Постанова

від 10.12.2013 по справі 813/8470/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року № 813/8470/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Білик Е.І., Фігель М.А.;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Глас Трьош Захід» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Глас Трьош Захід» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 року за №3266/10/23-219 та за №3267/10/23-219.

У відповідності до ст.55 КАС України, судом допущено заміну відповідача у справі на його правонаступника ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області.

Підставами позову є те, що наведене контролюючим органом обґрунтування здійснення платником податків некомерційної діяльності не містить причинно-наслідкового зв'язку з необхідністю особливого відображення певних операцій у податковому обліку та включення до валового доходу для визначення податку на прибуток підприємств суми збитків за даними бухгалтерського обліку. Твердження відповідача про недійсність договору між позивачем та ДП «Завод «Полімер-Електрон», оскільки останнє не могло надавати послуги з транспортування електроенергії кінцевому споживачу без наявності відповідної ліцензії, спростовуються тим, що при проведенні перевірки товариством було надано всі необхідні первинні документи за цією операцією (акти наданих послуг, розрахункові документи, податкові накладні), які є достатньою і необхідною умовою для включення таких витрат до складу валових у відповідності до положень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в письмовому відзиві на позов зазначає, що постачати (продавати) електроенергію як споживачам, так і субспоживачам може виключно постачальник - суб'єкт підприємницької діяльності , який отримав ліцензію НКРЕ. А тому, договір між позивачем та ДП «Завод «Полімер-Електрон» про передання електроенергії вчинений без відповідного дозволу не має юридичної сили та є недійсним відповідно до ЦК України. Також, продовжує відповідач, під час перевірки перевіряючими досліджувались питання причин виникнення різниці між податковим прибутком і облікованими збитками за 2007 рік та 9 місяців 2008 року, що виникли в поточному звітному періоді та не анулюються у наступних звітних періодах. Зокрема, перевіркою встановлено, що збитки за 2007 рік в сумі 615,18 тис. грн. та збитки за 9 місяців 2008 року в сумі 473,00 тис.грн. виникли за рахунок невідповідності суми визначених доходів підприємства сумі справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг. До витрат щодо яких не існує імовірності їх відшкодування, продовжує відповідач, та що призвело до вищевказаних збитків відносяться, зокрема: адміністративні витрати, сформовані із загальногосподарських витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, та витрати на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, товарів.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи статуту ТзОВ «Гласс Трьош Львів» є правонаступником ТзОВ «Єврогласс Захід».

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Єврогласс Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт від 06.02.2009 року за №314/23-2/33562801 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 року:

- за №3266/10/23-219, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 199683 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 133122 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66561 грн. 00 коп.;

- за №3267/10/13-219, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159747 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 106498 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53249 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 133122 грн. 00 коп. та п.4.1 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106498 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючи фінансово-господарську діяльність ТзОВ «Єврогласс Захід» на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку та даних податкової звітності, діяльність підприємства за період з 01.01.2007 року - 30.09.2008 року збиткова за даними бухгалтерського обліку та даними податкової звітності, що відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 79 «Фінансові результати» та по рахунку 44.2 «Непокриті збитки», в податковій звітності - Деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди по рядку 08 «Об'єкт оподаткування».

Зокрема, зазначається в акті перевірки, проведена господарська операція позивача за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року по реалізації імпортного скла (виробник - Польща) ПП «Нордос» на умовах договору комісії №21/07 від 01.09.2007 року не має розумного економічного обґрунтування, економічного ефекту та ділової мети, а призводять до збитковості товариства та несплати податків.

Відповідно до підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Господарська діяльність, у відповідності до п.1.32 ст.1 даного Закону, - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як передбачено ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Так, між ТзОВ «Єврогласс Захід» (комітент) та ПП «Нордос» (комісіонер) 01.09.2007 року було укладено договір комісії №21/7 відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу товарів комітента.

На підтвердження обставин здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи: податкові та видаткові накладні, договір про надання послуг з перевезення вантажів, додаткові угоди, акти здачі-прийняття транспортних послуг, звіти комісіонера, картка розрахунку з комісіонером, аналізи розрахунку з транспортними організаціями, відомість амортизаційних відрахувань, аналіз рахунків 79, 74, 70, 71, 943, розрахунок кв.метра скла Pilkington 4 мм, розрахунок кв.метра скла Float Clear 4 мм, розрахунок кв.метра скла Planilux, розрахунок фінансового результату операції з продажу скла на ПП «Нордос», витяг із штатного розкладу.

З аналізу вищенаведених документів вбачається, що господарські операції позивача і ПП «Нордос» згідно з договору комісії від 01.09.2007 року за №21/7 були спрямовані на одержання прибутку та не можуть вважатись некомерційною господарською діяльністю без мети одержання прибутку.

При цьому, судом враховано, що, згідно пунктами 11, 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. При цьому, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати є витратами, пов'язаними з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

В свою чергу, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин того, що діяльність позивача не дала очікуваного результату з незалежних від товариства причин, а відтак свідчить про здійснення останнім негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку.

Не можна залишити поза увагою і те, що висновок відповідача про заниження доходів від продажу товарів (робіт, послуг) необґрунтований правовою нормою (правова підстава Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок здійснення господарських операцій з реалізації товарно - матеріальних цінностей (скла та склопакетів) за рахунок здійснення некомерційної господарської діяльності без мети одержання прибутку є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо завищення позивачем валових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно з підп.5.21 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Як передбачено підп.7.4.1. п.7.4 ст.7 даного Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Як передбачено підп.5.3.9 п.5.3 даної статті, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до вимог підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено, що фактично ТзОВ «Єврогласс Захід» знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 313.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Єврогласс Захід» (орендар) були укладені договори оренди з ФЛК «Електрон-Лізинг» ДП ВАТ «Концерн-Електрон» та Завод «Полімер-Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон» (орендодавці) згідно з умов яких орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 313.

Для забезпечення здійснення виробничого процесу за вищевказаною адресою, між позивачем (субспоживач) та Завод «Полімер-Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон» (основний споживач) було укладено договір №35 від 28.03.2006 року згідно з умов якого основний споживач зобов'язується передавати субспоживачу електроенергію згідно заявленої потужності, надавати послуги субспоживачу по транспортуванню електроенергії по своїх електромережах.

Згідно з визначень п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року за №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 року за №910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

З огляду на викладене, суд вважає, що договір №35 від 28.03.2006 року укладений позивачем з метою відшкодування Завод «Полімер-Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон» фактично спожитої ним електроенергії у зв'язку з провадженням виробничої діяльності на території останнього. Даний договір в жодному разі не можна вважати договором про постачання електричної енергії з метою купівлі електричної енергії між виробником або постачальником електричної енергії та споживачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за договором №35 від 28.03.2006 року, оскільки ним було надано всі передбачені законом первинні документи, які підтверджують виконання згаданого договору.

З врахуванням того, що в основу висновку контролюючого органу про порушення п.4.1 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим позивачем занижено податкові зобов'язання у сумі 101410 грн. 00 коп. та завищено податковий кредит у сумі 5088 грн. 00 коп., лягли висновки про заниження валового доходу та про завищення валових витрат, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання по основному платежу з податку на додану вартість.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 року за №3266/10/23-219 та за №3267/10/23-219.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глас Трьош Захід» (код ЄДРПОУ 33562801), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 313, 8 грн. 50 коп. (вісім гривень п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 грудня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк