Постанова

від 09.06.2009 по справі 11/20-09-499

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/20-09-499

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" червня 2009 р. Справа № 11/20-09-499

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.

Суддів:                    Мацюри П.Ф.

                              Ліпчанської Н.В.,

При секретарі          Юзьковій А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача             –    Буданцев Р.О.,

від відповідача             –    Перепелиця А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”

на рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2009р.           

по справі № 11/20-09-499

за позовом ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”

до ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”

про стягнення 4 144,66 грн.,

встановив:

09.02.2009р. Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт” (надалі - Порт) звернулося з позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”(надалі - Судновласник) заборгованості за корабельний збір у сумі 1 640,23 грн. та 325,25 американських доларів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2009р. у позові відмовлено.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив позивач. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити,  посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність прийнятого судом рішення нормам чинного законодавства, колегія суддів  апеляційного господарського суду вважає, що  апеляційна  скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно матеріалам справи, та як встановлено місцевим судом, 01.01.2008р. між сторонами був укладений договір № 340/007 АКО, відповідно до умов якого Порт зобов'язався надавати суднам Судновласника, а також флоту, що знаходиться в його оперуванні, комплекс послуг, в т.ч. по обробці суден, а Судновласник, в свою чергу, повинен належним чином сплачувати надані портом послуги, а також цільові портові збори і плати відповідно до чинних законодавчих та нормативних документів, зокрема постанови КМУ від 12.10.2000 № 1544 "Про портові збори".

На виконання умов договору, за період з вересня по грудень 2008 р., на оплату наданих послуг та портових зборів, Порт виставив Судновласнику рахунки: № 240/12 від 30.09.2008р. на суму 21 967,27 грн.; № 256/12 від 17.10.2008р. на суму 46 424,65 грн.; № 259/12 від 23.10.2008р. на суму 4 274,02 дол. США; № 262/12 від 27.10.2008р. на суму 31 299,94 грн.; № 276/12 від 07.11.2008р. на суму 50 262,25 грн.; № 296/12 від 16.12.2008р. на суму 3 981 дол. США; № 297/12 від 22.12.2008р. на суму 59 142,35 грн. Тобто, на загальну суму 209 096,46 грн. (у т.ч. ПДВ), та          8 255,02 дол. США (у т.ч. ПДВ)

Судновласник зазначені рахунки оплатив частково - в сумі 207 456,23 грн. та  7 929,77 дол. США, однак, без врахування корабельного збору у розмірі 1 640,23 грн. (209 096,46 грн. –207 456,23 грн.) та 325,25 дол. США (8 255,02 дол. –7 929,77 дол.)

Обґрунтовуючи свою відмову по оплаті в частині корабельного збору,  Судновласник в листах СЕРФ 2/09 від 23.01.2009р. (т.1, а.с.21), 2/96 від 25.12.2008р. (т.1, а.с.24), 2/92 від 23.12.2008р. (т.1, а.с.26-27), 2/76 від 12.11.2008р. (т.1, а.с.31), направлених на адресу Порту, послався на те, що ряд його суден заходили в порт Ізмаїл без виконання вантажних операцій, а тому звільняються від корабельного збору.

Не погоджуючись з доводами Судновласника, Порт направив йому претензію № Юр.65 від 28.11.2008р., в якій просив погасити заборгованість по оплаті адміністративного та корабельного зборів у розмірі 4 322,09 грн. та 104,50 дол. США.

Пославшись на те, що до даного часу Судновласник не відповів на претензію та не погасив заборгованість по оплаті корабельного збору, яка станом на 05.02.2009р. становить 1 640,23 грн. та 325,25 дол. США (2 504,43 грн. по курсу НБУ), Порт звернувся з відповідним позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог послався на Постанову КМУ від 12.10.2000р. „Про портові збори” № 1544, якою передбачено справляння у портах України корабельного, канального, маякового, причального, якірного, адміністративного та санітарного зборів. Згідно п.17 зазначеної Постанови № 1544 із суден групи В (до яких в силу п.1 даної постанови відносяться також самохідні та несамохідні баржі, що являються предметом спору) корабельний збір справляється за кожне заходження в порт і вихід з порту.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, послався на те, що позивач не надав суду доказів відведення порту водних ділянок (акваторії), не окреслив межі порту, перетинаючи які можна стверджувати, що судно входило або виходило з порту, тобто, позивачем не окреслено місце надання послуг та факт надання таких послуг за Договором, що виключає можливість пред'явлення позову стосовно сплати корабельного збору.

Крім того, пославшись на Примітку до п. 12 Положення, п.1 листа Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України від 13.02.2001р. № 1/7-298-ф, відповідач вважає, що ряд його суден, по яким був нарахований корабельний збір, звільнені від сплати даного збору, оскільки вони заходили у порт без виконання вантажних операцій.

Вирішуючи спір, господарський суд обґрунтовано не погодився з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 КТМ України до цільових портових зборів, які справляються у морському порту, серед інших, є корабельний збір.

Згідно п. 5.1 Договору оплата цільових портових зборів, зборів і плат за послуги, що надаються суднам Судновласника в порту, здійснюються відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови КМУ від 12.10.2000р. № 1544, наказу МТУ від 27.06.1996р. № 214 у редакції наказу МТУ від 15.12.2000р. № 711 із змінами та доповненнями, Звіту звичаїв порту, інших нормативно-правових актів України, обов'язкових постанов порту Ізмаїл та положень цього Договору.

Зі змісту ст. ст. 73, 74 КТМ України вбачається, що морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, які є державною власністю і надаються порту в користування в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, до яких відносяться й внутрішні морські води, належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, встановлювати межі та надавати морському торговельному порту у користування акваторію повинен саме Кабінет Міністрів України, а не капітан порту, як на те послався позивач.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів відведення в користування порту території та акваторії в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, суд правомірно відмовив у позові.

З даним висновком місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція.

В апеляційній скарзі Порт послався на те, що відмова відповідача сплачувати корабельний збір є одностороннім порушенням умов договору № 340/007 АКО від 01.01.2008р. Крім того, скаржник зазначив, що в укладеному договорі не міститься жодної умови про залежність сплати портових зборів від наявності постанови Кабінету Міністрів України про відведення акваторії, як не міститься такої умови й у Положенні „Про портові збори”, затвердженого постановою КМУ № 1544.

Однак з такими доводами апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки норми договору повинні кореспондуватись з відповідними приписами чинного законодавства. Такими, зокрема, є п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України.

До такого ж висновку дійшов й Вищий господарський суд України при вирішенні справи № 37/92.

При таких обставинах, коли місцевий господарський суд повно, всебічно і неупереджено встановив всі фактичні  обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, правильно застосував норми як процесуального, так і матеріального права, підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105  Господарського процесуального Кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2009р. у справі № 11/20-09-499 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                Н.В. Ліпчанська