невиконанням Страхувальником умов Угоди, то Страховик повертає Страхувальнику страхові платежі за період, який залишився до закінчення дії Угоди, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу та фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за Угодою.

Страховик має право відмовити Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених Угодою, та у випадку невиконання або неналежного виконання Страхувальником умов Угоди (пункт 12.3.4 Правил страхування).

Пунктом 12.3.5 Правил страхування передбачено, що Страховик має право достроково припинити дію Угоди.

19.10.2007 на виконання умов Угоди Відповідач направив Позивачу заяви про виплату страхового відшкодування: № 1155 на суму 879,69 грн. (позичальник Кожухов С.В.); № 1251 на суму 282,22 грн. (позичальник Косолап М.О.); № 1253 на суму 719,49 грн. (позичальник Денисюк О.А.); № 1255 на суму 913,05 грн. (позичальник Міхайловський І.В.); № 1257 на суму 442,96 грн. (позичальник Брязкало В.О.); № 1259 на суму 450,33 грн. (позичальник Березняк М.В.); № 1261 на суму 885,08 грн. (позичальник Синяченко О.М.).

30.10.2007 Позивач листом № 3050 повідомив Відповідача про відмову у виплаті вказаних страхових відшкодувань, у зв'язку з порушенням Відповідачем пункту 11.2.2 Угоди.

06.11.2007 Позивач направив Відповідачу лист № 3143, у якому зазначив, що за період дії Угоди Позивачем було застраховано 235 кредитів на загальну суму 2 616 879,13 грн. та отримано страховий платіж у розмірі 64 751,69 грн. Страхові випадки відбулись по 32 кредитних договорах, за якими Позивачем було сплачено страхове відшкодування на суму 95 299,89 грн., а Відповідачем було повернуто 14 811,99 грн. Враховуючи витрати на ведення справи в обсязі 20% від отриманого страхового платежу, станом на 01.11.2007 збитки Позивача становлять 28 686,55 грн., а тому враховуюче те, що Відповідач неналежним чином виконував зобов'язання передбачені пунктом 11.2.2 Угоди, Позивач керуючись пунктом 10.2 Угоди, повідомляє Відповідача про те, що Позивачем прийнято рішення про дострокове припинення дії Угоди з 01.12.2007. Вказаний лист був відправлений Позивачем 06.11.2007, що підтверджується копією витягу із журналу вихідної кореспонденції Позивача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач отримав вказаного листа 15.11.2007, що підтверджується копією витягу із журналу вхідної кореспонденції Відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач залишив вказаний лист без відповіді.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, Відповідач в якості доказу того, що він належним чином виконував свої зобов'язання передбачені пунктом 11.2.2 Угоди, а саме вживав всіх можливих заходів для повернення позичальниками Відповідача кредитної заборгованості надав суду копії ухвал судів загальної юрисдикції про відкриття провадження у справ про стягнення з позичальників Відповідача кредитної заборгованості, а також копії претензій, які Відповідач пред'являв позичальникам щодо повернення кредитної заборгованості.

Матеріали справи містять копії претензій Відповідача до позичальників претензії щодо погашення кредитної заборгованості, а саме: Косолап М.О. №№ 361 від 15.05.2007, 386 від 25.05.2007, 461 від 19.06.2007, 638 від 20.08.2007, 905 від 20.09.2007, 1252 від 19.10.2007, 1698 від 22.11.2007, 3032 від 21.12.2007, 2386 від 09.08.2008; Міхайловському І.В. №№ 554 від 19.07.2007, 1256 від 19.10.2007, 1696 від 21.11.2007, 3047 від 19.12.2007, 1120 від 20.03.2008; Березняк М.В. №№ 271 від 17.04.2007, 366 від 18.05.2007, 390 від 25.05.2007, 462 від 19.06.2007, 557 19.07.2007, 636 від 20.08.2007, 909 від 20.09.2007, 1260 від 19.10.2007, 1693 від 22.11.2007, 3029 від 21.12.2007, 2428 від 10.09.2008.

Проте, матеріали справи не містять копій претензій Відповідача до інших позичальників зазначених у заявах Відповідача від 19.10.2007, а також не містять доказів того, що Відповідач направляв вказані претензії позичальникам, а позичальники їх отримували.

Таким чином, оцінивши подані Відповідачем докази, суд дійшов висновку про те, що Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання визначені пунктом 11.2.2 Угоди, а саме не вживав всіх можливих заходів для повернення позичальниками Відповідача кредитної заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання Угоди, оскільки внаслідок того, що Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання передбачені пунктом 11.2.2 Угоди, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні Угоди.

При цьому, Позивач вважає, що Угода повинна бути розірвана з 01.12.2007, оскільки як вважає останній ця дата витікає з його листа до Відповідача від 06.11.2007 №3143.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з умов Угоди, а саме пункту 10.2 цієї Угоди, дія останньої може бути припинена лише за згодою обох сторін. У другому реченні цього пункту міститься порядок проведення розірвання Угоди з ініціативи однієї із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач 06.11.2007 направив Відповідачу лист № 3143, який крім іншого містить констатацію факту про розірвання Угоди з 01.12.2007.

Проте, з боку Відповідача згоди про дострокове припинення зобов'язань шляхом розірвання договору виявлено не було.

Дані обставини були також встановлені при розгляді справи № 13/083-08 Господарського суду Київської області. Судами у справі № 13/083-08 було також зазначено про неправомірність дій Позивача щодо односторонньої відмови від зобов'язань за Угодою, а також неправомірність одностороннього розірвання Угоди з 01.12.2007.

Вимогу Позивача про розірвання Угоди з 01.12.2007 суд визнає неправомірною з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Виходячи з аналізу даної норми Позивач вважає, що приймаючи рішення про розірвання договору суд відповідно до статті 188 ГК України вправі самостійно визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним, у тому числі й дату, яка відбулася до моменту прийняття рішення по суті.

Проте з даною позицією Позивача суд погодитись не може виходячи з того, що дана норма не дає права суду розірвати договір у ретроспективі («у минулому»), а також виходячи з аналізу норм діючого законодавства, зокрема положень частини 3 статті 653 ЦК України, відповідно до яких якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, суд вважає, що Угода підлягає розірванню з моменту набрання рішенням законної сили, оскільки підстав для розірвання договору з іншої дати суд не вбачає.

Заперечуючи проти позову Відповідач також послався на те, що Позивач в порушення вимог статті 525 ЦК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не звертався до Відповідача з пропозицією про розірвання Угоди, а відразу звернувся до суду.

Судом враховано, що Позивачем не було додержано порядку розірвання договору встановленого статтею 188 ГК України та статтею 11 ГПК України.

Проте, недодержання вимог зазначених статей щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Така ж позиція міститься й у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»та у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати генеральну угоду страхування кредитного портфелю банку за програмою кредитування без застави № 120/09-1312 від 07.06.2006, укладену між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»(01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 09322299 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 31704186) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 10.04.2009