Рішення

від 02.12.2013 по справі 922/4391/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4391/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Яна Плюс", с. Петрівка Щорського району Чернігівської області, до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сенс Україна", м. Харків, про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Душин А.В. (дов.),

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПСП "Яна Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Агро Сенс Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача 1629848,82 грн., в т.ч. сума невикористаного авансу - 856638,70 грн., штраф за несвоєчасну доставку обладнання - 773210,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між сторонами договору комісії №1/05-12 від 11.05.2012 року, за яким відповідач зобов'язався за замовленням позивача придбати для нього обладнання, а у випадку прострочення доставки обладнання повинен сплатити штраф у розмірі 10% від вартості обладнання. Як вказує позивач в позовній заяві, в подальшому сторони 01.08.2012 року уклали дві додаткові угоди до договору, яким визначили новий перелік обладнання, його вартість та строки передачі обладнання позивачу, проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки обладнання, визначеного додатковими угодами, здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим позивач в порядку ст.1025 ЦК України на підставі заяви від 14.10.2013 року відмовився від договору комісії №1/05-12 від 11.05.2012 року та звернувся до господарського суду з відповідним позовом. Позивач просить у відповідності до вимог ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 856638,70 грн. та нарахований на підставі п. 5.4 договору комісії за несвоєчасну передачу майна позивачу за умовами додаткових угод від 01.08.2012 року № 1, № 2 штраф.

У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлювався належним чином.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 21.10.2013 року порушено провадження у справі № 922/4391/13, розгляд справи призначено на 06.11.2013 року, ухвалою суду від 06.11.2013р. розгляд справи відкладений на 20.11.2013р.

Дані ухвали суду направлялись відповідачу за місцем його реєстрації, яке підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак поштові відправлення повернуті поштою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами не скористався.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, в слуханні справи 20.11.2013р. судом оголошена перерва до 02.12.2013р. о 10:00 год.

Про оголошену перерву відповідач був повідомлений відповідним листом.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11 травня 2012 року між ПСП "Яна Плюс" (комітент, позивач) та ТОВ "Агро Сенс Україна" (комісіонер, відповідач) був укладений договір комісії № 1/05-12, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за винагороду за рахунок комітент від свого імені здійснити покупку обладнання, переданого на комісію (п.1.1. Договору). Умови угоди, кількість, якість та ціна продажу продукції, а також інші умови визначаються сторонами в додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору за виконання доручення комітент платить комісіонеру винагороду в розмірі 10000,00 грн.

Згідно х п. 6.1 Договору договір діє до 31 грудня 2012 р.

До Договору підписані відповідні додатки, які були змінені додатковими угодами № 1, № 2 від 01.08.2013р.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2013р. до Договору № 1/05-12 від 11.05.2012р. сторони погодили, що комісіонеру доручено здійснити за рахунок комітента від свого імені покупку, доставку, митне очищення зерносушарки виробництва Латвії, компанії PRECO. Поставка повинна бути здійснена протягом 80 днів з дня отримання передплати, монтажні роботи здійснюються протягом 15 днів. Сторонами визначені технічні характеристики зерносушарки. Вартість зерносушарки визначена в сумі 1500000,00 грн. Оплата здійснюється наступним чином : 50% - передплата, 45% - по факту виготовлення на заводі, 5% - після підписання акту прийму-передачі. Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2013р. до Договору № 1/05-12 від 11.05.2012р. сторони погодили, що комісіонеру доручено здійснити за рахунок комітента від свого імені покупку, доставку, митне очищення силосів металевих для зберігання зерна. Сторонами визначені технічні характеристики обладнання. Вартість обладнання з урахуванням транспортних витрат визначена сторонами в сумі 6714174,80 грн. Оплата здійснюється наступним чином : 50% - передплата, 50% - по факту виготовлення на заводі. Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору. Поставка обладнання повинна бути здійснена протягом 12-13 тижнів після передплати.

На моменту кладення додаткових угод позивачем на користь позивача були здійснені авансові платежі на загальну суму 3660000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 675 від 28.05.2012р. на суму 1000000,00 грн., № 708 від 01.06.2012р. на суму 1000000,00 грн., № 773 від 22.06.2012р. на суму 150000 грн., № 803 від 03.07.2012р. на суму 500000 грн., № 861 від 20.07.2012р. на суму 1010000,00 грн.

Таким чином авансовий платіж за додатковою угодою № 1 від 01.08.2012р. в сумі 750000,00 грн. був сплачений на момент її укладення, а отже відповідач повинен був здійснити поставку товару протягом 80 днів, а саме в строк до 20.10.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що така поставка була здійснена 10.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.12.2012р. та актом № 1 від 10.12.2012р. прийому-передачі майна, тобто з порушенням строків, встановлених додатковою угодою № 1 від 01.08.2013р.

