Рішення

від 15.04.2009 по справі 11/20-09-499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/20-09-499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2009 р.Справа  № 11/20-09-499

За позовом:  Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт";

До відповідача:  Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство";  

про стягнення 4144,66 грн.;

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Букур Г.П., Буданцев Р.О. (за довіреністю);

Від відповідача: Геленич В.В. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Буданцев Р.О. (за довіреністю);

Від відповідача: Геленич В.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 09.02.2009 р. за вх. № 843 Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" 1640,23 грн. та 325,25 дол. США.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 05.03.2009 р. за вх. № 5293 надав письмові пояснення до позову,  16.03.2009 р. за вх. № 6087 надав уточнення позовних вимог, 10.04.2009 р. за вх. № 8701 надав доповнення до позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 27.02.2009 р. за вх. № 4823 надав відзив на позовну заву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

01.01.2008 р. між сторонами було укладено договір № 340/007 АКО, відповідно до умов якого Порт зобов'язався надавати суднам Відповідача та флоту, що знаходиться в його оперуванні комплекс послуг, в т.ч. по обробці суден, а Відповідач, в свою чергу, повинен належним чином сплачувати надані портом послуги, а також цільові портові збори і плати відповідно до чинних законодавчих та нормативних документів, зокрема постанови КМУ від 12.10.2000 № 1544 "Про портові збори".

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, за період з вересня по грудень 2008 р. Порт виставив ВАТ "УДП" п'ять рахунків на оплату наданих послуг та портових зборів на суму 209096,46 грн., в т.ч. ПДВ, та два рахунки на суму 8255,02 дол. США, в т.ч. ПДВ.

Відповідач зазначені рахунки оплатив частково в сумі 207456,23 грн. та 7929,77 дол. США без врахування 1640,23 грн. (209096,46 грн. - 207456,23 грн.) та суму 325,25 дол. США (8255,02 дол. - 7929,77 дол.), що складають корабельний збір по баржам Відповідача, які заходили в Порт.

В листах, направлених в адрес Порту, Відповідач мотивував відмову оплати тим, що вказані судна заходили в порт Ізмаїл без виконання вантажних операцій, тому звільняються від корабельного збору. Позивач вважає такий висновок Відповідача та відмову в оплаті корабельного збору безпідставними та зазначає, що Постановою КМУ від 12.10.2000 "Про портові збори" № 1544 передбачено справляння у портах України корабельного, канального, маякового, причального, якірного, адміністративного та санітарного зборів. Згідно п.17 зазначеної Постанови № 1544 із суден групи В (до яких в силу п.1 даної постанови відносяться також самохідні та несамохідні баржі, що являються предметом спору) корабельний збір справляється за кожне заходження в порт і вихід з порту.

Зазначений пункт, на думку Позивача, а також Постанова № 1544 в цілому не містять жодної примітки або обмовки щодо звільнення від корабельного збору суден групи В, які заходять в порт без виконання вантажних операцій, на чому безпідставно наполягає Відповідач. Тому Позивач вважає, що Відповідач повинен оплачувати порту корабельний збір за кожен захід та вихід своїх барж групи В на загальних підставах за ставками, передбаченими Постановою № 1544.

Позивач зазначив, що 28.11.2008 р. з метою досудового врегулювання спору, направив на адресу Відповідача листа за вих. № юр-65 з вимогою прийняти до сплати у повному обсязі виставлені портом рахунки, в т.ч. за корабельний збір по баржам групи В. Відповідач зазначений лист залишив без відповіді та без задоволення.

З урахуванням викладеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму корабельного збору що становить 1640,23 грн. та 325,25 дол. США.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до п. 1.1 Договору № 340/007 АКО від 01.01.2008 р. договір регламентує надання послуг "Портом" суднам "Судновласника", а також флоту, що знаходиться в його оперуванні, що обслуговуються в Ізмаїльському морському торговельному порту, а також визначає порядок оплати портових зборів і плат за послуги, що надаються "Портом" суднам "Судновласника".

Посилаючись на ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, Відповідач зазначає, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Корабельний збір є цільовим збором, що сплачується у морському порту.

Розмір таких зборів визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою від 12.10.2000 р. № 1544 "Про портові збори" затверджено Положення про портові збори, пунктом 1 якого визначено, що портові збори справляються у морських портах, із суден визначених у цьому пункті груп. Корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується, що встановлено п. 12 Положення, за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 м об'єму судна за визначеними цим пунктом ставками. Відповідач стверджує, що корабельний збір сплачується за кожний вхід у порт і вихід з нього.

Посилаючись на ст.73 КТМ України, Відповідач зазначає, що морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори (ст. 74 КТМ України). Територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідач вважає, що Позивач не надав доказів відведення порту водних ділянок (акваторії), не окреслив межі порту, перетинаючи які можна стверджувати, що судно входило або виходило з порту, і таким чином, Позивач не окреслив місце надання послуг та факт надання таких послуг за Договором, що виключає можливість пред'явлення позову стосовно сплати корабельного збору.

Крім того відповідач зазначив, що згідно Примітки до п. 12 Положення, п. 1 листа Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України від 13.02.2001 р. №1/7-298-ф судна, що заходять у порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати корабельного збору. Доказами того, що вантажні операції не здійснювались, на думку Відповідача також є рахунки Порту на оплату портових зборів, у яких відсутні дані на оплату причального збору, що справляється із суден, які стоять біля причалу, а також листи начальника служби експлуатації річкового флоту ВАТ "УДП", які надсилались на адресу фінансово-економічних підрозділів порту. Тобто судна ВАТ "УДП" не стояли біля причалу (не швартувались до причалу), що виключає здійснення вантажних операцій з технічної точки зору.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 05.03.2009 р. за вх. № 5293 надав письмові пояснення до позову, в яких зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на Положенні про портові збори, затвердженому Постановою КМУ від 12.10.2000 № 1544 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено порядок та розміри справляння в портах України портових зборів, в тому числі корабельного. Зокрема, п. 17 зазначеного Положення передбачає, що із суден групи В (до яких в силу п. 1 даного Положення відносяться також самохідні та несамохідні баржи) корабельний збір справляється за кожне заходження в порт і вихід з порту не залежно від виконання вантажних операцій.

Посилаючись на ст. 526 ЦК України, Позивач зазначає, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного закондавства.

16.03.2009 р. за вх. № 6087 Позивач надав уточнення позовних вимог, в якому зазначає, що предметом спору по даній справі є обов'язок ВАТ "УДП" сплатити корабельний збір за судна групи «В», що плавають під державним прапором України у сумі 1640,23 грн. та під іноземним прапором у розмірі 325,25 дол. США.

В силу ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України в морському порту (Ізмаїл) справляються наступні цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний і санітарний. Розмір портових зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України - постанова КМУ №1544 від 12.10.2000 р., якою затверджено Положення про портові збори.

Пунктом 1 цього Положення визначено, що портові збори, в тому числі корабельний, справляються в морських портах із суден зазначених груп та плавучих споруд, що плавають під прапором України та під іноземним прапором.

Відповідно до п. 17 Положення про портові збори із суден групи «В»корабельний збір стягується за кожен захід в порт та вихід з порту за наступними ставками:

у закордонному плаванні:

64 дол. США - із судна, буксира;

32 дол. США - з одиниці (баржа, ліхтер).

у каботажному плаванні:

16 дол. США - із судна, буксира;

8 дол. США - з одиниці (баржа, ліхтер).

Позивач стверджує, що порядок справляння портових зборів Ізмаїльський порт та ВАТ "УДП" додатково погодили в договорі №340/007 АКО від 01.01.2008 р. - п. 1.2 Договору.ВАТ "УДП" частково відмовилось сплатити корабельний за захід та вихід суден групи «В» в Ізмаїльський порт на суму 1640,23 грн. за судна, що плавають під Українським прапором (УДП-1719, ПДМ-10, ПДМ-12, ПДМ-13, УДП-С-6, УДП-С-8, SLG-003, SLG-017, УДП-Т-212, УДП-1119, УДП-306), та 325, 25 дол. США за судна під іноземним прапором ( DS-1826, DS-1855, DS-1850, DS-1846, DS-1844, DS-1845).

Факт заходу та відходу вищезазначених суден із Ізмаїльського порту, на думку Позивача,  підтверджується журналом реєстрації приходів українських та іноземних суден та журналом реєстрації відходів українських та іноземних суден. Належність вищезазначених суден ВАТ "УДП" до суден групи "В" підтверджується листом ВАТ "УДП" №22 ДГТ/1010-05 від 10.10.08 р., в якому наведено «Розрахунок умовних об'єктів флоту ВАТ «УДП», який виконано на основі постанови Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р.

