Постанова
від 05.12.2013 по справі 820/10070/13-а
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 грудня 2013 р. № 820/10070/13

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Пасечник М.В.,

за участю: представника позивача - Маслієвої С.І.,

представника відповідача - Гордус І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова від 12.04.2013 р. №64, №65, №66.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова проведено планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 102 від 27.03.2013 р. Позивач не погоджується з висновками вказаного акту та незаконно прийнятими на їх підставі рішеннями від 12.04.2013 р., а саме: №64 про застосування до позивача фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1724,00 грн.; №65 про застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків на підставі п. 4, п.6 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1944,38 грн.; №66 про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 170,00 грн., оскільки зазначені вище норми втратили чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяли станом на дату прийняття відповідачем вказаних рішень.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких послався на обґрунтованість висновків акту № 102 від 27.03.2013 р. та прийнятих на підставі зазначеного акту рішень №64, №65, №66 від 12.04.2013 р. Зазначив, що оскаржувані позивачем рішення були винесені на підставі п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI - стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування фінансових санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук" (далі - ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН"), зареєстрований як юридична особа - код 32761507, місцезнаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 317, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" з питань дотримання платником вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 16.01.2004 по 20.02.2013 р.р.

За наслідками перевірки УПФУ в Київському районі м. Харкова було складено акт № 102 від 27.03.2013 року (а.с. 6-28)

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено наступне:

- донараховано загальну суму виплат, на яку нараховуються страхові внески та загальну суму виплат, з якої утримуються страхові внески на загальну суму 1724,00 грн., а саме за липень 2005 року - 440,00 грн., листопад 2007 року - 840,00 грн., липень 2010 року - 444,00 грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та абз. 6 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- донараховані страхові внески за липень 2005 року, листопад 2007 року та липень 2010 року на загальну суму 631,16 грн. (32,3% ,33,2%-607,08 грн., 0,5%, 1%, 2% - 24,08 грн.), чим було порушено вимоги п. 6 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та абз. 6 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- за липень 2010 року суму нарахованої заробітної плати, у межах максимальної величини за найманого працівника ОСОБА_3 (ід.код НОМЕР_1) було відображено не в повному обсязі, розбіжність становить 444,00 грн., а також не було відображено в повному обсязі суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за липень 2010 року на загальну суму 8,88 грн., чим порушено вимоги ст.ст. 17, 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV;

- за листопад 2007 року суму нарахованої заробітної плати, у межах максимальної величини за найманого працівника ОСОБА_4 (ід.код НОМЕР_2) не було відображено 420,00 грн., а також не було відображено суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за листопад 2007 року - 2,10 грн., також встановлено, що за найманого працівника ОСОБА_5 (ід.код НОМЕР_3) сума нарахованої заробітної плати у межах максимальної величини була помилково відображена - 420,00 грн., а також було помилково відображено суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за листопад 2007 року - 2,10 грн., чим порушено вимоги ст.ст. 17, 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV.

На підставі висновків акту перевірки № 102 від 27.03.2013 року УПФУ в Київському районі м. Харкова було винесено вимогу про сплату боргу № Ю-1728 від 01.04.2013 року та наступні рішення:

1) № 64 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1724,00 грн.;

2) №65 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків на підставі п. 4, п.6 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1944,38 грн.;

3) №66 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 170,00 грн.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

1) у разі ухилення страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в територіальних органах Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць

затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, в ході планової перевірки відповідачем було виявлено невідповідність між звітами, які страхувальник надав до пенсійного фонду, та первинними документами.

Так, у звіті за липень 2005 р. позивачем, на думку відповідача, було занижено фонд заробітної плати на 440 грн.

Представником позивача надано до суду первинні документи, які підтверджують правильність внесених до звіту за липень 2005 р. даних, що ґрунтуються на відомостях перебування працівників у трудових відносинах, встановлення для працівників заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу та нарахування відповідних сум заробітної плати. Так, судом з матеріалів справи встановлено, що у липні 2005 року кількість працюючих у товаристві працівників - дві особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які працювали з режимом праці неповного робочого дня відповідно до наказу директора ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" від 29.06.2005 р., у зв'язку з чим нарахування заробітної плати на кожного працівника здійснено відповідно до відпрацьованого часу та складає по 110 грн. на кожного, про що свідчить також надані до суду представником позивача належним чином посвідчені копії: відомостей з книги обліку нарахованої заробітної плати та табелю робочого часу за липень 2005 року.

