Рішення

від 25.03.2009 по справі 52/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/29

25.03.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом-Сервіс плюс»про стягнення 191 986,47 грн. за участю представників позивача –Іваненко І.П ., довіреність № Д07/2008/11/12-18 від 12.06.2008 р., відповідача –Снєжинського О.С., довіреність без номера від 12.01.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні  2008 року позивач звернувся до господарського суду  м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 146 060,42 грн. боргу, 38 934,35 грн. інфляційних нарахувань, 6 991,70 грн. 3% річних, а загалом 191 986,47 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720299 від 26.09.2006 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду  на 16.01.2009 року.

15.01.2009 року позивач через канцелярію суду  заявив клопотання про  забезпечення позову шляхом  накладення арешту  на майно та грошові кошти  відповідача та заборони  відповідачу вчиняти дії щодо відчуження  його майна, яке відхилено судом.

Розглянувши дане клопотання,  суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

В судових засіданнях 16.01.2009 року та 04.03.2009 року відповідно оголошувались перерви на 04.03.2009 року та 25.03.2009року.

В судовому засіданні 16.01.2009 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 199 168,15 грн. основного боргу, 44 389,53 грн. інфляційної складової боргу, 7 747,90 грн. 3% річних, а загалом 251 305,58 грн.

В судовому засіданні 04.03.2009 року представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд прийняти рішення, яким розстрочити погашення заборгованості.

Представник позивача подав заперечення на клопотання про розстрочку погашення боргу, в якому заперечує щодо розстрочки  виконання рішення.

У судовому засіданні 25.03.2009 року представник позивача підтримав    позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2009 року визнав позов та надав докази сплати основного боргу в сумі 22 168,15 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом-Сервіс плюс»(споживач) 26.09.2006 року укладено договір про постачання теплової енергії № 720299, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Строк дії договору до 01 липня 2007 року, набирає чинності з дня його підписання. (п. 4.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за      місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово   заявлено однією із сторін (п. 4.3. договору).

За п. 6 додатку № 1 до договору при відсутності розбіжностей з обох        сторін за обсягами відпуску теплової енергії в поточному році термін дії            даного договору продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору позивач зобов'язується постачати  теплову      енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку згідно з п 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.10 додатка №2 до договору оплату спожитої теплової енергії споживач здійснює не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2006р. по 01.01.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2009 р. складає 199 168,15грн.

Відповідачем  після порушення   провадження  у справі  сплачено  22 168,15 грн. боргу за спожиту енергію за даним договором  у спірний період, що підтверджується   платіжними дорученнями №1 від 06.02.2009 року, №7 від  20.02.2009 року та №14 від 27.02.2009 року.

Поясненнями позивача та відповідача, відомостями обліку споживання теплової енергії,  поданим позивачем  розрахунком, проведеним  відповідно  до вимог  чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних  особових  карток (табуляграм) стверджується  факт поставки позивачем відповідачу  протягом  указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 199 168,15 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт  користування відповідачем  цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту  теплову енергію у сумі 177 000,00  грн. після часткової сплати боргу.        

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав  неналежним чином взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період  та має перед позивачем заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 720299 у сумі 177 000,00  грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду  не надано.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 22 168,15 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 44 389,53 грн. інфляційних сум, 7 747,90 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.     

Отже, вимоги позивача в частині  стягнення  177 000,00 грн. основного боргу, 44 389,53 грн. інфляційних сум, 7 747,90 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача   про розстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки  останнім не наведено суду доказів   того, що у нього  з поважних причин  немає можливості  виконати рішення   у встановлений строк чи  встановленим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 3 124,56 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 2 513,06 грн., в зв'язку з чим 611,50 грн. зайво   сплаченого  державного   мита    підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.    

Державне мито у сумі 2 513,06 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 80, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом-Сервіс плюс»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1, код 33748618) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 177 000 (сто сімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 44 389 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп. інфляційної складової боргу, 7 747 (сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 90 коп. 3% річних,  2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 06 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 168,15 грн.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній  компанії «Київенерго»в особі Структурного  відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 611,5 (шістсот одинадцять) грн. 50 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 1601 від 02.09.2008 року. Оригінал платіжного доручення № 1601 від 02.09.2008 року залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва № 52/29.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна