Рішення

від 02.02.2009 по справі 37/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/501

02.02.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджіт»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-трейдінг»

Простягнення 97 731,30 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Мудрак Т.В.- представник за довіреністю № б/н від 05.01.2009 року;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджіт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-трейдінг»про стягнення 97 731,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/501, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 16-15.

Представник відповідача 19.01.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/501 від 16.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. розгляд справи № 37/501, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 02.02.2009 р. на 11-00.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2009 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/501 від 25.07.2008 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-трйдінг»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2009 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем, сторони досягли усної угоди, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджіт»(Продавець) зобов'язувалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Довіра-трйдінг»(Покупець) товар, який відповідач зобов'язувався оплатити.

На виконання домовленості сторін, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 94322,81 грн., що підтверджується накладними № 1206082/1 від 31.03.2008 року, № 1203319/1/1 від 24.04.2008 року, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 94322,81 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджіт»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього за домовленістю сторін.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що шляхом поставки та отримання товару між сторонами був укладений договір купівлі - продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства за отриманий товар не розрахувався.

Як свідчать матеріали справи, 04.08.2008 року позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача був направлений лист № 48/12и від 04.08.2008 року з  вимогою щодо оплати вартості поставленого товару. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 94322,81 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 2641,04 грн. та 3 % річних в розмірі 767,50 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 767,50 грн. та індекс інфляції в розмірі 2641,04 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-трейдінг»(юридична адреса : 01042, м. Київ, бул. Лихачова, буд. 4, кв. 62, фактична адреса : 03057, м. Київ, вул. Металістів, буд. 11-а, кв. 41, код 32110960)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджіт»(03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Очаківська/Очаківський провулок, будинок 5/6, код 32102676) 94322,81 грн. основного боргу, 2641,04 грн. - інфляційні витрати, 767,50 грн. –3 % річних від простроченої суми, 977,31 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 16.02.2009 року