Доказів зворотнього представником відповідача до суду не надано.

Крім того, з даних акту перевірки та письмових пояснень представника відповідача вбачається, що, на думку відповідача, ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" у звіті до пенсійного фонду за липень 2010 року було занижено фонд заробітної плати на 444 грн., а саме: відповідно до звіту загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов'язаних з відносинами трудового найму, становить 1776,00 грн., тоді як згідно первинних документів - 2220,00 грн.

Представником позивача надано до суду первинні документи, які підтверджують правильність внесених до звіту за липень 2010 р. даних, що ґрунтуються на відомостях перебування працівників у трудових відносинах, встановлення для працівників заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу та нарахування відповідних сум заробітної плати. Так, судом з матеріалів справи встановлено, що у липні 2010 року кількість працюючих у товаристві працівників - чотири особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_8, які працювали з режимом праці неповного робочого дня відповідно до наказу директора ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" від 25.06.2010 р., у зв'язку з чим нарахування заробітної плати на кожного працівника здійснено відповідно до відпрацьованого часу та складає по 444 грн. на кожного, про що свідчить також надані до суду представником позивача належним чином посвідчені копії: відомостей з книги обліку нарахованої заробітної плати та табелю робочого часу за липень 2010 року.

Доказів зворотнього представником відповідача до суду не надано.

Щодо встановленого в ході перевірки заниження позивачем фонду заробітної плати за листопад 2007 року на 840,00 грн. суд зазначає наступне. Так, з акту перевірки вбачається, що вказаний висновок зроблено відповідачем на підставі співставлення даних звіту за листопад 2007 року, який ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" надав до пенсійного фонду, та первинними документами за вказаний період. Проте вказана обставина спростовується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача, відповідно до яких позивачем взагалі звіт за листопад 2007 року до УПФУ в Київському районі м. Харкова подано не було, що підтверджується, зокрема, листом відповідача № 6567/27-03 від 08.04.2013 р., відповідно до якого відповідач повідомляє ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" про те, що розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (звіт) за листопад 2007 року до УПФУ в Київському районі м. Харкова не подавався, відомостями з програми АРМ управління пенсійного фонду щодо подачі позивачем звітності за 2007 рік. Належних пояснень щодо того, які ж дані були співставлені відповідачем в ході перевірки представником відповідача в судовому засіданні надано не було. Проте, представником позивача було надано до суду належним чином посвідчені копії первинних документів, на підставі яких позивачем був сформований фонд заробітної плати за листопад 2007 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, суд зазначає, що представником відповідача не надано до суду належних доказів, на підставі яких відповідачем зроблено вищезазначені висновки щодо заниження ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" витрат на оплату праці у липні 2005, листопаді 2007 року та липні 2010 року.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувані позивачем рішення винесені відповідачем на підставі відповідно п.п. 3, 4, 5 та 6 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначені норми виключені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) з 01.01.2011 р. (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем застосовано фінансові санкції на підставі неіснуючої норми Закону, що доводить безпідставність прийняття спірних рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Таким чином, у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.

Відповідно ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій та пені за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 у справі №21-367а12.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень про застосування до позивача фінансових санкцій.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова №64 від 12.04.2013 р., №65 від 12.04.2013 р., №66 від 12.04.2013 р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова: №64 від 12.04.2013 р., №65 від 12.04.2013 р., №66 від 12.04.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук" (юридична адреса: вул. Шевченко, буд. 317, м. Харків, 61013, код: 32761507) витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко

СудХарківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.12.2013
Оприлюднено12.12.2013
Номер документу35940416
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/10070/13-а

Ухвала від 06.03.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Ємельянова В.І.

Ухвала від 28.01.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Постанова від 05.12.2013

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

Ухвала від 23.10.2013

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні