Рішення

від 08.04.2009 по справі 34/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/135

08.04.09

За позовомПриватного підприємства «Антарес»

доАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

пророзірвання договору банківського рахунку, закриття рахунку та стягнення 1 397 987,45 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники

від позивача:Загородній С.В. (довіреність № 24/03/09-2 від 24.03.2009);Александрович О.М. (довіреність № 07/04/09 від 07.04.2009);

від відповідача –Ключинський К.Л. (довіреність б/н від 27.03.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Антарес»(далі –Підприємство або позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі –Банк або відповідач) про розірвання договору банківського рахунку (юридичної особи) від 05.10.2005, укладеного між Банком та Підприємством, (далі –Договір банківського рахунку) на підставі пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.5 Договору банківського рахунку та порушення вимог статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України); закриття поточного рахунку №260043016501/980 в АБ «Банк регіонального розвитку»м. Київ, МФО 300540; стягнення 1 355 024,54 грн., які належать позивачу та знаходяться на вказаному вище рахунку, а також стягнення нарахованих на вказану суму на підставі статті 625 ЦК України 39 295,71 грн. інфляційних втрат та 3 667,20 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що:

- внаслідок кризової ситуації, яка склалася на фінансовому ринку України, на кореспондентському рахунку Банку останнім часом спостерігалось недостатність грошових коштів для виконання банком своїх фінансових зобов'язань, в т.ч. і за Договором банківського вкладу;

- з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану Банку Національним банком України був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк шість місяців з 24.03.2009 до 23.03.2009;

- оскільки позивач є кредитором Банку, і позаяк строк виконання зобов'язань відповідача за невиконаними платіжними дорученнями настав до дня введення мораторію, то протягом дії мораторію це зобов'язання зупиняється на підставі статті 2, частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- крім того, застосування до відповідача відповідальності за невиконання ним зобов'язань під час дії мораторію є неправомірним, виходячи зі змісту положень статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- платіжні доручення, на які посилається позивач в позовній заяві ним же в подальшому були відкликані, що виключає можливість стягнення цих коштів в судовому порядку внаслідок відсутності спору.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні призначеному на 08.04.2009 оголошувалась перерва до 17 год. 50 хв. цієї ж дати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2005 між Банком та Підприємством (Клієнтом) укладено Договір банківського рахунку, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 260043016501/980 (далі –Рахунок) в іноземних валютах відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зобов'язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з Рахунку, проведення операцій по рахунку.

Відповідно до вказаного Договору банківського рахунку Банк бере на себе зобов'язання: виконувати розпорядження Клієнта про перерахування та видачу грошових коштів з рахунку (пункт 2.3.3); належним чином виконувати умови даного Договору (пункт 2.3.5).

Згідно з пунктом 3.2 Договору банківського рахунку розрахункові документи Банк приймає від Клієнта (будь-якої особи, зазначеної в картці із зразками підписів та відбитком печатки, або від уповноваженої особи Клієнта за наявністю доручення) і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в Банк в операційний час. Операційний час роботи з Клієнтом по безготівковим операціям в системі «Клієнт банк»встановлюється з 9-00 до 16-00 щоденно.

15.01.2009 відповідно до вимог Договору банківського рахунку, позивач маючи на поточному рахунку 1 357 475,42 грн. за допомогою системи «Клієнт банк»подав до відповідача належним чином оформлені платіжні доручення: № 8 на суму 149 280 грн., № 9 на суму 348 607,38 грн., № 13 на суму 59 113,88 грн., № 14 на суму 436 300,08 грн., № 16 на суму 355 174,20 грн., всього на суму 1 348 475,54 грн. для перерахування цих коштів своїм контрагентам.

Проте, Банк у порушення пункту 3.2 Договору банківського рахунку вказані платіжні доручення в день їх надходження не виконав.

20.01.2009 позивач направив відповідачу лист № 1, у якому вимагав від відповідача негайного перерахування контрагентам Підприємства 1 348 475,54 грн.

11.02.2009 відповідач листом № 11/515 повідомив позивача про те, що він не може перерахувати контрагентам Підприємства кошти у сумі 1 348 475,54 грн., у зв'язку їх недостатністю на кореспондентському рахунку Банку.

13.03.2009 відповідач надіслав позивачу листа № 11/1438 з повідомленням про невиконання розрахункових документів у зв'язку із тим, що на кореспондентському рахунку Банку недостатньо коштів.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статі 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як убачається з матеріалів справи, Відповідач у встановлений даними нормами та пунктом 3.2 Договору банківського вкладу строк (термін) свого зобов'язання щодо виконання зазначених вище платіжних доручень на загальну суму 1 348 475,54 грн. не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору банківського рахунку даний Договір розривається, а Рахунок закривається на підставах та в порядку, встановленому чинним законодавством, Інструкції «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах»та даним Договором.

Пунктом 5.4 Договору банківського рахунку встановлено, що Договір може бути розірвано, зокрема, з інших підстав, передбачених даним Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Таким чином, виходячи з правової природи договорів банківського рахунку, однією з головних цілей з якою укладається цей вид договорів є виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з відкритого у банку рахунка.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов'язує можливість розірвання договору, оскільки внаслідок невиконання Банком доручень Підприємства щодо перерахування відповідних сум з банківського рахунку останнього на рахунки його контрагентів, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору банківського рахунку.

Відтак, суд вважає позовну вимогу про розірвання Договору банківського рахунку за законну та обґрунтовану, і таку, що підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховано, що позивачем не було додержано порядку розірвання договору встановленого статтею 188 ГК України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Проте, недодержання вимог зазначених статей щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Така ж позиція міститься й у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»та у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 3 статті 1075 ЦК України при розірванні договору банківського вкладу залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як убачається з виписки з рахунку позивача № 260043016501, на останньому знаходяться грошові кошти в сумі 1 349 887,58 грн., тому суд задовольняє майнові позовні вимоги саме у зазначеній сумі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, у відповідача обов'язок щодо повернення грошових коштів позивачу з поточного рахунку останнього виникає після розірвання Договору банківського рахунку. Отже, позивачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду прострочення виконання Банком грошового зобов'язання на користь Підприємства, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.  

Відповідно до пункту 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493) поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Матеріали справи не свідчать про те, що позивач подавав до відповідача заяву про закриття Рахунку.

Таким чином, позивач не дотримався процедури визначеної пунктом 20.1 Інструкції щодо закриття Рахунку, дотримання вказаної процедури передбачено умовами пункту 5.2 Договору.

Відтак, позовна вимога про закриття Рахунку є не законною та не обґрунтованою, а тому також не підлягає задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009 (відповідне оголошення опубліковано у газеті «Урядовий Кур'єр»за 26.03.2009 №54).

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктами 5, 7 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одними з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та припинення господарських правовідносин.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом припинення господарських правовідносин сторін за Договором банківського вкладу та присудження до виконання обов'язку відповідача щодо повернення позивачу суми коштів, які знаходяться на поточному рахунку Підприємства у Банку.

При цьому, суд зазначає, що системний, контекстуальний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку (юридичної особи) від 05.10.2005 укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та Приватним підприємством «Антарес».

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, з поточного рахунку 260043016501/980 в АБ «Банк регіонального розвитку»м. Київ, МФО 300540) на користь Приватного підприємства «Антарес»(02105, м. Київ, вул. Сосюри, 7, оф. 16 ідентифікаційний код 30552869, р/р 26006014038650 у філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Києві, МФО 380333) 1 349 887 (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 58 коп. боргу, а також 13 583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.