Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/501

30.09.09

За позовом     Приватної фірми «ОРНАТУС»

до                     Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

про                  стягнення 41 197, 44 грн.

Суддя   Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Соснова Т.В.

Від відповідача: Галавур А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 40 479, 89 грн. основного боргу, 637, 82 грн. пені та 79, 73 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 624/11 від 17.09.2007 р. щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 03.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/501 та призначено її розгляд на 07.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2009 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання ухвали № 37/501 від 07.09.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2009 р. розгляд даної справи  було відкладено на 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив на тій підставі, що позивачем самостійно без погодження з відповідачем було змінено ціни на товари, що призвело до безпідставного виникнення заборгованості перед позивачем.

За згодою представників сторін у даній справі 30.09.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною фірмою «ОРНАТУС»(постачальник) та Дочірньою компанією «Укргавидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(покупець) був укладений договір № 624/11 від 17.09.2007 р., відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує в порядку та строки, встановлені договором продукти харчування, алкогольні та тютюнові вироби, іменовані надалі «товар».

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору № 624/11 від 17.09.2007 р., кількість та асортимент кожної партії постачаємого товару визначаються у накладних, складених на підставі рознарядки покупця, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна кількість товару та ціна товару, що підлягає поставці за даним договором, визначається у додатку № 1 до договору –Специфікації.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору, поставка кожної окремої партії товару здійснюється на підставі рознарядки покупця. Рознарядки надаються постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку чи іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення. Обсяг, асортимент та граничний термін постачання кожної окремої партії визначається в рознарядках покупця.

Пунктами 3.2. договору № 624/11 від 17.09.2007 р. визначено, що постачальник здійснює поставку партії продукції протягом двох календарних днів з моменту отримання рознарядки покупця, на умовах DDP, місце доставки –Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти –64220, Харківська область, Балаклійський район, с. Андріївка, склад покупця  (у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2000»).

З наданих сторонами документів випливає, що  позивач у період з 20 травня 2009 року до 18 червня 2009 року на виконання договору № 624/11 від 17.09.2007 р. передав відповідачу товар за видатковими накладними, вказаними у позовній заяві. Цей товар відповідачем був прийнятий відповідно до наступних доручень на отримання товару: серії ЯНЛ 135403/295 від 18.05.2009 р., ЯНЛ 135412/304 від 27.05.2009 р., ЯНЛ 135425/317 від 11.06.2009 р., ЯНЛ 135431/323 від 17.06.2009 р. (в матеріалах справи).  

У відповідності до пункту 4.4. договору № 624/11 від 17.09.2007 р., покупець здійснює сплату на умовах: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Проте з наданих сторонами документів слідує, що Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»зобов'язання щодо оплати товару за вказаними накладними не здійснила, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи в суді сума основного боргу склала 40 479, 89 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 40 479, 89 грн. основного боргу, 637, 82 грн. пені та 79, 73 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 624/11 від 17.09.2007 р. щодо оплати отриманого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих Приватною фірмою «ОРНАТУС»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.4. договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар не розрахувався.

          Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Посилання відповідача на те, що позивачем самостійно без погодження з відповідачем було змінено ціни на товари, не може слугувати підставою для відмови у позові, виходячи з наступного.

У специфікації до договору сторони встановили ціни, за якими відповідач має придбавати у позивача товар, а в пункті 4.3. договору № 624/11 від 17.09.2007 р. сторони узгодили порядок зміни ціни товару.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що відповідач отримав від позивача товар, який за деякими позиціями у цінах, зазначених у накладних, відрізняється від цін, зазначених у Специфікації до договору. Зазначені накладні підписані уповноваженими особами сторін.

Факт поставки цього товару та його отримання, а також сума, на яку він був отриманий, відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведене, підстави стверджувати, що ціни на отриманий товар було змінено позивачем в односторонньому порядку, - відсутні, оскільки вони були узгоджені з відповідачем.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу стало відомо про ціни на переданий товар у момент підписання уповноваженою особою товарно-супроводжуючих документів, проте він не виявив незгоду з цими цінами та не повернув позивачу отриманий товар, а, навпаки, цей товар прийняв у встановленому порядку.

Крім того, відповідач не навів суду, які саме товари були передані йому за завищеними цінами, не надав доказів такого завищення, не довів наявності спору у нього з позивачем щодо ціни отриманого товару, а також не здійснив навіть часткової оплати товару –за ціною, яку він визнає.

Враховуючи наведене, сторони при підписанні видаткових накладних узгодили ціни, за якими товар передається відповідачу, тому згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити цей товар за цінами, зазначеними в даних накладних.

У зв'язку з неоплатою відповідачем отриманого товару позивач звертався до ДК «Укргазвидобування»з претензією (№ 1089/09-юр від 06.07.2009 р.) про сплату боргу, проте відповідач борг не сплатив, а також не повідомив про незгоду з цінами, зазначеними в накладних, а отже –спору щодо ціни отриманого товару між сторонам не було.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 40 479, 89 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Приватної фірми «ОРНАТУС»в частині стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»суми основного боргу за договором № 624/11 від 17.09.2007 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Приватна фірма «ОРНАТУС»просить суд також стягнути з відповідача 79, 73 грн. трьох відсотків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 624/11 від 17.09.2007 р.  

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку позовних вимог в частині стягнення річних процентів, наданому суду позивачем і перевіреному судом у засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 79, 73 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 637, 82 грн. пені у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до пункту 6.2. договору  № 624/11 від 17.09.2007 р., за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, на підставі пункту 6.2. договору № 624/11 від 17.09.2007 р., позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 637, 82 грн.

За таких обставин позовні вимоги Приватної фірми «ОРНАТУС»підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 25976423) на користь Приватної фірми «ОРНАТУС»(вул. Малом'ясницька, 9/11,м. Харків, 61010, ідентифікаційний код 24136224) 40 479 (сорок тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 89 коп. основного боргу, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 82 коп. пені, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 411 (чотириста одинадцять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.

Дата підписання рішення 05.10.2009 р.