Рішення

від 24.02.2009 по справі 18/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/25

24.02.09

За позовом          ТОВ „Фортекс ЛТД”;

До                    ТОВ „Стальпромхолод”;

Про                    стягнення 24 558,11 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Овод Р.В., представник, довіреність б/н від 20.01.2009 р.;

Від відповідача:           Константінов Є.О., представник, довіреність б/н від 04.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. порушено провадження у справі №18/25, справа призначена слуханням на 05.02.2009 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 05.02.2009 р. до 24.02.2009 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 05.02.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 15 267,00 грн. основного боргу, 2 298,83 грн. пені, 6 992,28 грн. штрафу, 245,60 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях суму основного боргу визнав у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу просив відмовити, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача щодо оплати продукції виникло на підставі поставки позивачем продукції, що підтверджується видатковими накладними. Договір поставки №Ф-05/09-07 не відповідає вимогам статей 203, 207 та 215 ЦК України, а тому нарахування позивачем штрафу та пені є неправомірним.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до видаткових накладних №Ф-00001230 від 23.04.2008 р. та №Ф-00001229 від 23.04.2008 р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 20 267,00 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього серії ЯОС №334739 від 21.04.2008 р.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за угодами, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, тим самим заборгувавши останньому 15 267,00 грн. Наявна заборгованість визнана відповідачем в повному обсязі у наданому господарському суду відзиві на позов.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача на те, що між сторонами 05.09.2007 р. був укладений договір поставки №Ф-05/09-07 є безпідставним, оскільки додана до позовної заяви позивачем ксерокопія зазначеного договору не є належним доказом у розумінні статті 36 ГПК України. Позивачем, не зважаючи на вимоги суду про надання оригіналу договору поставки №Ф-05/09-07 від 05.09.2007 р., зазначений договір наданий не був. Слід також зазначити про те, що наданий відповідачем примірник зазначеного договору з боку відповідача є непідписаним.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 2 298,83 грн. та штраф у сумі 6 992,28 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня та штраф, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є видами неустойки;

—враховуючи ту обставину, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальпромхолод” (інд. 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 33499798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортекс Лтд” (інд. 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31513270) 15 267 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. заборгованості, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 59 коп. витрат по сплаті держмита та 73 (сімдесят три) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко

17.03.2009 р.