Рішення

від 08.04.2009 по справі 17/13-09-379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/13-09-379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2009 р.Справа  № 17/13-09-379

За позовом:   Малого приватного підприємства „Тотем”;

до  відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів”;

про стягнення 239 484,36 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Дурниця В.М. –на підставі довіреності від 01.01.2009р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 239 484,36 грн. –заборгованості за переданий по договору товар.

Відповідач в судові засідання призначені по справі з'явився, надав відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також зазначив, що вказана сума не може бути перерахована у зв'язку з відсутністю у підприємства грошових коштів.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва починаючи з 04.03.2009р. по 08.04.2009р. о 10 год. 20хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ДП ДАК „Хліб України” „Одеський КХП” (надалі відповідач) та МПП „ТОТЕМ” (надалі позивач) укладені наступні договори купівлі-продажу: №560-11-06 від 20.11.2006р., №577-11-06 від 27.11.2006р.; №576-11-06 від 27.11.2006р., №571-11-06 від 23.11.2006р.; №570-11-06 від 23.11.2006р.; № 569-11-06 від 23.11.2006р.; №563-11-06 від 21.11.2006р.; №561-11-06 від 20.11.2006р.; №551-11-06 від 17.11.2006р.

Умови укладених між сторонами договорів ідентичні, за виключенням назви товару та ціни по якій він відпускався.

У відповідності до п. 1.1 укладених договорів, продавець зобов'язується передати у власність покупця належний йому товар, а покупець прийняти і оплатити його.

Умовами названих договорів сторони узгодили, що оплата за переданий товар проводиться покупцем на протязі 3-х банківських днів після надання продавцем документів, вказаних в п. 3.2 Договорів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 3.2 цього ж договору передбачено, що продавець зобов'язується передати товар у власність покупця згідно п. 3.1 даного договору, з оформленням рахунку, податкової накладної та видаткової накладної.

Так позивачем на у власність відповідача на виконання умов укладених договорів був переданий товар (пшениця 3-го та 4-го класу) на загальну суму 220 770,25 грн.

Позивач взяті на себе зобов'язання по укладеним договорам виконав у повному обсязі.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання по вищевказаним договорам виконав не належним чином, а саме перерахував на користь позивача лише частину грошових коштів у розмірі 25 000 грн., остаточна ж сума залишилась не сплаченою.

14.12.2007р. між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди до раніш укладених між ними договорам, згідно з якими вони змінили зміст п. 5.2 основних договорів, та виклали їх у наступній редакції: у разі несвоєчасної оплати товару покупець здійснює оплату товару по завищеній вартості (сума зазначається окремо у кожній додатковій угоді для окремого Договору).

27.11.2008р. між сторонами по справі складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого за відповідачем по вище укладеним договорам та додатковим угодам до них рахується заборгованість у розмірі 239 484,36 грн.

Зазначені обставини спонукали МПП „ТОТЕМ” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№493 від 28.01.2009р.) про стягнення з ДП  ДАК „Хліб України „Одеський КХП” заборгованості за укладеними договорами у розмірі 239 484,36 грн.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2009р. порушено провадження у справі №17/13-09-379 за позовом МПП „ТОТЕМ” до ДП ДАК „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” про стягнення 239484,36 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Вимогами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов'язання по укладеним договорам купівлі-продажу виконувалися у повному обсязі, а саме позивач передав у власність відповідача товар обумовлений договорами на загальну суму 220 770,25 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-22/11 від 22.11.2006р., №РН-24/11/5 від 24.11.2006р., №РН-24/11/6 від 24.11.2006р.; №РН-27/11/2 від 27.11.2006р.; РН-21/11-4 від 21.11.2006р.; №РН-27/11/3 від 27.11.2006р.; РН-24/11/3 від 24.11.2006р. та податковими накладними копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов укладених договорів порушив свої зобов'язання сплативши лише частину вартої прийнятого товару у розмірі 25 000 грн., остаточна ж вартість оплачена не була.

У зв'язку з тим, що відповідачем були порушені строки оплати прийнятого ним товару, на підставі укладених додаткових угоди до кожного з договорів він зобов'язався оплатити товар по завищеній вартості, яка є окремою для кожного з договорів.

Дослідивши наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків та окремий розрахунок суми позовних вимог, суд встановив, що за відповідачем станом на час розгляду справи дійсно рахується заборгованість у загальному розмірі 239 484,36 грн.

При цьому, відповідач в судовому засіданні підтвердив факт наявності у нього такої заборгованості, а також надав письмовий відзив в якому зазначив, що станом на час розгляду справи у суді підприємство не має можливості розрахуватися з своїми контрагентами в результаті відсутності на розрахункових рахунках грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку відповідача умов договорів №560-11-06 від 20.11.2006р., №577-11-06 від 27.11.2006р.; №576-11-06 від 27.11.2006р., №571-11-06 від 23.11.2006р.; №570-11-06 від 23.11.2006р.; № 569-11-06 від 23.11.2006р.; №563-11-06 від 21.11.2006р.; №561-11-06 від 20.11.2006р.; №551-11-06 від 17.11.2006р. та укладених до них додаткових угод, а також вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 599, 625, 629, 655, 692 ЦК України, позовні вимоги МПП „ТОТЕМ” суд вважає обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та  такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України „Одеський комбінат хлібопродуктів” /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20, код ЄДРПОУ 00952137/ на користь малого приватного підприємства „ТОТЕМ” /67500, Одеська область, Комінтернівський район, с.м.т. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, каб. 6, код ЄДРПОУ 32497234/ 239 484 грн. 36 коп. /двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 36 коп./ - основного боргу; 2 394 грн. 84 коп. /дві тисячі триста дев'яносто чотири грн. 84 коп./ державного мита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя