Постанова

від 22.10.2013 по справі 814/4240/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 жовтня 2013 року Справа № 814/4240/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Проектконтрактсервіс", доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, проскасування податкового повідомлення - рішення № 0001812202 від 01.10.2013 р., № 0001802202 від 01.10.2013 р., За участю:

Представника позивача: Калаянов І.В., довіреність , від 01.10.13;

Представника відповідача: Майстренко П.С., довіреність № 134/9/10-00 , від 04.07.13;

Представника відповідача: Гаркавенко сС.Є., довіреність № 2207/9/10-00 , від 18.10.13;

Свідок: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 , ;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Проектконтрактсервіс» (далі - позивач, ПП «Проектконтракт сервіс», підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ, податкова, контролюючий орган) № 0001812202 від 01.10.2013 року, № 0001802202 від 01.10.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, а відтак є повністю проти правними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва в період з 02.09.2013 р. по 06.09.2013 р. проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Висмут Н» за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2013 р. (далі-акт).

На підставі зазначеного акту були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001812202 від 01.10.2013 року на суму 65663,00 грн. - податок на прибуток та 16415,75 грн. штрафних санкцій;

- №0001802202 від 01.10.2013 року на суму 52531,00 грн. - податок на додану вартість та 13132,75 грн. штрафних санкцій.

Зі змісту акту перевірки, вбачається, що в обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" тавказує на те, що підприємство мало взаємовідносини з ТОВ „Вісмут Н". В ході перевірки встановлено відсутність у контрагента позивача ТОВ „Вісмут Н" необхідних умов для здійснення відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, приміщень, тощо, а, отже, відсутня господарська діяльність а тому визнані податковим органом в розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України нікчемними.

Відповідач також зазначає, що здійснення підприємством господарських операцій не породжує жодних економічних результатів та не направлено на отримання прибутку а також, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", за перевіряємий період ПП «Проектконтактсервіс» занизив податок на прибуток підприємств на суму 65663, 00 грн., а також зайво відніс до податкового кредиту суму 52531,00 грн.

Відповідно до акту перевірки ПП «Проектконтактсервіс», мало взаємовідносини з ТОВ „Вісмут Н".

На момент укладення та виконання угод як ПП «Проектконтактсервіс», так і ТОВ „Вісмут Н" були належним чином зареєстровані, як суб'єкти господарської діяльності, були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

ПП «Проектконтактсервіс», виступаючи замовником робіт за укладеними угодами, отримало від ТОВ „Вісмут Н", згідно актів прийому-передачі, належним чином виконані роботи та в свою чергу перерахувало на користь ТОВ „Вімут Н" належні грошові суми в якості оплати за виконані роботи. Ці обставини підтверджені документами, щодоводять факт отримання та подальше використання робіт у господарській діяльності ПП «Проектконтактсервіс».

Згідно з ч. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідач в акті перевірки не встановив і не довів будь-яких обмежень, передбачених п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Актом перевірки, та податковим органом не заперечується те, що ПП «Проектконтактсервіс» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних послуг.

Тому ПП «Проектконтактсервіс» цілком правомірно включило до складу своїх валових витрат суми, перераховані на користь ТОВ „Вісмут Н" в якості оплати за придбані від останніх послуги.

Згідно з п.1.4. ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ПП «Проектконтактсервіс» на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток до ДПІ у Заводському районім. Миколаєвабуло надано відповідні декларації, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми наданих податкових декларацій з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

З положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" вбачається, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", вважаємо, що за результатами надання послуг від ТОВ „Вісмут Н", ПП «Проектконтактсервіс» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 52531, 00 грн.

Відповідачем зазначено, що в момент вчинення позивачем правочинів з ТОВ „Вісмут Н", останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, є «фіктивними».

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з викладеного, сторонами договору підряду є замовник (постачальник) та виконавець (покупець). Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Відповідачем в акті перевірки не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, не доведено, що будь-які пункти зазначених правочинів суперечать або не відповідають нормам законодавчих актів.

Жодним Законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, не можна погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, що були укладені між ПП «Проектконтактсервіс» з ТОВ „Вісмут Н", оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, відповідачемвказано в актіперевірки не було.

Крім того суд зазначає, що відповідач зазначені висновки про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ „Вісмут Н" зробив на аналізі взаємовідносин останнього по ланцюгам постачання. Жодних претензій до безпосередніх господарських відносин між позивачем та ТОВ „Вісмут Н" акт перевірки не містить.

Відповідно до договорів між ПП «Проектконтактсервіс» та ТОВ „Вісмут Н", останній зобов'язаний виконати роботи щодо розрахунків стійкості силосу на різні види навантажень.

Відповідно до відомостей ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ „Вісмут Н" є будівництво будівель, улаштування покрівель. Відповідно до акту перевірки стан платника - 0. Тобто ТОВ „Вісмут Н" є діючим підприємством, яке має можливість виконувати роботи по договору який укладений між сторонами. Проти цього не заперечував і представник відповідача.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_3, якій безпосередньо виконував розрахунки стійкості силосу, якій підтвердив факт виконання ним завдання по договорам між ПП «Проектконтактсервіс» та ТОВ „Вісмут Н".

В судовому засіданні представник позивача надав для огляду матеріали виконаних розрахунків. Ознайомившись з наданими матеріалами представник відповідача не заперечив, що зазначені матеріали підтверджують факт виконання ТОВ „Вісмут Н" робіт по укладеним договорам.

Таким чином, податковий кредит з ПДВ для цілей визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і накладними, актами та податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З цього випливає, що позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001812202 від 01.10.2013 року, №0001802202 від 01.10.2013 року.

3. Відшкодувати судові витати в сумі 1477,43 грн., сплачені згідно квитанції № 1004 від 02.10.2013 року з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 38694709) на користь Приватного підприємства "Проектконтрактсервіс" (код ЄДРПОУ30397047).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 25.10..2013 року.