Рішення

від 13.04.2009 по справі 53/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/120

13.04.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-бізнес»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»

про стягнення 59 816,40 грн.

                                                                        Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Музика А.І. –представник по довіреності від 02.12.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»заборгованості за поставку товару відповідно до видаткових накладних в розмірі 59 816,40 грн., в тому числі 42 858,40 - сума основного боргу, пеня в розмірі – 5 125,86 грн., 3% річних в розмірі –1 489,74 грн., збитки від інфляції –10 342,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/120, розгляд справи призначено на 23.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.02.2009р. прийнято клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог, таким чином заборгованість відповідача по справі з урахуванням заяви позивача про зміну розміру позовних вимог становить: 42 858,40 грн. основного боргу, 1 873,52 грн. –3% річних, 13 525,19 грн. –збитки від інфляції та розгляд справи відкладено на 16.03.2009р. Від стягнення з відповідача пені в сумі 5 125,86 грн. позивач відмовився.

Судове засідання по справі № 53/120, призначене на 16.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/120 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.

В судовому засіданні 13.04.2008р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 42 858,40 грн. основного боргу, 1 980,67 грн. 3% річних та 14 768,08 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 986233 від 13.02.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Прок-бізнес»за період з 20.06.2007р. по 07.04.2008р. було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»отримано товар  на загальну суму 63 953,52 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 0804-08/1 від 08.04.2008р., №  0704-08/1 від 07.04.2008р., № 0204-08/2 від 02.04.2008р., № 2703-08/1 від 27.03.2008р., № 2603-08/2 від 26.03.2008р., № 1903-08/8 від 19.03.2008р., № 1903-08/7 від 19.03.2008р., № 1803-08/3 від 18.03.2008 р., № 0703-08/3 від 07.03.2008р.,  № 0503-08/3 від 05.03.2008р., № 2802-08/7 від 28.02.2008р., № 3110-07/5 від 31.10.2008р.,  № 1110-07/8 від 11.10.2007р.,  № 0510-07/1 від 05.10.2007р., № 2609-07/2 від 26.09.2007р., № 1809-07/5 від 18.09.2007р., № 1409-07/5 від 14.09.2007р.,  № 1309-07/5 від 13.09.2007р., № 1109-07/4 від 11.09.2007р., № 0709-07/6 від 07.09.2007р., №  0609-07/2 від 06.09.2007р., № 3008-07/11 від 30.08.2007р., № 2708-07/7 від 27.08.2007р., № 2208-07/6 від 22.08.2007р., № 1708-07/14 від 17.08.2007р., № 1408-07/8 від 14.08.2007р., № 1308-07/5 від 13.08.2007р., № 0608-07/2 від 06.08.2007р., № 0308-07/11 від 03.08.2007р., № 2507-07/1 від 25.07.2007р., № 1907-07/4 від 19.07.2007р., № 1607-08/7 від 16.07.2007р., № 1107-07/4 від 11.07.2007р., № 0407-07/4 від 04.07.2007р., № 0407-07/3 від 04.07.2007р., № 2706-07/4 від 27.06.2007р., № 2606-07/1 від 26.06.2007р., № 2206-07/2 від 22.06.2007р., № 2106-07/2 від 21.06.2007р. підписаними сторонами належним чином та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено та підписано повноважними особами акт звірки станом на 01.08.2008р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 42 858,40 грн. (оригінал акту додано до матеріалів справи).    

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію Вих.. № 7-1/1 від 08.12.2008р. з вимогою про погашення заборгованості. Доказом отримання вказаної претензії відповідачем 09.12.2008р. є відмітка останнього про отримання з відбитком печатки.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та взяті на себе зобов'язання не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар частково, сплативши позивачу 21 095,12 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з особового рахунку позивача (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 15.12.2008р. оплати позивачу поставлений товар у сумі 42 858,40 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 15.12.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 42 858,40 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42 858,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 42 858,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу (з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача по справі 3 % річних в сумі 1 980,67 грн. та збитків від інфляції в сумі 14 768,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач нараховує 3% річних та збитки від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання з моменту поставки товару, відповідно до видаткових накладних, залучених до матеріалів справи, що є невірним виходячи з нижченаведеного.

В накладних на отримання товару, залучених до матеріалів справи і відповідно до яких позивач нараховує суму збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання, не вказано до якої дати відповідач повинен сплатити кошти за поставку товару позивачем в повному обсязі.

Таким чином, необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, де вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивач вимагав виконання обов'язку відповідачем шляхом оплатити товару 08.12.2008р. (претензія про сплату боргу № 7-1/1 від 08.12.2008р.).

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був у строк до 15.12.2008р. оплати позивачу поставлений Товар у сумі 42 858,40 грн., а вразі невиконання відповідачем даного обов'язку позивач має право, на підставі ст. 625 ЦК України, стягувати з боржника 3% річних та збитків від інфляції (з моменту невиконання боржником обов'язку щодо оплати товару, поставленого по накладним, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відреагував на претензію позивача та не оплатив суму залишкової заборгованості по видатковим накладним, тому пред'являючи позов, позивач має право нараховувати 3% річних та збитки від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.12.2008р. по 31.03.2009р.

З огляду на вищевикладене, суд зробив свій перерахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідно до документів, які знаходяться в справі та  норм чинного законодавства України

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі  369,87 грн. підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду (42 858,40 грн. *3%/365*105).

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3 385,79 грн. також підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Оскільки офіційний індекс інфляції за грудень 2008 року становив 102,1%,  за січень 2009 року 102,9%, за лютий 2009р. 101,5% та за березень 2009р. 101,4% вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 14 768,08 грн. підлягають задоволенню в розмірі 3 385,79 грн. за розрахунком суду (42 858,40 грн. * 102,1% - 42 858,40 грн. = 900,02 грн. + (42 858,40 грн. * 102,9% - 42 858,40 грн. = 1 242,89 грн. + (42 858,40 грн. * 101,5% - 42 858,40 грн. = 642,87 грн. + (42 858,40 грн. * 101,4% - 42 858,40 грн. = 600,01 грн. = 3 385,79 грн.).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач у судове засідання не з'явився,  доказів на спростування обставин, викладених позивачем, та контррозрахунку суми  заборгованості не надав.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру  ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994р. «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи те, що ціна позову складає 59 607,15 грн. державне мито мало б бути сплачене позивачем в розмірі 596,07 грн., а не в розмірі 598,17 грн., як свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 4 від 12.01.2009р. про сплату державного мита.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22-А; ідентифікаційний  код 30605098 з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-бізнес» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А;  ідентифікаційний код 23720903)  42 858 (сорок дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 369  (триста шістдесят дев'ять) грн. 87 коп. три відсотка річних, 3 385 (три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн.. 79 коп. інфляційних витрат, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 14 коп.  витрат по сплаті державного мита та 92 (дев'яносто дві) грн.  28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.  

          4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Прок-бізнес»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А;  ідентифікаційний код 23720903) з Державного бюджету державне мито в сумі 2 (дві) грн. 10 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 4 від 12.01.2009р. Платіжне доручення № 4 від 12.01.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/120.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                Грєхова О.А.