Рішення

від 30.04.2009 по справі 19/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.09                                                                                 Справа № 19/32

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання      Добродзій Є.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Полонез”, смт.Слов”яносербськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД”, м.Луганськ

про стягнення 21511 грн. 41 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Янкович Н.Д., довіреність № 1 від 08.01.2009;

від відповідача –Конопльова І.Л., довіреність № б/н від 30.01.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 759 від 25.03.2007 у розмірі 19413,72 грн. та пені у сумі 229,90 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Полонез” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД” (відповідачем) 25.03.2007 був укладений договір купівлі-продажу № 759 (далі –договір), за умовами якого позивач –Продавець, прийняв на себе зобов'язання передати у власність товар, а відповідач - Покупець, зобов'язався прийняти й оплатити товар.

Відповідно договору товар постачається покупцю за цінами та в асортименті, попередньо узгодженим з продавцем у заявці на отримання конкретної партії товару або Специфікаціях на кожну партію товару, які є невід”ємною частиною договору.

Загальна сума договору згідно п.1.3 складає суми всіх накладних.

Сторони в договорі узгодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, які свідчать про передачу товару (п.2.5).

Пунктом 3.2 передбачені умови оплати –товар оплачується на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару.

У п.7.3 договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді неустойки (пені) у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до умов цього договору позивач здійснив поставку та передачу товару відповідачу, згідно накладних: № ПЛ-0010248, № ПЛ-0010249, № ПЛ-0010250, № ПЛ-0010251, № ПЛ-0010253, № ПЛ-0010254, № ПЛ-0010255, № ПЛ-0010256, № ПЛ-0010257, № ПЛ-0010259, № ПЛ-0010258 від 05.12.08, які підписані та затверджені печатками обох сторін, на загальну суму 19413,72 грн.

Відповідач, у зазначений у п.3.2 договору термін, отриманий товар не оплатив, тобто за ним утворилась заборгованість у сумі 19413,72 грн.

Відповідно до п.7.3 договору позивачем була нарахована відповідачу пеня у розмірі 229,77 грн.

Тобто загальна сума заборгованості відповідача складає 19643 грн. 49 коп.: основного боргу –19413 грн. 72 коп.; пені –229 грн. 77 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором купівлі-продажу, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.02.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 20.02.2009.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв”язку з неявкою відповідача у засідання суду.

У судових засіданнях 20.02.2009, 06.03.2009, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерви.

Письмовим відзивом на позовну заяву від 05.03.2009 № б/н, який подано в судовому засіданні 06.03.2009, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем факту отримання у власність товару та відсутність заявок на постачання товару. Крім того, як стверджує відповідач, позивач не звертався до нього з письмовою вимогою про оплату суми боргу.

В судовому засіданні 23.03.2009 позивач подав заперечення на відзив відповідача від 23.03.2009 № 16 в якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач подав заяву від 27.03.2009 № 17 про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19413,72 грн., інфляційні нарахування у сумі 862,65 грн., 3% річних у сумі 137,23 грн. та пеню у сумі 1097,81 грн. Ця заява була розглянута в судовому засіданні та прийнята судом до розгляду.

02.04.2009 представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи на 1 місяць, яка була задоволена судом.

У судовому засіданні 30.04.2009 представник відповідача надав ще один відзив на позовну заяву № б/н від 30.04.2009, в якому визнав заборгованість перед позивачем в сумі 19413,72 грн. за договором купівлі-продажу № 759 від 25.03.2007 та за клопотанням № б/н від 30.04.2009 просить надати розстрочку погашення заборгованості строком на 6 місяців у зв”язку з важким фінансовим становищем.

Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки відповідачем не надано доказів, які підтверджують обставини, викладені в клопотанні щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 759 від 25.03.2007 позивачем було поставлено товар на суму 19413 грн. 72 коп., що підтверджено накладними.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки, відповідно до п.3.2 договору не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 19413 грн. 72 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.   

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання  заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась.

Відповідно до умов п.7.3. зазначеного договору, згідно з діючим законодавством, позивачем було обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за порушення строків оплати отриманого товару у сумі 1097 грн. 81 коп.

Тобто зазначені вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення.

Що стосується заявлених до стягнення 3% річних у сумі 137 грн. 23 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 862 грн. 65 коп., то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тобто не правомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.04.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант-ЛТД”, м.Луганськ, кв.Олексієва, б.10, код 21763334 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Полонез”, м.Луганськ, вул.16 Лінія, б.19, кв.12, код 30642454 - заборгованість за договором купівлі-продажу № 759 від 25.03.2007 у сумі 19413 грн. 72 коп., пеню у сумі 1097 грн. 81 коп., державне мито у сумі 205 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 51 коп., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 05.05.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко