Рішення

від 06.04.2009 по справі 20/244-08-5626

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/244-08-5626

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2009 р.Справа  № 20/244-08-5626

За позовом Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариства з обмеженою відповідальністю;  

до відповідача: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про визнання за Українсько-Ізраїльським спільним підприємством "ВИВА ЛТД" ТОВ право на укладення договорів суборенди без попереднього погодження з Орендодавцем

За зустрічним позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариство з обмеженою відповідальністю

про розірвання договору оренди та виселення    

   Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариство з обмеженою відповідальністю: Тормоса С.В., діючий за дов. № б/н від 16.01.2009 року.

Від Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради: Курлович О.О., діюча за дов. № 01-13/14970 від 26.12.2008 року.  

У судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Українсько-Ізраїльське спільне підприємство „ВИВА ЛТД” товариство з обмеженою відповідальністю (далі СП „Вива ЛТД”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання за Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” товариством з обмеженою відповідальністю права на укладання договорів суборенди без попереднього погодження з орендодавцем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі Представництво).

У судовому засіданні 06.04.2009року представник Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариство з обмеженою відповідальністю уточнив на вимогу суду позовні вимоги з прив'язкою до договору оренди  №29/3 від 01.09.1995року, виклавши їх у наступній редакції: визнати за Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” товариством з обмеженою відповідальністю право на укладання договорів суборенди по договору оренди №29/3 від 01.09.1995року, без попереднього погодження з орендодавцем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Представник відповідача по первісному позову у наданих у судовому засіданні 19.01.2009року запереченнях на позовну заяву проти позову заперечував з посиланням на ст.774 ЦК України, відповідно до якої передання речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою орендодавця, якщо інше не встановлено законом або договором.

Крім того, 03.02.2009 року відповідач –Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (вх.671 а.с.59) про розірвання договору оренди №29/3 від 01.09.1995року, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, та виселення останнього з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 133,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, на користь  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог Представництво по управлінню комунальною власністю посилається на передачу орендарем - Українсько-Ізраїльським спільним підприємством "ВИВА ЛТД" товариством з обмеженою відповідальністю у суборенду нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 133,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, без узгодження з Представництвом, про що свідчить акт обстеження приміщення від 26.11.2008року, складений за участю незацікавленої особи.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що в порушення п.2.5 договору Українсько-Ізраїльським спільним підприємством "ВИВА ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не укладено договір з житловою-експлуатаційною організацією на повернення експлуатаційних витрат, в порушення п.п. 3.4, 3.6 договору оренди №29/3 від 01.09.1995 року орендарем без згоди орендодавця проведено незаконну реконструкцію приміщення, крім того, представництво вказує, що в порушення ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 999 Цивільного кодексу України орендоване майно не застраховане.

23.02.2009 року представник Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариства з обмеженою відповідальністю надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не доведене невиконання Українсько-ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю хоча б одного із зобов'язань, передбачених договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.1995р. СП „ВИВА ЛТД” зазначає, що  усі зобов'язання, передбачені ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.1995 року, виконуються Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” належним чином, у зв'язку з чим законні підстави для  розірвання зазначеного договору відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01.09.1995року між Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та відділом нежитлового фонду Одеської міської Ради було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Українсько-Ізраїльському спільному підприємству „ВИВА ЛТД” було надане у строкове оплатне користування нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 133,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22. Вказаний договір, відповідно до п. 2.2, укладено на 50 років, а саме до 31.08.2045 року.

Згідно з рішенням Одеської міської ради №1166 від 10.12.1996 року повноваження орендодавця передані Представництву по управлінню комунальної власності.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди від 01.09.1995року №29/3, вказане в п.2.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під магазин.

Згідно з п. 2.5 договору оренди орендар зобов'язаний у десятиденний термін укласти договір з житлово-експлуатаційною організацією, на території якої розташоване приміщення, що орендується, на повернення експлуатаційних витрат.

П.п. 3.4., 3.6. зазначеного договору передбачають, що орендар не має права без дозволу орендодавця і узгодження в установленому порядку проекту реконструювати об'єкт, прибудовувати входи в підвали, змінювати фасад та інше. Капітальний ремонт займаного (орендованого) приміщення, викликаний особливостями господарської діяльності орендаря (реконструкцією чи прилаштуванням приміщень для його потреб), проводиться лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації і за рахунок орендаря.   

26.11.2008року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, з якого вбачається, що приміщення без узгодження з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  передано ТОВ „СТІЛТРЕЙД”  у суборенду.

05.12.2008року Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на адресу орендаря - Українсько-Ізраїльського спільного підприємства „ВИВА ЛТД” ТОВ було надіслано пропозицію №01-15/1586 (а.с.16), в якій Представництво по управлінню комунальною власністю запропонувало розірвати договір оренди  від 01.09.1995р. і здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення співробітникам Представництва та підписати акт приймання-передачі, посилаючись на неправомірне  передання приміщення у суборенду.

Вважаючи, що законні підстави для розірвання договору оренди відсутні, зважаючи на наявність права здавати приміщення у суборенду без обов'язкового погодження із орендодавцем, Українсько-Ізраїльське спільне підприємство „ВИВА ЛТД” ТОВ звернулося до суду із відповідним позовом.

23.01.2009року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було повторно складено та підписано акт обстеження нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, яким було встановлено, що приміщення використовується ТОВ „СТІЛТРЕЙД”, а також те, що на момент перевірки була виявлена реконструкція приміщення, в результаті якої проведена зміна конфігурації площі орендованого об'єкту, при цьому орендарем не надавався новий технічний паспорт на зміну площі і нова експертна оцінка приміщення.

За таких обставин, наявність істотних, за думкою Представництва, порушень договору  зумовило звернення останнього до суду із зустрічною позовною заявою про його розірвання.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Приймаючи до уваги, що наявність або відсутність права щодо передання майна в суборенду є предметом доведення як у первісному позові так і у зустрічному позові, суд вважає за необхідне надати правовий аналіз зазначеному питанню в контексті оцінки правомірності зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При чому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В якості підстав для розірвання договору позивачем по зустрічному позову зазначено порушення відповідачем (СП «ВИВА ЛТД») умов договору, які, за думкою представництва, є істотними у розумінні ст.652 ЦК України, а саме:

1)  СП „ВИВА ЛТД” без дозволу Представництва передало в суборенду нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Жуковського 22, Товариству з обмеженою відповідальністю „Стілтрейд” під розміщення магазину;

2) СП „ВИВА ЛТД” в порушення п.3.4., 3.6. договору оренди без згоди орендодавця - Представництва, проведено незаконну реконструкцію приміщення, у ході якої проведена зміна конфігурації площі орендованого об'єкта, при цьому орендарем –СП „ВИВА ЛТД”, не надався новий технічний паспорт на зміну площі і нова експертна оцінка приміщення;

3) СП „ВИВА ЛТД” не надало до Представництва договір, укладений з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини, оскільки орендоване приміщення знаходиться у пам'ятнику архітектури;

4) СП „ВИВА ЛТД” не надало до Представництва договір з житловою-експлуатаційною організацією на повернення експлуатаційних витрат,

5) СП „ВИВА ЛТД”, в порушення ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 999 Цивільного кодексу України, не застрахувало об'єкт оренди.

Як свідчать матеріали справи, сторонами за договором оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 1995 року є юридичні особи, відносини яких пов'язані з орендою майна комунальної власності.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону  України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар  має  право  передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні   засоби,   нежилі  приміщення  тощо),  якщо  інше  не передбачено договором оренди.  При цьому  строк  надання  майна  у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Відповідно до ст. 288 Господарського кодексу України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки у договорі оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 1995 року, не містяться умови, що регулюють відносини пов'язані із здаванням комунального майна в суборенду, відповідно до ст.22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 288 Господарського кодексу України, орендар має право на здавання майна в суборенду без спеціальної згоди орендодавця.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом на ст. 774 Цивільного кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, Закон України „Про оренду державного та комунального майна” є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини щодо права передачі в суборенду нерухомого майна, а, по-друге, договір оренди нежитлового приміщення було укладено ще у 1995 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року.

Оцінюючи посилання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на порушення відповідачем за зустрічним позовом п.п. 3.4 договору оренди №29/3 від 01.09.1995року щодо проведення самочинної реконструкції, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 01.07.2006року, реконструкція -  перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 25.08.2005 за N 927/11207, визначено, що реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773, та методичних рекомендацій із застосування зазначеної інструкції, до самовільного відноситься будівництво будинків та господарських будівель, реконструкція та капітальний ремонт, прибудови, надбудови, здійснені без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю.

У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи та технічного паспорта (плані земельної ділянки, поверхових планах, журналі внутрішніх обмірів) на вільному від записів місці проставляють штампи встановленого зразка.

При виявленні самовільного будівництва бюро технічної інвентаризації зобов'язане повідомити про це місцеві органи державної виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Не відносяться до самовільного будівництва у квартирних (багатоповерхових) будинках - переобладнання, не пов'язані із змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування (знесення) печей, камінів та грубок; улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що факт проведення самовільної реконструкції був встановлений представництвом лише на підставі акту обстеження, що складений внаслідок візуального огляду співробітниками позивача, які не мають спеціальних знань у галузі будівництва, з урахуванням того, що зроблений БТІ технічний паспорт свідчить, що площа приміщення відповідає умовам договору, та не має штампу, який проставляється у випадку виявлення самочинної реконструкції, оцінивши надані докази у сукупності, суд вважає, що в порушення ст. 33 ГПК України, Представництвом по управлінню комунальної власності ОМР жодним чином не доведено порушення відповідачем за зустрічним позовом п. 3.4 договору оренди, на яке він посилається як на підставу розірвання договору.

Крім того, на виконання вимог п.3.6. договору оренди, на підставі згоди Представництва по управлінню комунальною власністю (лист №01-13/13371 від 23.12.2004р. (а.с.96), СП „ВИВА ЛТД” згідно з належним чином затвердженою проектною документацією провело капітальний ремонт в орендованому приміщенні.

Судом також відхиляються як необґрунтовані посилання позивача по зустрічному позову на порушення відповідачем вимог п.2.5 договору оренди та ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 999 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 13.03.2003 року, СП „ВИВА ЛТД” укладено з житлово-експлуатаційною організацією договір №326/3 на повернення експлуатаційних витрат (а.с.104), який, з урахуванням додатків до нього, є чинним.

Також на виконання вимог чинного законодавства, Українсько-Ізраїльське спільне підприємство „ВИВА ЛТД” ТОВ застрахувало об'єкт оренди, а саме: нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 133,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, що підтверджується договорами страхування орендованого майна №0802/08 від 8.02.2008р. (а.с.135) та №0902/09 від 09.02.2009р. (а.с.110-111).

Судом також не приймаються в якості підстави для розірвання договору посилання Представництва на неукладення СП охоронного договору із Управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини, оскільки, по-перше, зазначена підстава для розірвання договору ані договором, ані чинним законодавством не передбачена, а, по-друге, матеріали справи свідчать про звернення СП до Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини щодо укладання відповідного договору.

Крім того, надаючи оцінку посиланням Представництва в якості одного із фактів порушення договору на ненадання СП нової експертної оцінки, суд зазначає наступне.

Згідно до п.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно до ч.2 ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, що застосовується  з урахуванням належності майна, яке виступає предметом договору,  до комунальної власності, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Статтею 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінету Міністрів України надано право затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Порядок перегляду договорів оренди нерухомого державного майна затверджено, у свою чергу, Наказом Фонду Державного майна України від 18.01.2007р. №43.

Згідно до п.5 вказаного порядку перегляд договорів має бути здійснений шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди в строки, передбачені графіком перегляду договорів, розробленим Фондом державного майна України. Єдиним базовим місяцем для розрахунків орендної плати за новими ставками встановлено січень 2007 року. Зазначеним пунктом порядку також встановлено, що орендна плата за січень 2007 року визначається на основі розрахованої відповідно до вимог пунктів 8 і 12 Методики орендної плати за грудень 2006 р. з урахуванням зміни розміру орендної ставки та відповідно до вимог пункту 13 Методики індексу інфляції за січень 2007 року.

Пункт 12 зазначеної методики встановлює формулу, відповідно до якої розраховується розмір місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди чи перегляду розміру орендної плати.

                                           Опл

                             Опл.міс. =  ------  х Іп.р. х І м ,

                                           12

Де Опл - річна орендна плата, визначена за цією Методикою, грн.; Іп.р. - індекс інфляції за період з початку поточного року (у разі оренди нерухомого майна - з дати проведення незалежної оцінки) до дати укладення договору оренди або перегляду розміру орендної плати; Ім - індекс інфляції за перший місяць оренди.

Таким чином, жодний із законодавчих актів, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про проведення експертної оцінки, не містить приписів про обов'язковість її проведення при перегляді орендної плати у зв'язку зі зміною ставок, за наявності діючого договору оренди.

Більш того, згідно з листом Фонду державного майна України від 07.07.2000 р., при укладенні додаткової угоди до договору оренди, в зв'язку зі змінами орендної ставки проводити нову експертну оцінку майна, що здається в оренду, не є обов'язково, оскільки йде мова про те саме майно і введення нової орендної ставки не пов'язане з інфляційними процесами. Можна застосовувати до нової орендної плати індекс інфляції за увесь період попереднього договору.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача про проведення орендарем нової експертної оцінки, тим більше з покладенням на нього витрат на її проведення, не відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів Конституції України, не можуть вважатися правомірними.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для розірвання у судовому порядку договору, укладеного 01.09.1995 року між орендодавцем (відділом нежитлового фонду Одеської міської Ради (пізніше Представництвом по управлінню комунальною власністю) та орендарем (Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) щодо  користування нежилим приміщенням першого поверху, загальною площею 133,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22, відсутні, що зумовлює також і відсутність законних підстав для виселення відповідача із займаного приміщення.

На підставі вищевикладеного, первісний позов про визнання за Українсько-Ізраїльським спільним підприємством „ВИВА ЛТД” товариством з обмеженою відповідальністю права на укладання договорів суборенди по договору оренди №29/3 від 01.09.1995року, без попереднього погодження з орендодавцем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради про розірвання договору та виселення слід відмовити у повному обсязі.

Згідно до ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Визнати за Українсько-Ізраїльським спільним підприємством "ВИВА ЛТД" товариством з обмеженою відповідальністю право на укладення договорів суборенди по договору оренди №29/3 від 01.09.1995року без попереднього погодження з Орендодавцем –Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

3.  Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства "ВИВА ЛТД" товариства з обмеженою відповідальністю (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 17, ідентифікаційний код 20018516) 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрати на ІТЗ судового процесу

4. У задоволенні зустрічного позову Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради -  відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              Щавинська Ю.М.

рішення підписано 10.04.2009р.