Постанова

від 10.12.2013 по справі 904/7104/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 904/7104/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Проскурін Д.О., довіреність № 02/11 від 20.01.11;

від відповідача-2: Сеника С.Г., довіреність № б/н від 25.09.13;

представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро, ЛТД"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі №904/7104/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробізнесбуд", м. Дніпродзержинськ

до відповідача №1: товариства з обмеженою відповідальністю "Пол - Трейд", м. Дніпродзержинськ,

відповідача №2: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро, ЛТД", м. Харків

про: стягнення 2 982 096,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі №904/7104/13 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пол - Трейд" та товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро ,ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробізнесбуд" 2 982 096,00 грн. - заборгованості за договором.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав доказів отримання оплати заборгованості за поставлений товар. Оскільки відповідач-2 як поручитель відповідає перед кредитором за порушення свого зобов'язання боржником, то боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники.

Судом застосовані положення ст. 92 ЦК України, у відповідності до яких у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Оскільки відповідач-2 не довів належними доказами, що позивач за викладених обставин знав чи міг знати про наявність будь-яких обмежень щодо укладання договору поруки №1 від 25.12.2006 року комерційним директором ТОВ НВФ «Укртехелектро, ЛТД» Поповим В.А., суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення клопотань про призначення експертизи.

Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач-2 із апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону щодо:

- отримання ним вимоги про виконання свого зобов'язання за договором поруки, оскільки в договорі вказано, що термін розрахунку визначений «з відстрочкою платежу, але не пізніше 01.06.2013 року», таким чином, не зазначено термін (строк) виконання основного зобов'язання. Суд помилково вважав факт отримання товариством вимоги про сплату заборгованості отриманою, оскільки Попов В.О. не є посадовою особою відповідача-2, не перебуває в штаті товариства і не передавав вимогу керівництву, оскільки не вважав це за потрібне. Копія довіреності від 11.01.2006 року зроблена з копії не є належним доказом представництва і повноважень комерційного директора Попова В.А. на підписання договору;

- на порушення ст. 32 ГПК України пояснення Попова В.О. прийняті як доказ помилково, оскільки він не є особою, що має право надавати пояснення у справі. У будь-якому випадку Попов В.О. був уповноважений тільки на вчинення правочинів в інтересах товариства, а не договорів, за якими товариство несе майнові ризики, а тому договір вчинений з перевищенням повноважень.

Просить задовольнити апеляційну скаргу і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо відповідача-2.

26.11.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляцій скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

10.12.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача та представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили рішення господарського суду у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ НВФ «Укртехелектро, ЛТД» солідарно суми боргу - відмовити.

Представник відповідача-1 в судове засідання 10.12.2013 року не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28. Був присутній у судовому засіданні 21.11.2013 року, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.165).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На юридичну адресу відповідача-1 неодноразово направлялись копії ухвал суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії із зазначенням дати та кількості відправлених копій, також в матеріалах справи містяться рекомендовані поштові відправлення (повідомлення), що повертались до суду із відмітками відділення поштового зв'язку (а.с. 153, 178). Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-1 належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ним права судового захисту своїх інтересів.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро, ЛТД" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення суми заборгованості пред'явлена до боржника і до поручителя, як до солідарних боржників.

Як доказ наявності договору поруки надана копія договору поруки №1 від 25 грудня 2006 року, укладеного з боку відповідача-2 по довіреності від 11 січня 2006 року на представництво Поповим В.А., копія якої надана також в матеріали справи.

Апеляційним господарським судом досліджено копію цієї довіреності без номера від 11.01.2006 року (а.с. 33) і встановлено, що у справу надана копія довіреності, зроблена з копії, що не є належним та допустимим доказом представництва Попова В.А. за такою довіреністю.

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою уповноваженою на це її установчими документами особою та скріпляється печаткою цієї юридичної особи.

Тобто, належним доказом представництва юридичної особи є саме оригінал довіреності або належним чином засвідчена копія довіреності, а не копія, зроблена з копії.

У відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Судом першої інстанції це питання не досліджено і не витребувано оригінал довіреності, оригінал договору поруки.

За змістом ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За обсягом повноважень, зазначених у довіреності, вони мають обмежувальний характер, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Укртехелектро, ЛТД» в особі генерального директора Чайникова Ю.В. уповноважила Попова В.А. вести від імені і в інтересах товариства переговори з третіми особами і надає йому право укладення всіх передбачених законом угод по предмету переговорів, підписання договорів (контрактів, угод) на погоджених з ним умовах, а також вчинення всіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного доручення.

Оскільки у тексті договору поруки від 25 грудня 2006 року (а.с. 28) міститься посилання на доручення, видане Попову В.А. на представництво інтересів відповідача-2, то позивач, укладаючи договір, міг ознайомитися з текстом доручення і міг знати про те, що укладення договорів вище означеним представником можливо тільки тих, що укладені в інтересах товариства, а не в інтересах третіх осіб (п. 3.34 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Так, предметом укладеного договору поруки є зобов'язання відповідача-2 відповідати перед Кредитором-Постачальником за виконання своїх грошових зобов'язань, що випливають з договору поставки №25/12-1 від 25 грудня 2006 року, укладеного між Постачальником та Покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Пол-Трейд», яке надалі іменується «Боржник». (а.с.28). Проте, у тексті договору поруки не йдеться про дотримання інтересів поручителя, що випливають з даного договору, навпаки він спрямований на їх обмеження, а тому договір не можна вважати таким, що укладений з метою дотримання інтересів поручителя, отже договір вчинено з перевищенням повноважень, зазначених у довіреності.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки доказів схвалення правочину не відбулося, то такий договір не створює юридичних обов'язків для поручителя. Статутним документом відповідача-2 не передбачено право Попова В.А. на вчинення будь-яких дій без довіреності. Таке право надано тільки генеральному директору відповідача-2. За вказаних обставин довідка ЄДРПОУ не є належним доказом його повноважень. В силу положень Цивільного кодексу України тільки статутні документи можуть визначати склад та компетенцію керівних органів товариства, а не довідка ЄДРПОУ.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 92 ЦК України, оскільки позивач у судовому засіданні визнав доводи апеляційної скарги і зазначив про їх обґрунтованість, а значить він не міг не знати про обмеження представника на укладення правочинів тільки в інтересах товариства.

Крім того, у відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 555 ЦК України передбачено, що:

- у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

- поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Отже, за законом у цьому випадку не має обов'язкової процесуальної співучасті.

Виходячи з положень ч. 1ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором; має право висувати заперечення проти вимог кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Пунктом 4.3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань.

Реалізовуючи своє право, Кредитор 15 жовтня 2013 року направив поручителю вимогу про виконання грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, яка була вручена засновнику Попову В.А. під розписку. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на вручення вимоги неналежній особі, яка в силу вимог статутних документів не може представляти юридичну особу.

Позивач зауважує на тому, що дійсно ним вручена вимога неналежному представнику, а отже відсутні правові підстави вимагати виконання боргу від поручителя.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

За таких обставин, кредитор як особа, що не пред'явила вимогу належному представникові поручителя несе ризик непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції має бути змінене в частині виключення відповідальності поручителя.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро, ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі №904/7104/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі №904/7104/13 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пол - Трейд" (51931, м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 74-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31496905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробізнесбуд" (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд. 26, кв. 16, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33127602) 2 982 096,00 грн. - заборгованості за договором; 59 641,92 грн. - витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробізнесбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Укртехелектро, ЛТД" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 29 820,96грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять грн. 96 коп.)

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 11.12.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик