Рішення

від 30.03.2009 по справі 33/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/119

30.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом     приватного підприємства «Олтранс»

до                       товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»

про                  стягнення 18 220,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача               Федош С.М. –представник за довіреністю № 23 від 25.03.2009 року;

від відповідача           не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олтранс»»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс» про стягнення 18 220,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно заявки від 08.07.2008 року, яка підписана та скріплена печатками сторін, приватне підприємство «Олтранс»(позивач) надав товариству з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»(відповідач) послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів було здійснено в міжнародному сполученні з м. Штраубенхард (Німеччина) до м. Києва (Україна).

У даній заявці вказано, що факсимільна копія заявки має юридичну силу і може бути підставою для оплати і звернення в судові органи.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення, що підтверджується актом № ОУ-0000199 від 17.07.2008 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками. У акті вказано, що роботи виконання якісно ї в повному обсязі та сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно акта № ОУ-0000199 від 17.07.2008 року загальна вартість послуг становить 21 641,78 грн. в заявці від 08.07.2008 року вказано, що оплата за виконані послуги проводиться протягом 5 банківських днів по оригіналах документів.

Позивачем 23.07.2008 були направлені відповідачеві оригінали перевізних документів, рахунок-фактуру № СФ-000187 від 17.07.2008 року на оплату послуг та податкову накладну рекомендованим листом із зворотнім повідомленням. Відповідач вказані документи отримав 28.07.2008 року.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання, перерахувавши на рахунок позивача 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.08.2008 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 641,78 грн.

21.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 з проханням оплатити суму заборгованості. 28.10.2008 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 3 з проханням оплатити суму заборгованості в семиденний термін. Обидві претензії залишились без відповіді та без задоволення.

Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачеві збитки від індексу інфляції в сумі 469,08 грн. та три проценти річних у сумі 109,41 грн.  

Позивач через неправомірні дії відповідача змушений був звернутись за адвокатською допомогою. Між позивачем та адвокатом Федош С.М. було укладено договір про надання юридичних послуг від 20.10.2008 року. Витрати позивача на правову допомогу становлять 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/119 і призначено до розгляду на 30.03.2009 року.

У судове засідання 30.03.2009 року представник позивача з'явився,  виконав вимоги ухвали суду від 09.02.2009 року, надав пояснення по справі та  просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16 641,78 грн., збитки від індексу інфляції в сумі 469,08 грн., три проценти річних у сумі 109,41 грн.,  витрати на правову допомогу у сумі 1 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 182,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно заявки від 08.07.2008 року, яка підписана та скріплена печатками сторін, приватне підприємство «Олтранс»(позивач) надав товариству з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс»(відповідач) послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів було здійснено в міжнародному сполученні з м. Штраубенхард (Німеччина) до м. Києва (Україна).

У даній заявці вказано, що факсимільна копія заявки має юридичну силу і може бути підставою для оплати і звернення в судові органи.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення, що підтверджується актом № ОУ-0000199 від 17.07.2008 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками. У акті вказано, що роботи виконання якісно ї в повному обсязі та сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно акта № ОУ-0000199 від 17.07.2008 року загальна вартість послуг становить 21 641,78 грн. в заявці від 08.07.2008 року вказано, що оплата за виконані послуги проводиться протягом 5 банківських днів по оригіналах документів.

Позивачем 23.07.2008 були направлені відповідачеві оригінали перевізних документів, рахунок-фактуру № СФ-000187 від 17.07.2008 року на оплату послуг та податкову накладну рекомендованим листом із зворотнім повідомленням.

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання, перерахувавши на рахунок позивача 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.08.2008 року. Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 641,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, які видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків –у розумний строк.

Відповідно до  ст. 920 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

21.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 з проханням оплатити суму заборгованості. 28.10.2008 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 3 з проханням оплатити суму заборгованості в семиденний термін. Обидві претензії залишились без відповіді та без задоволення.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за перевезення у відповідача перед позивачем в сумі 16 641,78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розмір індексу інфляції в сумі 469,08 грн. та розмір трьох процентів річних в сумі 109,41 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму адвокатських витрат в розмірі 1 000,00 грн.  на підтвердження зазначеного факту наявні договір про надання юридичних послуг від 20.10.2008 року, укладеними між позивачем та адвокатом Федош С.М.

Оскільки, позивачем не надано доказів фактичного отримання коштів, а також не надано свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до норм статті 55 ГПК України в ціну позову не включається розмір витрат на послуги адвоката.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 17 220,27 грн., тому, сума державного мита –172,20 грн.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34, 44, 49, 75,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомплекс», (юридична адреса: 04086, м. Київ, вул. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а, офіс 201; код ЄДРПОУ 32042607) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Олтранс»(43020, м. Луцьк, вул. Вороніхіна, 15-а/26; р/р 260055598 «Райффайзенбанк Аваль»м. Луцьк, МФО 303569, код ЄДРПОУ 25089774) суму основного боргу 16 641 (шістнадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 78 коп., індексу інфляції в сумі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 08 коп., трьох процентів річних в сумі 109 (сто дев'ять) грн. 41коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 20 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий