Постанова

від 06.08.2009 по справі 45/40

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/40

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.08.2009                                                                                           № 45/40

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:            Іваненко  Я.Л.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились

 від відповідача - Самохін А.М. – довіреність № 751 від 03.04.2009 року

                              Гуцул А.Д. – довіреність № б/н від 28.07.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Інтерком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2009

 у справі № 45/40 (суддя Балац С.В.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Інтерком"

 до                                                   ВАТ "Ерсте Банк"

 про                                                   визнання третейських угод недійсними

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство „Інтерком” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Ерсте Банк” про визнання третейських угод недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані третейські угоди у формі третейських застережень, що містяться в п. 12.1 Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, в п. 12.1 Кредитного договору № 012-05/815 від 28.08.2007 року, в п. 12.1 Кредитного договору № 011-05/816 від 28.08.2007 року, в п. 8.8 Договору іпотеки № 010-05/814/1 від 28.08.2007 року, укладені позивачем внаслідок істотної помилки, яка вплинула на волевиявлення позивача щодо укладення таких договорів, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що директор Приватного підприємства „Інтерком” при укладенні договорів, які містили третейські застереження не звернув увагу на наявність таких застережень та помилково підписав вказані договори разом з третейськими застереженнями.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 року у справі № 45/40 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через Господарський суд                     м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 року у справі                  № 45/40, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В., Михальської Ю.Б., та призначено до розгляду.

09.06.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.

09.06.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду  представником позивача було подано заяву про відвід судді Михальської Ю.Б.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 року заяву про відвід судді Михальської Ю.Б. по справі № 45/40 відхилено.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009 року № 01-23/1/1 розгляд апеляційної скарги доручено колегії суддів у складі: головуючого-судді Островича С.Е., судді-доповідача Скрипка І.М., судді Гарник Л.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 09.07.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року було змінено склад колегії суддів.

09.07.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Островича С.Е., суддів - Скрипка І.М., судді Гарник Л.Л.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 року заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Островича С.Е., суддів - Скрипка І.М., Гарник Л.Л. по справі № 45/40 залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 23.07.2009 року.

Представники позивача у судове засідання 23.07.2009 року не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 23.07.2009 року представників позивача, колегією суддів ухвалою від 23.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 06.08.2009 року.

В судовому засіданні 06.08.2009 року представники відповідача заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2009 року у справі              № 45/40 залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання 06.08.2009 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75  Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 28.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Ерсте Банк” (відповідач) та Приватним підприємством „Інтерком” (позивач) укладена Генеральна кредитна угода № 010-05/814, відповідно до умов якої відповідач зобов'язується надавати позивачеві кредитні кошти як в національній  валюті, так і в іноземних валютах для поповнення обігових коштів, в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, які є невід'ємними частинами (далі - кредитні договори).

В рамках цієї Генеральної кредитної угоди між сторонами укладені наступні кредитні договори, які є невід'ємними частинами Генеральної кредитної угоди:

- кредитний договір № 012-05/815 від 28.08.2007 року, відповідно до умов якого відповідач на положеннях та умовах вказаного договору в рамках Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, надає позивачеві кредит у сумі 460 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами  (кредитом) до 28.08.2017 року, зі сплатою 12 % річних; мета кредиту - фінансування  діючого кредиту. До вказаного договору укладені додаткові угоди   № 1 від 28.05.2008 року, додаткова угода № 2 від 28.08.2008 року;

- кредитний договір № 011-05/816 від 28.08.2007 року, відповідно до умов якого відповідач на положеннях та умовах вказаного договору в рамках Генеральної кредитної угоди № 010-05/814 від 28.08.2007 року, відкриває  позивачеві відновлювальну  (револьверну)  кредитну  лінію  (надалі - кредит) в сумі 300 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 28.08.2008 року зі сплатою 12% річних. Мета кредиту - фінансування поточної діяльності.

Додатковими угодами №1 від 28.05.2008 року,  №2 від 28.08.2008 року сторони домовилися про збільшення відсоткової ставки до 13,5% річних та продовження строку користування кредитними коштами до 30.09.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою від 28.08.2007 року № 010-05/814 та відповідно за вказаними кредитними договорами, які є її невід'ємними частинами між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 010-05/814/1 від 28.08.2007 року, за умовами якого позивачем передано в іпотеку відповідачеві нерухоме майно.

          Пунктом 12.1 Генеральної кредитної угоди від 28.08.2007 року № 010-05/814 та пунктами 12.1 кредитних договорів № 012-05/815 від 28.08.2007 року, № 011-05/816 від 28.08.2007 року, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди та пунктом 8.8 договору іпотеки від № 010-05/814/1 від 28.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального кругу Ровенською А.О., зареєстрованого в реєстрі № 2386 передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цих договорів чи у зв'язку з ними або випливають з них підлягають, за вибором позивача, розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони цього Договору, здійснюється судом у складі трьох суддів.

Формування складу третейського суду в Постійно діючому Третейському суді при асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду.

Отже, мають місце третейські застереження, викладені в Генеральній кредитній угоді, кредитних договорах, які є невід'ємними її частинами та договорі іпотеки, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та кредитним договорами, які підписані між позивачем та відповідачем.

Судом першої інстанції вірно визначено, що спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що третейські угоди у формі третейських остережень є такими, що укладені внаслідок істотної помилки з боку позивача, а тому, на думку позивача, мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України „Про третейські суди” третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України „Про третейські суди” третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і проте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України „Про третейські суди” якщо третейська угода укладена вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди” юридичні та фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно абз. 2 п. 13 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року     № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 1046-1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України вбачається, що істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов оспорюваних договорів, оскільки вказані угоди містять предмет, суму, строк повернення, розмір процентів за вказаними договорами та підписані сторонами. Більш того, як зазначає відповідач та не заперечує позивач, останній отримав кредитні кошти та виконував зобов'язання за кредитними договорами.

Позивачем не надано доказів того, що ним при укладенні договору зроблено заяву про необхідність досягнення згоди з приводу якоїсь іншої умови, яку позивач вважав для себе істотною.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що при підписанні Генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договору іпотеки директор позивача та уповноважена останнім особа на укладання та підписання догорів проставляли підпис на кожній сторінці договору, що виключає відсутність волевиявлення позивача при укладанні вказаних договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що оспорювані угоди укладені внаслідок помилки, яка полягала в тому, що директор позивача при укладанні договорів не звернув уваги на наявність третейських застережень та помилково підписав такі договори не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки помилка внаслідок власного недбальства не є підставою для визнання правочину недійсним.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеного в листі Верховного суду України від 24.11.2008 року „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на повне скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року у справі № 45/40 року у зв'язку з тим, що рішення у справі прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року по справі № 45/40 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства „Інтерком”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Інтерком” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року у справі № 45/40 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 45/40 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Острович  С.Е.

 Судді                                                                                          Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.