Рішення

від 13.04.2009 по справі 46/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2009 р.                                                Справа № 46/2

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Теле-Гульф“

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка Гейм”

Простягнення 4 499,04 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаШашкова Є.О. —представник за довіреністю від  02.02.2009 р. № 2-2/09/03

Від відповідача Чеславський О.Є. —директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Теле-Гульф” передало на вирішення господарського суду позовну заяву № 01-1/08 від 19.09.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка Гейм” 2 000,04 грн. заборгованості за послуги з цілодобового доступу до мережі  Internet, надані у квітні та травні 2008 року (по 1 000,02 грн.) відповідно до договору від 15.11.2007 р. № ДХ-15112007Л та 2 499,00 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2009 р. № 46/2, яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.  

02.02.2009 р. представник відповідача надав докази перерахування на користь позивача 4 000,08 грн. у зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.03.2009 р. для проведення між сторонами звірки розрахунків.

16.03.2009 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказує, що заборгованість відповідача в розмірі 2 000,04 грн. становить борг за послуги з цілодобового доступу до мережі  Internet, надані у червні та липні 2008 року.

Ухвалою від 16.03.2009 р. за клопотанням представників сторін судом продовжено строк вирішення спору у справі № 46/2, відкладено її розгляд на 23.03.2009 р., зобов'язано повторно сторін звірити розрахунки за договором від 15.11.2007 р. № ДХ-15112007Л, а також надати додаткові докази, необхідні для правильного вирішення спору.  

23.03.2009 р. розгляд справи було відкладено на 06.04.2009 р. через неявку у судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог ухвали суду.

06.04.2009 р. представник позивача надав письмові обґрунтування вимог про стягнення з відповідача 2 499,00 грн. штрафу та акти здачі-приймання робіт за договором від 15.11.2007 р. Представник відповідача вимог суду в частині подання витребуваних доказів не виконав, у зв'язку з чим у засіданні було оголошено перерву до 13.04.2009 р.

У ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Теле-Гульф“ підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заявлену до стягнення суму боргу за послуги, надані відповідачеві у червні та липні 2008 року та штраф, згідно з п. 10.8 договору.    

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з цілодобового доступу до мережі Internet всупереч умовам укладеної сторонами угоди.  

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір з додатками, акт передачі обладнання, акт звірки розрахунків, акти здачі-прийняття робіт (послуг), претензію про сплату боргу.  

Представник відповідача проти позову заперечував, але письмових заперечень чи  відзиву на позовну заяву не надав. Мотиви заперечень до відома суду не довів, відповідних доказів на їх підтвердження не надав.   

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Теле-Гульф” в якості виконавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніка Гейм” в якості замовника укладено договір № ДХ-151007, за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався здійснити підключення замовника до мережі Internet та надавати послуги з цілодобового доступу через виділений канал до мережі Internet, а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити послуги в порядку та на умовах, визначених договором.      

За умовами зазначеної угоди приймання послуг за договором оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг за розрахунковий місяць, що минув, який замовник має підписати та повернути виконавцеві протягом п'яти робочих днів з дня його одержання. Разом з таким актом виконавець надає замовнику рахунок на оплату послуг на наступний місяць (п. 5.1 та п. 5.2).    

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку необґрунтованого відхилення замовника від підписання акту, а також в разі відсутності письмових заперечень з боку замовника щодо наданих послуг до п'ятого числа наступного за розрахунковим місяця підписаний представником виконавця акт вважається рівнозначним акту, підписаному представниками обох сторін, а послуги вважаються прийнятими замовником як вони є.

Згідно з положеннями п. 6.2-6.4 договору розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування замовником сум, що підлягають до сплати на поточний рахунок виконавця в національній валюті України на підставі отриманого факсом, по е-mail або через систему Білігна рахунку.  

Виходячи з позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог та пояснень представника позивача за період дії договору з лютого по липень 2008 року відповідачеві було надано послуги загальною вартістю 6 000,12 грн., оскільки з 01.08.2008 р. позивач вважає договір розірваним з ініціативи відповідача в порядку п. 10.4 договору, адже відповідач прострочив оплату послуг більше ніж на один місяць від дати припинення їх надання. За твердженнями позивача відповідач не оплатив послуги, надані йому у червні та липні 2008 року.

