Рішення

від 10.12.2013 по справі 920/1956/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2013 Справа № 920/1956/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант оптимум», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний

завод», м. Конотоп Сумської області

про стягнення 62 684 грн. 13 коп.

Суддя Джепа Ю. А.

Представники:

від позивача - Святогор Х. В. (довіреність № 13 від 16.05.2013 р.).

від відповідача - не з'явився;

при секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 63 674 грн. 95 коп. відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди нежилих приміщень № 58/284-02 від 07.02.2012 року, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав додаткові матеріали в обґрунтування позовних вимог та уточнив суму позовних вимог, відповідно до яких, просить суду стягнути з відповідача 62 684 грн. 13 коп., в тому числі: 57 009 грн. 72 коп. суму основного боргу, 4 264 грн. 01 коп. пені, 1 410 грн. 40 коп. - 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення ( а.с. 26).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

07 лютого 2012 р. року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди нежилих приміщень № 58/284-02.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення, які є другим поверхом окремої нежитлової триповерхової будівлі з цегляними стінами, за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 23 А, загальною площею - 186 м. кв. Метою оренди, є використання об'єкту під офіс з метою розміщення адміністративних служб Орендаря.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2012 року нежилі приміщення були передані відповідачу. Факт передачі приміщень підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 15 лютого 2012 року (а.с. 15).

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони домовилися, що вартість оренди одного метра квадратного Об'єкту за місяць складає 306 грн. 80 коп., що на момент підписання Договору за офіційним курсом НБУ (7.9897 гривень за 1 долар США) становить 38 доларів США 40 центів, загалом за Об'єкт -57065 грн. 63 коп. на місяць, що на момент підписання Договору за офіційним курсом НБУ (7. 9897 гривень за 1 долар США) становить 7142 долари США 40 центів ( а.с. 9).

Згідно з положеннями п. 3.5 Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у цьому Договорі або окремо письмово повідомлений Орендодавцем, за кожний календарний місяць користування Об'єктом до 25 (двадцять п'ятого) числа попереднього місяця, крім оплати за перший та останній місяці оренди, які сплачуються в порядку, передбаченому п. 3.3. даного Договору - протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Договору Орендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший та останній місяці орендного користування, у розмірі визначеному п. 3.1. даного Договору ( а.с. 9).

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за листопад 2012 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 57 009 грн. 72 коп.

З матеріалів справи вбачається, що факт заборгованості відповідачем не заперечується і підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 23.01.2013 р., підписаного та скріпленого печатками обох сторін ( а.с. 18).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку на адресу відповідача 23 вересня 2013 року направлено претензію про сплату орендної плати, однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт передачі відповідачу в оренду нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 23 А підтверджується відповідним актом приймання-передачі, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату за листопад 2012 року, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 57 009 грн. 72 коп.

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 57009 грн. 72 коп. заборгованості по орендній платі за листопад 2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 1 410 грн. 40 коп.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 410 грн. 40 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 6.3. договору, якщо орендар допустить прострочення під час сплати орендної плати, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості (орендної плати), за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 4 264 грн. 01 коп. (а.с. 28).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 264 грн. 01 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Окрім цього, позивачем в позовній заяві було заявлене клопотання про накладення арешту на цінні папери ПАТ «Конотопський арматурний завод» акції іменні прості, бездокументарна форма випуску, код ISIN UA4000070429.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. Враховуючи, що розгляд справи призначено на 10.12.2013 року і необхідністю заслуховування думки сторін, суд вважає за доцільне розглядати заяву про забезпечення позову в судовому засіданні.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчи дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (клопотання).

Зазначене вище відповідає роз'ясненням, наданим у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Враховуючи, що заявником не наведено вищезазначених обставин, у зв'язку з якими поданий ним позов необхідно забезпечувати та не надано відповідних доказів, в задоволені клопотання суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» (41612, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код 00218331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант оптимум» (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 23 А, код 33597829) 57 009 грн. 72 коп. основного боргу, 1410 грн. 40 коп. 3 % річних, 4264 грн. 01 коп. пені, 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2013 року

Суддя (підпис) Ю.А. Джепа