Крім того на момент укладення додаткової угоди № 2 від 01.08.2012р. сума авансових платежів склала 2910000,00 грн. (3660000,00 грн. - 750000,00 грн. = 2910000,00 грн.).

Платіжним дорученням № 957 від 07.08.2012р. позивачем була здійснена передплата у розмірі 440000,00 грн., таким чином станом на 07.08.2012р. відповідач отримав передплату в розмірі 3350000,00 грн.

За додатковою угодою № 2 від 02.08.2012р. вартість обладнання склала 6232101,20 грн., від якої 50% становить 3116050,60 грн., а отже станом на 07.08.2013р. передплата за додатковою угодою № 2 була здійснена позивачем у повному обсязі та відповідач повинен був поставити обумовлене обладнання в строк до 06 листопада 2012р. (13 тижнів з дня передплати).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково виконані умови додаткової угоди № 2 від 01.08.2013р., відповідачем не поставлене обумовлене обладнання в повній комплектації, а лише поставлені окремі частини на загальну суму 5477294,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 10.12.2012р., № 3 від 10.12.2012р., № 4 від 10.12.2012р., № 5 від 10.12.2012р., № 6 від 10.12.2012р., № 7 від 10.12.2012р., № 8 від 13.12.2012р. та відповідними актами прийому-передачі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного виконання доручень комісіонера та здійснені поставки товару несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1 ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Умовами Договору, а саме пунктом 5.4, передбачено, що за несвоєчасну передачу продукції комітенту комісіонер платить штраф у розмірі 10% вартості майна.

Відповідачем несвоєчасно поставлено обладнання на загальну суму 7732101,20 грн., у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 5.4 Договору нарахований штраф у сумі 773210,12 грн.

Щодо співрозмірності застосованих штрафних санкцій позивач пояснив, що він розраховував на отримання обладнання саме в обумовлені строки, оскільки в той період таке обладнання потрібно було для господарської діяльності підприємства. Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, позивач вимушений був укласти договори з іншими суб'єктами господарювання на монтажні роботи силосу та інших пристроїв, а також на монтаж сушарки, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати на оплату виконаних робіт в сумі 804775,00 грн.

Суд вважає, що нарахування позивачем штрафу в сумі 773210,12 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Судом також встановлено, що крім суми передплати в розмірі 4100000,00 грн., позивачем були здійснені оплати на загальну суму 4111000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи (а.с. 46-70).

Відповідачем поставлено обладнання на загальну суму 6977294,10 грн.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачем були надані послуги крана на суму 25000,00 грн., та автотранспортні послуги на суму 352067,20 грн. Позивач вказує, що визнає надання таких послуг відповідачем, хоча останнім і не було надано звіту комісіонера.

Таким чином, позивач здійснив на користь відповідача платежі за договором № 1/05-12 від 11.05.2012р. на загальну суму 8211000,00 грн., а отримав товар і послуги від відповідача на загальну суму 7354361,30 грн., тобто відповідачем не поставлений товар та не надані послуги на суму, яку він отримав від позивача, в розмірі 856638,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1025 ЦК України комітент має право відмовитися від договору комісії.

Позивач направив на адресу відповідача заяву від 14.10.2013р. про відмову від договору комісії № 1/05-12 від 11.05.2012р. та в даній заяві позивач вимагав сплатити штраф у сумі 773310,12 грн. та повернути суму передплати в розмірі 856638,70 грн., а також надати відповідні звіти комісіонера, що підтверджується заявою, описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком.

Відповіді на дану заяву надано не було.

Таким чином, на теперішній час договір № 1/05-12 від 11.05.2012р. припинив свою дію.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 856638,70 грн. суми отриманого, але невикористаного авансу.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивач росить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, а також витрати на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України при задоволенні позовних вимог витрати щодо сплати судового збору та на послуги адвоката покладаються на відповідача.

До матеріалів справи доданий договір № 0/10/2013Р від 10.10.2013р., укладений між ПСП "Яна Плюс" (замовник) та Адвокатським об'єднанням Адвокатська контора "Андрій Душин і Партнери" (виконавець), за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання по підготовці та веденню справи в господарському суді з метою захисту інтересів замовника у спорі з ТОВ "Агро Сенс Україна" щодо виконання останнім умов договору комісії № 1/05-12 від 11.05.2012р.

Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням № 1759 від 08.11.2013р.

Суд вважає доведеними понесення позивачем витрат на послуги адвоката, однак понесена сума витрат не є співрозмірною щодо виконаної роботи. Зокрема, суд враховує, що спір, який виник, не є складним, для складання позовної заяви не потребувалось вивчення великої кількості документів та нормативної бази.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сенс Україна" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, офіс 811/2, код 36815215) на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Яна Плюс" (15222, Чернігівська область, Щорський район, с. Петрівка, вул. Центральна, 16, код 32300997) 856638,70 грн. основної заборгованості, 773210,12 грн. штрафу за несвоєчасну доставку обладнання, 32596,98 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Яризько В.О.