Позивач вважає доводи Відповідача необґрунтованими. Стягнення корабельного збору в постанові Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р. не прив'язано до території або акваторії порту. Про це також свідчить ст. 84 КТМ України в якій встановлено, що корабельний збір стягується в морському порту. Факт приходу та відходу суден реєструється у відповідних журналах капітанії морського порту, в даному випадку Ізмаїльського порту. Стягнення корабельного збору із суден групи «В»відповідно до п. 17 Положення про портові збори, який не передбачає ніяких пільг.

Відсутність відведення акваторії Ізмаїльського порту  відповідно до постанови КМУ, на думку Позивача,  не звільняє ВАТ "УДП" від обов'язку сплачувати портові збори, так як ні договором №340/007 АКО ні "Положенням про портові збори" затв. постановою КМУ №1544 не встановлена залежність сплати портових зборів від наявності постанови про відведення акваторії.

Позивач також зазначив, що згідно "Порядку обліку та використання коштів від портових зборів" затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.08.2004 р. за №783 всі портові збори мають цільовий характер та не можуть використовуватись портами для власних потреб. Таким чином, Ізмаїльський порт використовує отримані кошти від корабельного збору виключно для безпеки мореплавства та відповідно до п. 4.4 Порядку щоквартально звітує перед органом управління про доходи та цільове використання коштів, отриманих як портові збори.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд повністю задовольнити позов.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1 Договору № 340/007А  КО, укладеного між ДП "Ізмаїльський МТП" та ВАТ "УДП№" цей договір регламентує надання послуг "Портом" суднам "Судновласника" (Відповідач), а також флоту, що знаходиться в його оперуванні, що обслуговуються в Ізмаїльському морському торговельному порту, а також визначає порядок сплати портових зборів і плат за послуги, що надаються "Портом" суднам "Судновласника".

Надання послуг суднам і сплата портових зборів і плат здійснюється з врахуванням Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови КМУ від 12.10.2000 р. № 1544, наказу МТУ від 27.06.1996 р. №214 у редакції наказу МТУ від 15.12.2000 №711 із змінами та доповненнями, Звіта звичаїв порту, інших нормативно-правових актів України, обов'язкових постанов порту Ізмаїл та положень цього Договору (п.1.2. Договору).

Згідно до п. 5.1. Договору оплата цільових портових зборів, зборів і плат за послуги, що надаються суднам "Судновласника" в порту, здійснюються відповідно до чинних законодавчих і нормативних документів, згаданих у п.1.2. Договору

Відповідно до ст. 84 КТМ України, у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Отже, корабельний та адміністративний збір є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

Зазначеною нормою визначено, що розмір таких зборів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000 р. N 1544 "Про портові збори" затверджено Положення про портові збори.

Пунктом 1 Положення визначено, що портові збори справляються у морських портах, із суден визначених у цьому пункті груп.

Так, корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується, що встановлено п. 12 Положення, за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 м3 об'єму судна за визначеними цим пунктом ставками.

В силу ст. 73 КТМ України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Згідно ст. 74 КТМ України, територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори.

Вказаною нормою також визначено, що територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 14 ВК України, розпорядження об'єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідно до ст. 5 ВК України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, внутрішні морські води.

Поняттю "внутрішні морські води" дано визначення п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 р. N 269. За змістом вказаного пункту це, у тому числі і води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.

Таким чином, твердження відповідача про те, що акваторія порту повинна бути відведена в установленому порядку саме Кабінетом Міністрів України є обґрунтованим.

Зокрема, саме у такому порядку відведені акваторії Іллічівському морському торговельному порту (постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1278), Севастопольському морському торговельному порту (постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 р. N 1581), ДП "Морський торговельний порт "Южний" (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 р. N 1073).

Застосування при розгляді спору, під час визначення території Ізмаїльського морського торговельного порту, зокрема, його акваторії Обов'язкових постанов Ізмаїльського морського торговельного порту, які затверджені Начальником Ізмаїльського морського торговельного порту є безпідставним.

Відповідно до ст. 78 КТМ України, начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.

Також, в порядку, визначеному ч. 2 вказаної норми, начальник морського торговельного порту встановлює порядок руху суден у портах і на підходах до них.

З огляду на викладене, визначення акваторії Ізмаїльського морського торговельного порту не належить до компетенції начальника вказаного порту, а також Міністерства транспорту України.

В силу ст. 3 КТМ України, Міністерство транспорту від імені держави здійснює лише регулювання торговельного мореплавства. При цьому, вказаному державному органу не передані повноваження щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, відведення акваторії морському порту.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та такі, що не підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 22.04.2009 р. в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                             Власова С.Г.