Постанова

від 05.12.2013 по справі 809/3380/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 809/3380/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша,

представника позивача - Піщак І.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тисменицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до відповідача: ОСОБА_2

про стягнення коштів у сумі 1 871,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013 року Тисменицький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - позивач, Тисменицький районний центр зайнятості) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем залишається невідшкодованою незаконно отримана допомога по безробіттю за період з 26.06.2013 року по 16.09.2013 року у сумі 2 381,40 грн.

26.11.2013 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду поступила заява позивача від 25.11.2013 року про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням ОСОБА_2 коштів у сумі 510,00 грн. З урахуванням наведеного, просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 1 871,40 грн.

05.12.2013 року у судовому засіданні представник позивача з урахуванням раніше поданої заяви від 25.11.2013 року позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 1 871,40 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 26.06.2013 року по 16.09.2013 року.

Відповідач у судовому засіданні у відповідності до вимог частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України зменшені позовні вимоги визнав повністю.

Вислухавши представника позивача, відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 17 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування (частина 1).

Положенням про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, основним завданням якої є, зокрема, реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також через міжрегіональні територіальні органи Служби (пункт 7).

Судом встановлено, що 21.03.2013 року громадянин ОСОБА_2 з метою пошуку роботи звернувся із відповідною заявою до Тисменицького районного центру зайнятості на випадок безробіття (а.с.5).

21.03.2013 року ОСОБА_2, на підставі поданої ним заяви, надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.9).

Пунктом 6 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості для виконання покладених на неї завдань має право проводити в установленому порядку перевірку цільового використання коштів Фонду, які спрямовуються на надання соціальних послуг, виплату матеріального забезпечення, здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення, достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, додержання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Службі недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час проведення перевірки (підпункт 7).

У судовому засіданні з'ясовано, що посадовими особами Тисменицького районного центру зайнятості на виконання вимог пункту 6 згаданого Положення проведено звірку по обміну даних ПФУ на безробітного ОСОБА_2, за результатами якої виявлено факт подання недостовірних даних вказаним громадянином. Зокрема, встановлено, що громадянин ОСОБА_2 з 21.03.2013 року перебував на обліку Тисменицькому районному центрі зайнятості як безробітний та одночасно зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також не заперечувалася відповідачем (а.с.8, 10).

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Законом України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункт 2 частини 1 статті 1 цього Закону).

У відповідності до вимог абзацу 1 частини 1 статті 4 даного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 на час звернення до Тисменицького районного центру зайнятості для реєстрації та отримання статусу безробітного належав до зайнятого населення. З урахуванням наведеного, відповідач статус безробітного набув незаконно, а відтак і допомога по безробіттю за період з 26.06.2013 року по 16.09.2013 року у сумі 2 381,40 грн. йому виплачено без законних на те підстав.

У відповідності до вимог абзацу 6 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно частини 6 статті 10 цього Закону функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону.

Пунктом 6 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості для виконання покладених на неї завдань має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та статті 24-1 Закону України «Про рекламу» (підпункт 8).

З матеріалів справи вбачається, що Тисменицьким районним центром зайнятості направлено ОСОБА_2 повідомлення про повернення коштів від 04.10.2013 року за № 1642-06/30-13 з вимогою повернути у добровільному порядку незаконно виплачену допомогу по безробіттю за період з 26.06.2013 року по 16.09.2013 року у сумі 2 381,40 грн. (а.с.11).

Як уже встановлено судом, відповідачем добровільно повернено незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 510,00 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_2 у відповідності до вимог частини 2 статті 51, статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом приймається постанова про задоволення позову.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 станом на 05.12.2013 року не повернуто незаконно виплачені кошти у сумі 1 871,40 грн., а також те, що визнання відповідачем позовних вимог не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в користь Тисменицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37175300901486 в УДК в Тисменицькому районі, МФО 836014, код одержувача 19390104) кошти у сумі 1 871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 09.12.2013 року.