Як слідує з матеріалів справи за період дії договору позивач надав відповідачеві послуги з цілодобового доступу через виділений канал до мережі Internet загальною вартістю 6 000,12 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000086 від 29.02.2008 р., № ОУ-0000146 від 31.03.2008 р., № ОУ-0000217 від 30.04.2008 р., № ОУ-0000284 від 31.05.2008 р., № ОУ-0000344 від 30.06.2008 р., № ОУ-0000404 від 31.07.2008 р. на суму 1 000,02 грн. кожний, а також рахунками-фактурами № СФ-0000108 від 01.02.2008 р., № СФ-0000138 від 01.03.2008 р., № СФ-0000202 від 01.04.2008 р., № СФ-000266 від 01.05.2008 р., № СФ-0000329 від 04.06.2008 р., № СФ-0000386 від 01.07.2008 р. на суму 1 000,02 грн. кожний.      

На підтвердження часткової оплати послуг з боку відповідача його представником та представником позивача було залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 54 від 17.03.2008 р. на суму 2 000,04 грн. та № 143 від 31.07.2008 р. на суму 2 000,04 грн. Вказаними платіжними дорученнями відповідач перераховував позивачеві кошти в оплату послуг за Інтернет згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000138 від 01.03.2008 р.

З наданого до матеріалів справи рахунку-фактури № СФ-0000138 від 01.03.2008 р. слідує, що він був виписаний позивачем для оплати відповідачем послуг доступу до мережі Інтернет за березень 2008 року на суму 1 000,02 грн., а тому, сплачені відповідачем 17.03.2008 р. та 31.07.2008 р. кошти правомірно зараховувалися позивачем в рахунок погашення боргу відповідача за попередні розрахункові періоди в хронологічному порядку.

Таким чином з матеріалів справи судом встановлено, що позивач надав відповідачеві послуги за договором від 15.11.2007 р. на суму 6 000,12 грн., а відповідач частково оплатив їх вартість в сумі 4 000,08 грн., у зв'язку з чим його борг становить 2 000,04 грн.  

03.09.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-1/08 від 01.09.2008 р., в якій вимагав погасити борг за квітень та травень 2008 року у строк до 16.04.2008 р. та 2 499,00 грн. штрафу.

Відповіді на вказану претензію або ж заперечень щодо неї до матеріалів справи відповідачем не подано.            

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

У відповідності з діючим законодавством договір про надання послуг являє собою угоду, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення договору № ВБ-220307 Л від 22.03.2007 р., наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов'язань, що виникли за договором про надання послуг з цілодобового доступу до мережі Internet та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.  

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж заперечень щодо заявлених вимог.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 2 000,04 грн. боргу за послуги доступу до мережі Інтернет підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 2 499,00 грн. штрафу відповідно до п. 10.8 договору, де вказується, що в разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, при чому, якщо таке розірвання відбувається у період 12 місяців від дати початку надання послуг при якісному їх наданні, замовник сплачує неустойку у розмірі 2 499,00 грн.   

Згідно з п. 10.4 договору розірванням угоди зі сторони замовника вважається порушення ним умов договору в частині оплати послуг, а саме: в разі затримки сплати платежів протягом одного календарного місяця від дати припинення надання послуг.

Відповідно до п. 3.2.4 договору виконавець вправі припинити надання послуг у разі несплати замовником рахунків до п'ятнадцятого числа поточного місяця.

Зважаючи на прострочення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач припинив їх надання відповідачеві з 01.08.2008 р. З огляду на те, що після 01.08.2008 р. відповідач не розрахувався за надані послуги, договір між сторонами припинив свою дію з 01.09.2008 р., тобто у перші 12 місяців від початку надання послуг.

Враховуючи наведене, вимоги про стягнення з відповідача неустойки відповідають умовам договору № ДХ-151007.    

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити

розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем є суттєво меншою у порівнянні з розміром заявленої до стягнення договірної неустойки, керуючись положення ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 599,00 грн. неустойки.  

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка Гейм” (04119 , м. Київ, вул. Зоологічна, 8, к. А, ідентифікаційний код 33790775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теле-Гульф” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12,  ідентифікаційний код 24267660) 2 000 (дві тисячі) грн. 04 коп. боргу, 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. неустойки, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. державного мита та 68 (шістдесят вісім) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.

Суддя                                                                                               С.В. Шабунін

Справа №  46/2

13.04.09