Постанова

від 03.03.2009 по справі 15/360-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/360-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.09                                                                                               Справа №15/360-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Серафим С.”, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2008р. у справі №15/360-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромедіум”, м. Херсон,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Серафим С”, м. Херсон,

про стягнення 128 337,42 грн.      

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою Запорізького  апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року  прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Серафим С», слухання справи призначено на  03.02.2009 р, у щ зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладався до 03.03.2009 року.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду  № 366  від 02.03.2009р. справу № 15/360-08 передано для розгляду колегії у складі: головуючий – Шевченко Т.М. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М., зазначеною колегією справу прийнято до  провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2008р. у справі №15/360-08 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Серафім С.» на користь ТОВ «Агромедіум» 117237,50грн. основного боргу, 3404,70грн. пені, 3634,36грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 3550,15грн., 1283,37грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на ІТЗ, всього – 129738,79грн.

Рішення суду мотивовано ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. 625 ЦК України та умовами договору поставки пшениці від 28.12.2007р., відповідно до яких за невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару у повному обсязі з нього стягується в примусовому порядку сума недосплаченого поставленого за договором товару, а також передбачена договором пеня та штрафні санкції у вигляді збитків від інфляції і трьох відсотків річних.

Не погоджуючись з рішенням  місцевого господарського суду в частині розміру присуджених до стягнення 3% річних , ТОВ «Серафім С.» звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі,  заявник стверджує, що судом не було проведено достатню перевірку викладених у позовній заяві обставин, що призвело до безпідставного збільшення суми 3% річних на 1950,58грн. Також вказує на позбавлення відповідача можливості участі у судовому засіданні при прийнятті рішення у справі у зв'язку з тим, що ухвала про призначення розгляду справи на 02.10.2008р. отримана ТОВ «Серафім С.» лише 05.10.2008р. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних у сумі 1950,58грн.

У судове засідання 03.03.2009р. представники сторін вдруге не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2007р. між ТОВ «Агромедіум» та ТОВ «Серафім С.» було укладено договір на поставку пшениці, відповідно до якого на підставі видаткової накладної від 28.12.2007р. позивачем відповідачу було поставлено 118,5тон пшениці на суму 147812,50грн. Додатковою угодою № 1 від 03.03.2008р. сторони погодили іншу суму вказаного товару, а саме 127237,50грн.

Додатковою угодою № 2 від 03.03.2008р. між сторонами було погоджено графік оплати поставленого товару, відповідно до якого кінцевим строком оплати товару за договором було встановлено 11.04.2008р.

Відповідач 04.03.2008р. частково виконав свої зобов'язання в сумі 10000,00грн. Таким чином, заборгованість ТОВ «Серафім С.» за поставлений товар склала 117237,50грн.

Колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати рішення господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  виконання зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено та не заперечується ТОВ «Серафим С», що в порушення вищевикладених вимог відповідач не в повному обсязі виконав своє грошове зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару за договором від 28.12.2007р. та додатковими угодами до нього.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав лише частково, документальних доказів погашення всієї суми боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 117237,50грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач у позовній заяві з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 3404,70грн. пені, 3634,36грн. інфляційних втрат, 510,71грн. річних та 3550,15грн. штрафних санкцій, встановлених банком.

Згідно зі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання  зобов'язання, відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 6.2 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, встановлений договором, перевищує обмеження, встановлені вищевказаним Законом, то при нарахуванні пені слід застосовувати подвійну облікову ставку НБУ.

Таким чином, за період з 12.04.2008р. по 03.06.2008р. сума пені становить 3843,85грн. У зв'язку з тим, що розмір заявленої позивачем суми пені не перевищує зазначену суму ( а судом заявлена позивачем до стягнення  сума не може бути збільшена), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в цій частині щодо стягнення з відповідача заявлену позивачем суму у розмірі 3404,70грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 3634,36грн. суми інфляційних витрат.

Відповідно до розрахунку за вказаний період сума інфляційних витрат становить 5205,70грн. Оскільки розмір заявленої позивачем суми інфляційних витрат не перевищує зазначену суму, а судом заявлена позивачем до стягнення  сума не може бути збільшена,  колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в цій частині та вважає можливим стягнути з відповідача заявлену позивачем до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 3634,36грн.  

Що стосується стягнення трьох відсотків річних, то рішення суду в цій частині підлягає зміні з наступних підстав.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати товару в сумі 510,71 грн.

Колегією суддів перевірено вказану суму та встановлено, що за період з 12.04.2008р. (наступний день після останнього, коли відповідач згідно з умовами додаткової угоди № 2 до договору поставки повинен був оплатити отриманий товар) по 03.06.2008р. (кінцевий строк, за який здійснювався позивачем розрахунок штрафних санкцій, зазначений у позовній заяві) підлягає стягненню 3% річних у сумі 509,31грн., саме в  вказаному  розмірі  задовольняються позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Крім того, ТОВ «Агромедіум» заявлялася вимога про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, нарахованих позивачу банком, у сумі 3550,15грн.

Колегія суддів зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки нарахування банком позивачу штрафних санкцій за іншим договором не має прямого причинно-наслідкового зв'язку з простроченням виконання свого грошового зобов'язання відповідачем за договором поставки від 28.12.2007р.

За таких обставин суд вважає за необхідне рішення господарського суду Херсонської  області від 02.10.2008р. у справі № 15/360-08 частково скасувати, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Серафим С.”, м. Херсон, задовольнити.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

                На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Серафим С.”, м.Херсон, задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2008р. у справі №15/360-08 частково скасувати. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серафим С.», м. Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромедіум», м. Херсон, 117237,50грн. основного боргу, 3404,70грн. пені, 3634,36грн. збитків від інфляції, 509,31грн. 3% річних, 1247,85грн. витрат на державне мито та 114,73грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромедіум», м. Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Серафим С.», м. Херсон, 7,32грн. на сплату державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.