Рішення

від 09.04.2009 по справі 44/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/63

09.04.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН”

До                Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЕС БУД”  

про     стягнення 437 259,84 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Саєнко О.В. (довіреність б/н від 21.08.2009 р.)

від відповідача              не з'явився

Рішення прийняте 02.04.2009 p., оскільки в судових засіданнях 26.02.2009 р., 10.03.2009 р., 19.03.2009р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕС БУД”  437 259,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 21/об від 13.01.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.   

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).       

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 75-07 ДБ (далі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в порядку та на умовах, передбачених договором, товарний бетон та іншу продукцію (надалі –товар), яка виробляється позивачем, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити у розмірі, порядку та в строки, обумовлені в договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару за одиницю, найменування товару по позиціям, маркам, видам зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.3. договору загальна вартість договору визначається, виходячи з вартості фактично поставленого товару відповідачеві, з врахуванням цін, вказаних у відповідних специфікаціях, діючих в період поставки товару.

Положеннями п. п. 3.6., 7.1., 7.3. договору передбачено, що товар за договором вважається поставленим з моменту підписання відповідачем товарно –транспортних накладних на товар.

Відповідно до п. 5.1. договору при розрахунку сума, яку відповідач зобов'язаний перерахувати позивачеві, складається із ціни товару, вартості послуг (работ) та інших витрат, передбачених договором, специфікаціями до договору, які діють у відповідний період поставки товару.

Згідно з п. 5.8. договору кінцеві взаємні розрахунки за договором здійснюються сторонами відповідно до фактично отриманого відповідачем товару, що підтверджується підписаними сторонами товарно –транспортними накладними на отриманий відповідачем товар, протягом 7 календарних днів.

Між позивачем та відповідачем було укладено наступні специфікації до договору: № 1 від 10.10.2007 р., № 1/1 від 02.11.2007 р., № 2 від 06.11.2007 р., № 3 від 15.01.2008 р., № 4 від 12.08.2008 р., № 5 від 22.08.2008 р.

Положеннями вищезазначених специфікацій до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити роботу техніки позивача із розрахунку 2,00 грн. з ПДВ за хвилину, якщо час вивантаження товару перевищує 60 хвилин на буд майданчику.

Між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2007 р., якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2008 р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 361 478,00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 380 від 02.02.2008 р., № 383 від 02.02.2008 р., № 387 від 04.02.2008 р., № 406 від 05.02.2008 р., № 432 від 06.02.2008 р., № 441 р. від 07.02.2008 р., № 116 від 16.01.2008 р., № 255 від 25.01.2008 р., № 267 від 25.01.2008 р., № 320 від 29.01.2008 р., № 340 від 30.01.2008 р., № 6583 від 29.12.2007 р., № 6589 від 29.12.2007 р.

Також позивачем на виконання умов договору було надано послуг по техніки позивача на загальну суму 700,00 грн., а відповідач прийняв вказані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому –передачі робіт № 79 від 07.02.2008 р., № 83 від 08.02.2008 р., № 60 від 31.01.2008 р., № 65 від 31.01.2008 р., № 51 від 28.01.2008 р., № 853 від 31.12.2007 р., № 843 від 29.12.2007 р.

Позивачем відповідачеві було направлено претензію № 14/об від 31.03.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість. Відповіді на претензію позивачем отримано не було.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 351 065,99 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. а) п. 8.2. договору за прострочення в здійсненні платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачеві за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 76 213,51 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 980,34 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 4 373,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”АЛЕС БУД”  (03134, м. Київ, вул. Якутська, 10, код ЄДРПОУ 30310055) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН” (83048, Донецька область, м. Донецьк, просп. Титова, 15, код ЄДРПОУ 33221450) 441 750  (чотириста сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. 84 коп., з яких 351 065 (триста п'ятдесят одна тисяча шістдесят п'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 76 213 (сімдесят шість тисяч двісті тринадцять) грн. 51 коп. пені, 9 980 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 34 коп. трьох процентів річних, 4 373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

Суддя                                                                        П.П.Чеберяк