Рішення

від 06.05.2009 по справі 7/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 травня 2009 р.           Справа 7/34-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Вінниця.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця громади", м. Вінниця.  

про стягнення 1777,01 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

      позивача : Матвєєва О.Ю.- юрисконсульт, довіреність № 2128  від 18.07.2008 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення  з ТОВ "Скарбниця громади" 1777 грн. 01 коп. заборгованості, у т. р. 1723, 34 грн. основного боргу за послуги електрозв'язку, 40,39 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 0,99 грн. суми завданих інфляційних збитків через порушення термінів оплати телекомунікаційних послуг, 12,29 грн. 3% річних простроченої суми заборгованості  згідно укладеного договору № 15028 від 12.06.2007 року.

Ухвалою суду від 16.02.2009 року було порушено провадження у справі № 7/34-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання 16.03.2009 року не з'явився, витребуваних судом документів не надав, при цьому до суду повернулися конверти з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 16.02.2009 року, які надсилалися відповідачу з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не значиться".

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, неподання ним витребуваних документів, а також з метою забезпечення принципу змагальності та рівності судового процесу, суд відклав розгляд справи до 06.04.2009 року.

Однак сторони в судове засідання не з'явились та не виконали вимог ухвали суду від 16.03.2009 року.

Разом з тим 06.04.2009 року позивач надіслав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 297519 щодо ТОВ "Скарбниця Громади" згідно якого місцезнаходженням відповідача є наступна адреса:                   м. Вінниця, вул. Кірова, 1, 21100, яка є ідентичною адресі зазначеній в позовній заяві.

Також 06.04.2009 року позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання свого представника.

Враховуючи неявку в судове засідання сторін, ненадання ними витребуваних доказів та заяву позивача суд відклав розгляд справи.

Відкладаючи розгляд справи на 27.04.2009 року суд скористався можливістю продовження строку вирішення спору на 1 місяць в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.

Однак в судове засідання 27.04.2009 року сторони не з'явились та не виконали вимог ухвали від 06.04.2009 року.

З огляду на це суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 06.05.2009 року.

Відповідач в судове засідання призначене на 06.05.2009 року вкотре не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду. При цьому йому було надіслано ухвалу від 27.04.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що суд окрім надіслання ухвал за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул.Кірова, 1, м.Вінниця, 21100) надсилав ухвали за іншою адресою, яку вказав позивач в позовній заяві - вул.Архітектора Артинова, 12, м.Вінниця, 21050.

Однак до суду повертались конверти з ухвалами, що надсилались за адресою - вул.Архітектора Артинова, 12, м.Вінниця, 21050 - з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не значиться".

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 93 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що у Єдиному державному реєстрі містяться зокрема  відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Виходячи зі змісту частини 6 ст. 9, ст. 19 вказаного Закону, зміна місця знаходження юридичної особи тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається із зазначеного вище витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, будь-які зміни відомостей про місцезнаходження відповідача не вносились, а тому його місцезнаходженням є адреса його реєстрації: вул.Кірова, 1, м.Вінниця, 21100.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 16.02.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 16.03.2009 року, від 06.04.2009 року та від 27.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні позивачем також подано заяву про відмову від позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 40,39 грн. пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.06.2007 року між ВАТ "Укртелеком" в особі заступника начальника Центру телекомунікаційних послуг ВФ ВАТ "Укртелеком" (Підприємство зв'язку) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скарбниця громади" (Споживач) було укладено договір про надання послуг зв'язку № 15028. Повноваження заступника начальника Центру телекомунікаційних послуг ВФ ВАТ "Укртелеком" на укладання вказаного вище договору від ВАТ "Укртелеком" визначені довіреністю від 11.06.2007 року № 1566.

Відповідно до п.1.1 Договору Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку. перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Згідно п.2.1.1 Договору Підприємство зв'язку взяло на себе зобов'язання забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

В свою чергу, Споживач зобов'язувався, крім іншого, своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п.3.2.8 Договору).

Також сторони у Розділі 4 Договору "Оплата та порядок розрахунків" погодили порядок проведення розрахунків.

Зокрема, в п.4.2 Договору передбачено, що Споживач сплачує послуги електрозв'язку за авансовою, з поданням рахунків, системою оплати.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п.4.3 Договору Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Слід врахувати, що обов'язок Споживача своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги передбачений також п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року.

За посиланням позивача за період з 01.04.2008 року по 01.08.2008 року відповідачу надавались послуги, за які останній не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1723,34 грн..

На підтвердження існування боргу у вказаному розмірі позивач надав суду договір про надання послуг зв'язку № 15028 від 12.06.2007 року з додатками; зведений розрахунок ТОВ "Скарбниця громади"; оборотну відомість; щомісячні рахунки за телекомунікаційні послуги; виписки банку про проведення розрахунків відповідачем тощо.

Відповідач на день розгляду справи доказів погашення  суми боргу і спростування  позовних вимог позивача в частині стягнення  1723,34 грн. боргу всупереч вимогам ст.33 ГПК України та ухвал суду від 16.02.2009 року, від 16.03.2009 року, від 06.04.2009 року та від 27.04.2009 року не надав.

Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем в сумі 1723,34 грн. є доведеною позивачем.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу беручи до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ст. 11  ЦК України цивільні права  та обов'язки виникають із дій осіб, що  передбачені  актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені  цими актами, але  за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із договорів та інших правочинів.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними оскільки відповідають нормам чинного законодавства.

Разом з тим, перевіркою розрахунку 3 % річних встановлено помилковість в їх нарахуванні.

Так, в розрахунку 3 % річних позивач заявив до стягнення 12,29 грн. проводячи такий обрахунок за червень-вересень 2008 року.  Проведений судом розрахунок свідчить про те, що сума 3 % річних за вказаний період становить не 12,29 грн., а 12,32 грн., але незважаючи на неправильність обрахунку позивачем 3 % річних, суд задовольняє заявлену позивачем суму 3 % річних в межах його вимог (12,29 грн.).

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, заявлених в розмірі 0,99 грн. судом не виявлено помилок.

Також судом розглянуто заяву позивача про відмову від стягнення пені в розмірі 40,39 грн. передбаченої п. 5.8 Договору від 12.06.2007 року № 15028 за результатами чого, суд дійшов висновку про її задоволення

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява позивача про відмову від стягнення заявленої до стягнення пені  приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують  прав  і охоронюваних законом  інтересів інших осіб.

Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача Матвєєвою О.Ю. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 18.07.2008 року. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України  позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.

Таким чином провадження в частині стягнення пені в розмірі 40,39 грн. припиняється відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 1723,34 грн. доведеною.

Також слід зазначити, що всупереч наведеним вище процесуальним нормам (ст.ст.32, 33, 34 ГПК України) та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 06.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст.625, ч.ч.1, 2 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.75, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця громади",  вул.Кірова, 1, м.Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 34939519, р/р       № 26009099054700 в АКІБ "УкрСиббанк", м.Вінниця, МФО - 351005) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул.Коцюбинського, 28, м.Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 01182204, р/р № 260077394 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Вінниці, МФО - 302247) - 1723 грн. 34 коп. боргу, 12 грн. 29 коп. - 3 % річних, 00 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 100 грн. 08 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 115 грн. 77 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення пені в розмірі 40,39 грн. відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  12 травня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - вул. Кірова 1, м. Вінниця, 21001.

4 - відповідачу - вул.Архітектора Артинова, 12, м. Вінниця, 21000.