Рішення

від 26.01.2009 по справі 7/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/1

26.01.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний дім»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»

про               стягнення 10 759,26 грн.          

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:       Мошковська Є.М. –довіреність б/н від 16.10.08;

від відповідача:   не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний дім»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»про стягнення 10 759,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 044/к/13 від 20.12.2005 р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 9 543,30 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 9 543,30 грн. - боргу, 911,25 грн. – пені, 304,71 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –115,85 грн. –державного мита, 118, 00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 08.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.01.2009 р.

13.01.2009 р. позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.01.2009 р. позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не направили, не виконали вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р.

26.01.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                            ВСТАНОВИВ:

20.12.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 044/к/13 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті (далі -  продукція) відповідно до умов даного Договору. Сума Договору – загальна сума накладних, по яким відповідачу відпущена продукція, на протязі дії Договору (п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на товар формується відповідно до прайс-листів, які діють на дату отримання замовленої продукції, та зазначається у відвантажувальних документах (накладній, товаро-транспортій накладній). Прайс-листи та відвантажувальні документи (накладна, товаро-транспортна накладна) являються невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору, оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 календарних днів, включаючи дату відвантаження продукції зі складу позивача.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що днем виконання відповідачем своїх зобов'язань по розрахункам за поставлену продукцію вважається дата надходження позивачу суми на його банківський рахунок та/чи дата внесення готівкових коштів в національній валюті в касу позивача у відповідності з умовами чинного законодавства.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2006 р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії Договору у сторін залишилися невиконані зобов'язання, дія Договору по відношенню до цих зобов'язань продовжується до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 06.09.2007р. по 10.12.2007 р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по поставці товару, що підтверджується розхідними накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9 543,30 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

14.03.2008 р. та 28.10.2008 р. позивач направив відповідачу претензії за №№ 224 та 116 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 9 543,30 грн. Однак, відповідач вищевказані претензії залишив без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 543,30 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Нарахована та заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 911,25 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;

—враховуючи ту обставину, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 304,71 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 115,85 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 107,59 грн., в зв'язку з чим 8,26 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

        Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14, код ЄДРПОУ 19123900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний дім»(51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 1-в, код ЄДРПОУ 31770165) - 9 543 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 30 коп. –боргу, 304 (триста чотири) грн. 71 коп. –3 % річних, 98 (дев'яносто вісім) грн. 48 коп. –державного мита, 108 (сто вісім) грн. 01 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочний дім»(51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 1-в, код ЄДРПОУ 31770165) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 8 (вісім) грн. 26 коп. перераховане платіжним дорученням № 3961/1 від 30.04.2008 р. Платіжне доручення № 3961/1 від 30.04.2008 р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 7/1.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     М.М. Якименко

Дата підписання рішення: