Рішення

від 03.12.2013 по справі 482/882/13-ц

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.12.2013

Справа № 482/882/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Ітріна М.В.,

при секретарі - Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Нолія» про стягнення заборгованості по договору найму (оренди) транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про дострокове розірвання договору найму транспортного засобу і стягнення орендної плати.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 21 січня 2011 р. уклала нотаріально посвідчений договір з приватним підприємством «Нолія» (далі - Підприємство), якому передала в оренду належний їй на праві власності транспортний засіб напівпричіп рефрижератор-Е марки «Lamberet LVFS 3», 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказала, що у порушення пунктів 5.1., 5.2. Договору Підприємство з 1 січня 2012 р. перестало сплачувати їй встановлену орендну плату в розмірі 1 000 грн на місяць, внаслідок цього станом на 01 листопада 2013 р. утворилася заборгованість у сумі 22 000 грн.

Зазначила, що пунктом 9.1 Договору передбачена відповідальність за прострочення сплати орендної плати у виді штрафу в розмірі 10 грн за кожен день прострочки, який за 22 місяці повинен складати 6 600 грн.

З посиланням на ці обставини та статті 525, 526, 530, 611, 612, 625, 762, 782 ЦК України просила стягнути з відповідача на її користь вказану суму боргу та штрафу, а також розірвати спірний Договір.

У судовому засіданні позивач підтримала цивільний позов та просила його задовольнити, а в подальшому представник позивача відмовився від вимог щодо дострокового розірвання договору найму транспортного засобу .

Представники відповідача заявлені вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що Підприємство не сплачувало орендну плату позивачу у зазначений період, оскільки несли грошові затрати по утриманню напівпричепу. Крім того заявили, що позивач пропустила строк позовної давності по стягненню штрафу.

Заслухавши пояснення позивача і її представника та представників відповідачів, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму за вибором сторін у грошовій або натуральній формі (ст. 762 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2011 р. ОСОБА_1, тобто позивач у справі, уклала нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортного засобу з Підприємством, за яким передала останньому у строк до 21 січня 2014 р. в користування належний їй на праві власності напівпричіп рефрижератор-Е марки «Lamberet LVFS 3», 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пунктами 5.1. і 9.1. Договору сторони узгодили те, що плата за користування транспортним засобом складає 1 000 грн на місяць і сплачується через касу Підприємства не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів з наймача стягується штраф у розмірі 10 грн за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що Підприємство прийняло транспортний засіб, що є предметом Договору від ОСОБА_1 і до цього часу використовує його.

Проте, з 01 січня 2012 р. і до часу заявлених вимог Підприємство орендну плату наймодавцю не сплачує, про що свідчать відсутність видаткових касових ордерів за вказаний період і не заперечують представники відповідача.

Отже станом на 01 листопада 2013 р. борг по орендній платі у Підприємства перед власником транспортного засобу складає 22 000 грн (22 міс. Х 1 000 грн), а штраф за кожен день прострочки в розмірі 6 600 (22 міс. х 30 днів х 10 грн) грн.

Однак, ураховуючи заяву представників відповідача, керуючись вимогами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК суд застосовує спеціальну позовну давність до вимог щодо штрафу і вважає за необхідне стягнути його за останні 12 місяців, тобто з 01 листопада 2012 р. по 01 листопада 2013 р., що становить 3 600 грн (12 міс. х 30 днів х 10 грн).

Але, судом з’ясовано, що засновником і директором Підприємства є ОСОБА_3, тобто один із представників відповідача, де до 2010 р. на посаді бухгалтера працювала позивач.

Рішеннями Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2013 р. і апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 р., що мають преюдиційне значення для суду при вирішенні цієї справи встановлено факт проживання ОСОБА_1 (позивач) і ОСОБА_3 (представник відповідача) однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 р. по лютий 2011 р.

Крім того, цими ж судовими рішеннями за ОСОБА_1 (позивач) і ОСОБА_3 (представник відповідача) визнано право власності кожного по ? частці на напівпричіп рефрижератор-Е марки «Lamberet LVFS 3», 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Отже, вищезгаданий транспортний засіб, який є предметом Договору найму (оренди) від 21 січня 2011 р. є власністю в рівних долях не лише позивача, а й ОСОБА_3 (представника відповідача), який також має право вимоги щодо сплати своєї частини боргу по орендній платі, але до цього часу не скористався цим.

За такого, суд дійшов висновку про те, що з Підприємства на користь ОСОБА_1 повинна бути стягнена лише половина суми боргу по орендній платі за вказаний період, що становить 11 000 грн.

Суд не бере до уваги твердження представників відповідача про те, що позивач не отримувала орендну плату у рахунок здійснених Підприємством витрат на експлуатацію транспортного засобу, оскільки пунктами 7.1.3., 7.1.4. і 7.1.5. Договору Підприємство взяло на себе обов’язок здійснювати такі витрати.

За правилами ст. 88 ЦПК з Підприємства на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Нолія» (ідентифікаційний код 13872026, юридична адреса: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 27) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором найму транспортного засобу від 21 січня 2011 року у сумі - 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень, що складається з боргу в розмірі 11 000 грн і штрафу в сумі 3 600 грн.

В частині стягнення решти грошової суми боргу і штрафу - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Нолія» (ідентифікаційний код 13872026, юридична адреса: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 27) на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні з позовом до суду судовий збір у розмірі 146 (сто сорок шість) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий