Рішення

від 30.03.2009 по справі 45/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  45/40

30.03.09

За позовом: Приватного підприємства «Інтерком»

До Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк»

Про визнання третейських угод недійсними                                                     Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Позивача: Нестеренко А.О., дов.від 01.02.2008 року б/н

Відповідача: Самохін А.М., дов.від 29.09.2008 року б/н

Суть спору: визнання недійсними третейських угод у формі третейських застережень, що містяться в пункті 12.1. Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, в пункті 12.1.Кредитного договору № 012-05/815 від 28.08.2007 року, в пункті 12.1. Кредитного договору № 011-05/816 від 28.08.2007 року, в пункті 8.8.договору іпотеки№ 010-05/814/1 від 28.08.2007 року

    Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані третейські угоди у формі третейських застережень, що містяться в пункті 12.1.Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007року, в пункті 12.1.Кредитного договору № 012-05/815 від 28.08.2007 року, в пункті 12.1. Кредитного договору № 011-05/816 від 28.08.2007 року, в пункті 8.8.договору іпотеки  № 010-05/814/1 від 28.08.2007 року, укладені позивачем внаслідок істотної помилки, яка вплинула не волевиявлення позивача щодо укладання таких договорів, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст.229 Цивільного кодексу України.

        Позивач зазначає, що директор Приватного підприємства «Інтерком»при укладанні договорів, які містили третейські застереження не звернув уваги на наявність таких застережень та помилково підписав вказані договори разом з третейськими застереженнями.

       Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі та зазначив, що при укладанні кредитних договорів між сторонами дотримані вимоги чинного законодавства та досягнуто згоди щодо всіх істотних умов угоди. На думку відповідача, неуважність директора позивача

при укладанні кредитних договорів є фактично наслідком власного недбальства останнього та не є підставою для визнання правочину недійсним.

      Ухвалою від 12.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.03.2009 року

       Ухвалою від 11.03.2009 року розгляд справи відкладався на 30.03.2009 року на 11:10.

     У судовому засіданні 30.03.2009 року, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

        Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

       28.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк»(відповідачем) та приватним підприємством «Інтерком»(позивачем) укладена Генеральна кредитна угода №010-05/814, відповідно до умов якої відповідач зобов'язується надавати позивачеві кредитні кошти як в національній валюті, так і в іноземних валютах для поповнення обігових коштів, в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, які є її невід'ємними частинами (далі - кредитні договори).

       В рамках цієї Генеральної кредитної угоди між сторонами укладені наступні кредитні договори, які є невід'ємними частинами Генеральної кредитної угоди:

       -  кредитний договір №012-05/815 від 28.08.2007року, відповідно до умов якого відповідач на положеннях та умовах вказаного договору в рамках Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, надає позивачеві кредит у сумі 460 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 28.08.2017року, зі сплатою 12 % річних; мета кредиту - рефінансування діючого кредиту. До вказаного договору укладені додаткові угоди № 1 від 28.05.2008 року, додаткова угода № 2 від 28.08.2008 року;

        -  кредитний договір №011-05/816 від 28.08.2007 року, відповідно до умов якого відповідач на положеннях та умовах вказаного договору в рамках Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, відкриває позивачеві відновлювальну (револьверну) кредитну лінію (надалі-кредит) в сумі 300 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 28.08.2008 року зі сплатою 12% річних.         

Мета кредиту - фінансування поточної діяльності.

Додатковими угодами №1 від 28.05.2008 р.,  №2 від 28.08.2008 р. сторони домовилися про збільшення відсоткової ставки до 13,5% річних та продовження строку користування кредитними коштами до 30.09.2008 р.

           В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою від 28.08.2007 року № 010-05/814 та відповідно за вказаними кредитними договорами, які є її невід'ємними частинами між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 010-05/814/1 від 28.08.2007 року, за умовами якого позивачем передано в іпотеку відповідачеві нерухоме майно.

          Пунктом 12.1 Генеральної кредитної угоди від 28.08.2007 року №010-05/814 та пунктами 12.1. кредитних договорів №012-05/815 від 28.08.2007року, 011-05/816 від 28.08.2007 року, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди та пунктом 8.8. договору іпотеки від №010-05/814/1 від 28.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О., зареєстрованого в реєстрі  № 2386 передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цих договорів чи у  зв'язку з ними або випливають з них підлягають, за вибором позивача, розгляду  Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони цього Договору, здійснюється судом у складі трьох суддів.

        Формування складу третейського суду в Постійно діючому Третейському суді про асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду.

     Отже, мають місце третейські застереження, викладені в Генеральній кредитній угоді,  кредитних договорах, які є невід'ємними її частинами та договорі іпотеки, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та кредитним договорами, які підписані між позивачем та відповідачем.

         Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що третейські угоди у формі третейських застережень є такими, що укладені внаслідок істотної помилки з боку позивача, а тому, на думку позивача, мають  бути визнані недійсними.

           Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

    Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

       Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

      Відповідно до ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.      

Відповідно до ч. 1 ст.229 Цивільного кодексу України  якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно абз. 2 п. 13 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"  під помилкою  слід  розуміти  таке   неправильне   сприйняття стороною  за  угодою  предмета  чи  інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення,  за відсутності якого можна вважати, що  угода  не  була  б  укладена.  Помилка  повинна  мати  суттєве значення,  зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно  знижують  можливість  його  використання  за призначенням.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуєтсья надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, а саме статтей 1046-1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України вбачається, що істотними умовами кредитного договору, що визначені законом,              є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів.

Частиною 3 ст. 180 господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов оспорюваних договорів, оскільки вказані угоди містять предмет, суму, строк повернення, розмір процентів за вказаними договорами та підписані сторонами. Більш того, як зазначає відповідач та не заперечує позивач, останній отримав кредитні кошти та виконував зобов'язання зав кредитними договорами.

Позивачем не надано суду доказів того, що ним  при укладенні договору зроблено заяву про необхідність досягнення згоди  з приводу  якоїсь іншої умови, яку позивач вважав для себе істотною.

Крім того, при підписанні Генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договору іпотеки директор позивача та уповноважена останнім особа на укладання та підписання догорів проставляли підпис на кожній сторінці договору, що виключає відсутність волевиявлення позивача при укладанні вказаних договорів.

Посилання позивача на те, що оспорювані угоди укладені внаслідок помилки, яка полягала в тому, що директор позивача при укладанні договорів не звернув уваги на наявність третейських застережень та помилково підписав такі договори судом не приймаються, оскільки помилка внаслідок власного недбальства не є підставою для визнання правочину недійним.

         Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в листі Верховного суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні, а всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 33, 34,  49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя          С.Балац

         Дата підписання рішення: 27.04.2009 року